Исследовательская работа по рассказу Василия Ивановича Белова "Весенняя ночь":
1) Какие весенние явления описывает автор?
2) Какие звуки раздаются в весеннем лесу?
3) А как Белов описывает весенние запахи?
4) Какими чувствами испытывает автор описывая весну? Найдите в тексте строчки содержащие ответ на во каким настроением проникнут эти описания?
- Почему долгожданная весна названа "радостно страшной"?
- Какой смысл автор вкладывает в выражении "безжалостные счастье"?
Можно побыстрее заранее благодарю!
​

писатель иносказательно передал россии, которую оценивал критически. жителей российской империи он назвал «глуповцами». они являются жителями одноименного города, жизнь которого описана в «глуповской летописи». данный этнос произошел от древнего народа под названием «головотяпы». за свое невежество они были переименованы соответствующе.

головотяпы враждовали с соседними племенами, а также между собой. и вот устав от ссор и беспорядков, они решили найти себе правителя, который устроил бы порядок. через три года они нашли подходящего князя, который согласился править ими. вместе с приобретенной властью люди основали город глупов. так писатель обозначил формирование древней руси и призвание рюрика на княжение.

сначала правитель послал им наместника, но тот проворовался, и тогда он прибыл самолично и навел жесткие порядки. так салтыков-щедрин представлял себе период феодальной раздробленности в средневековой россии.

далее писатель прерывает повествование и перечисляет биографии знаменитых градоначальников, каждая из которых – отдельная и законченная . первым был дементий варламович брудастый, в голове которого располагался органчик, что играл лишь две композиции: «не потерплю! » и «разорю! ». потом у него сломалась голова, и настало безначалие – смута, которая пришла после смерти ивана грозного. именно его автор изобразил в образе брудастого. далее появились одинаковые самозванцы-близнецы, но их вскоре убрали – это появление лжедмитрия и его последователей.

воцарилась анархия на неделю, в течение нее друг друга сменяли шестеро градоначальниц. это эпоха дворцовых переворотов, когда в российской империи правили одни женщины и интриги.

семен константинович двоекуров, который учредил медоварение и пивоварение, скорее всего, является прообразом петра первого, хоть данное предположение и идет вразрез с хронологией. но реформаторская деятельность и железная рука правителя уж похожи на характеристику императора.

начальники сменялись, их самомнение росло пропорционально градусу абсурда в произведении. откровенно безумные реформы или же безысходный застой губили страну, народ скатывался в нищету и невежество, а верхушка то пировала, то воевала, то охотилась за женским полом. чередование непрекращающихся ошибок и поражений к ужасающим последствиям, сатирически описанным автором. в конце концов, последний правитель угрюм-бурчеев умирает, и после его кончины повествование обрывается, а из-за открытого финала брезжит надежда на изменения к лучшему.

так же нестор описал возникновения руси в «повести временных лет». эту параллель автор проводит специально, чтобы намекнуть, кого же он подразумевает под глуповцами, и кто все эти градоначальники: полет фантазии или реальные правители? писатель четко дает понять, что описывает не весь род человеческий, а именно россию и ее порочность, переиначивая ее судьбу на свой лад.

композиция выстроена в хронологической последовательности, в произведении классическое линейное повествование, но каждая глава – вместилище полноценного сюжета, где есть свои герои, события и итоги.

Кохання завжди оспівувалось у творах митців. Шекспір, який жив у Єлизаветинську епоху, за часів правління королеви Єлизавети І. Найвидатніший драматург Англії усіх часів написав драму Ромео і Джульєтта у 1595 році. Це перший етап творчості Шекспіра. Тоді він писав в основному ліричні комедії.

Драматург будував сюжет на основі старовинної легенди XIV ст. Події відбуваються в Італії, у місті Вероні. Шекспір чудово знав звичаї й побут італійців, тому докладно їх описував в драмі. Він описав як жило суспільство. Було багато свят, маскарадів, балів та танців. Рівноправ'я жінок з чоловіками звісно ж не було. Чоловіки мало працювало, основна робота робилась жінками. Проте чоловіки мали головний і святий обов'язок - захист батьківщини та честі роду. В місті був правитель - князь, який керував справами та розпоряджався людськими долями.

Великий авторитет мала церква, в завдання якої входило в тому числі підтримування порядку та спокою.

У Вероні існувало дві великі родини - Капулетті й Монтеккі. Між ними була давня ворожнеча, яка не була простою сваркою. Тоді вважалось за норму ненавидіти представника ворожого роду, бажати йому смерті.

Ця ворожнеча поширилась на все місто, яке розділилось на дві сторони. По місті відбуваються часті зіткнення між прибічниками обох родин.

Одна з головних героїв Джульєтта походить з сім'ї Капулетті. Їй всього тринадцять. Вона весела щира дівчина яка підкорялась волі батьків, які хотіли одружити її з Парісом, якого вона не любила.

Одного разу вона зустріла юного Ромео. Це перевернуло її життя і неминуче поставило в конфлікт з усім оточенням. У закоханих були союзники. Ромео підтримував його брат, чернець Лоренцо. Джульєтту ж підтримувала її нянька.

Закохані вирішили негайно поєднати свої долі. Таємно, у своїй келії Лоренцо здійснив обряд вінчання. Та раділи вони недовго. Тібальт, двоюрідний брат Джульєтти у двобої з Ромео загинув, за що його було вигнано з місто. Цієї розлуки Джульєтта пережити не могла. Їхнє кохання було чистим, вони вірили в нього всім серцем. Джульєтта випиває зілля, щоб заснути вічним сном. Про це дізнався Ромео і теж прийняв отруту. Але вона отямилась через кілька годин, їй сказали що Ромео вже помер. Таким чином вони обоє наклали на себе руки, щоб з'єднати свої душі в іншому світі, якщо не судилось в цьому.

Драма здатна зачепити душу багатьох. Кохання Ромео і Джульєтти стало символом чистого, світлого, безкорисного почуття