Как понял Раскольников слова Мармеладова : «…надобно же, чтобы всякому человеку хоть куда - нибуть можно было пойти»? Почему он вспоминает эти слова после письма м@тери подробно,
Второй том “Войны и мира” отличается тем, что это самое “мирное” время из четырех томов. Во временном промежутке - это период с 1806 по 1811 года. На отпуск с войны возвращаются Николай Ростов и Денисов в Москву. Денисов делает предложение Наташе, но получает отказ. Соня отказывает Долохову, влюбляется в Николая, который считает все прежнее до войны “ребячеством”. Николай проигрывает в карты крупную сумму Долохову, сообщает об этом отцу и уезжает в армию.Князь Курагин надеется женить своего сына Анатоля на Марии Болконской, но тщетно. Пьер Безухов вызывает Долохова на дуэль, убедившись в измене Элен, и ранит его в бок. Затем, познакомившись с Баздеевым, вступает в масонскую ложу в надежде обрести душевное спокойствие. Он загорается желанием провести крестьянскую реформу в своем имении, однако терпит неудачу. Он также разочаровывается в масонстве, не оправдавшем его ожидания братства и деятельности. С войны возвращается также князь Андрей и попадает домой тогда, когда при родах умирает его жена. Князь кажется разочарованным в жизни, он словно бы терпит мировоззренческий кризис, но проводив некоторое время с Пьером, он обретает новый вкус к жизни. Князь Андрей Болконский знакомится с Наташей Ростовой, танцует с ней на балу и делает предложение, настояв на том, чтобы свадьба состоялась только через год. После объявления перемирия между русскими и французами, они объединяют армии против Австрии. По родителей Николай приезжает в Отрадное, которые из-за критического финансового положения, пытаются женить сына на Жюли Карагиной. Однако Николай чувствует, что любит Соню. Борис Друбецкой делает предложение Жюли Карагиной, и, получив положительный ответ, готовится к свадьбе.Анатоль Курагин влюбляется в Наташу, предлагает ей бежать и тайно пожениться, но побег срывается по причине того, что Соня и княжна Марья решают помешать этому. Князь Андрей порывает с Наташей, а Пьер Безухов вдруг обнаруживает в себе чувства к Наташе.
еонід Іванович Глібов народився 5 березня 1827р. у селі Веселий Поділ на Полтавщині в родині управителя поміщицьким маєтком. Дитинство його минало в селі Горби Кременчуцького повіту, куди переїхав батько разом зі своїм паном. Проживаючи неподалік від панського маєтку, малий Леонід бігав туди гратися й іноді ставав свідком жорстоких розправ пана над кріпаками, часто заступався за них — і на все життя зненавидів насилля й деспотизм. Початкову освіту Леонід здобув удома: на сьомому році читати навчила мати, писати — пан Родзянко, місцевий священик — арифметики, латинської і грецької мов і, звичайно ж, Закону Божого. У 1840 р. Леоніда відвезли до Полтавської гімназії. Відірваний від родини, він сумував за батьками, рідною домівкою. Туга виливалася в поезії. Так народився перший твір — вірш «Сон». У 1847р. у Полтаві вийшла перша збірка поетичних творів під назвою «Стихотворения Леонида Глебова». Радість гімназиста-шестикласника була короткою: розлючений інспектор гімназії не зміг пробачити хлопцеві, що той посмів друкуватися без його дозволу. Невдовзі Леонід захворів і повернувся до батьків. Гімназія залишилася незакінченою.
Улітку 1848р. Л. Глібов перебував в рідній Хорольщині. Саме в цей час до рук йому потрапили дві книжки — «Кобзар» Тараса Шевченка та «Приказки» Є. Гребінки. Вражений прочитаним, він почав писати українською мовою. Цього ж літа в його зошиті з’являються байки «Вовк і Ют», «Лебідь, Щука і Рак», «Зозуля й. Півень», які були надруковані аж у 1853 році.
У 1849 р. Леонід вступив до Ніжинського ліцею вищих наук. Тут були добрі традиції та мудрі високоосвічені вчителі. Однак нещасливий випадок змусив Глібова перервати навчання: його
батько, переїжджаючи через Дніпро, провалився під лід, застудився й раптово помер. Невдовзі померла й мати. Закінчив ліцей Леонід Глібов уже одруженим чоловіком і знаним байкарем у 1855р.
Потім він учителював: викладав історію та географію у дворянському, училищі містечка Чорний Острів на Поділлі, згодом переїхав до Чернігова, де дістав посаду вчителя географії в чоловічій гімназії. Леонід Глібов був талановитим педагогом, захопленим своїми предметами, делікатною, висококультурною людиною. Він цікаво вів уроки, ніколи не карав своїх учнів.
З 1861 р. він почав видавати газету «Черниговский листок»: йому доводилося бути і редактором, і автором, і коректором. Глі-бов-редактор порушував у газеті важливі проблеми того часу, зокрема жіночої освіти, викладання рідною мовою тощо. Свої дописи вміщував під псевдонімом Черниговский листок» проіснував до 1863 p., коли Валуєвським циркуляром було заборонено українську мову.
Второй том “Войны и мира” отличается тем, что это самое “мирное” время из четырех томов. Во временном промежутке - это период с 1806 по 1811 года. На отпуск с войны возвращаются Николай Ростов и Денисов в Москву. Денисов делает предложение Наташе, но получает отказ. Соня отказывает Долохову, влюбляется в Николая, который считает все прежнее до войны “ребячеством”. Николай проигрывает в карты крупную сумму Долохову, сообщает об этом отцу и уезжает в армию.Князь Курагин надеется женить своего сына Анатоля на Марии Болконской, но тщетно. Пьер Безухов вызывает Долохова на дуэль, убедившись в измене Элен, и ранит его в бок. Затем, познакомившись с Баздеевым, вступает в масонскую ложу в надежде обрести душевное спокойствие. Он загорается желанием провести крестьянскую реформу в своем имении, однако терпит неудачу. Он также разочаровывается в масонстве, не оправдавшем его ожидания братства и деятельности. С войны возвращается также князь Андрей и попадает домой тогда, когда при родах умирает его жена. Князь кажется разочарованным в жизни, он словно бы терпит мировоззренческий кризис, но проводив некоторое время с Пьером, он обретает новый вкус к жизни. Князь Андрей Болконский знакомится с Наташей Ростовой, танцует с ней на балу и делает предложение, настояв на том, чтобы свадьба состоялась только через год. После объявления перемирия между русскими и французами, они объединяют армии против Австрии. По родителей Николай приезжает в Отрадное, которые из-за критического финансового положения, пытаются женить сына на Жюли Карагиной. Однако Николай чувствует, что любит Соню. Борис Друбецкой делает предложение Жюли Карагиной, и, получив положительный ответ, готовится к свадьбе.Анатоль Курагин влюбляется в Наташу, предлагает ей бежать и тайно пожениться, но побег срывается по причине того, что Соня и княжна Марья решают помешать этому. Князь Андрей порывает с Наташей, а Пьер Безухов вдруг обнаруживает в себе чувства к Наташе.
Объяснение:
еонід Іванович Глібов народився 5 березня 1827р. у селі Веселий Поділ на Полтавщині в родині управителя поміщицьким маєтком. Дитинство його минало в селі Горби Кременчуцького повіту, куди переїхав батько разом зі своїм паном. Проживаючи неподалік від панського маєтку, малий Леонід бігав туди гратися й іноді ставав свідком жорстоких розправ пана над кріпаками, часто заступався за них — і на все життя зненавидів насилля й деспотизм. Початкову освіту Леонід здобув удома: на сьомому році читати навчила мати, писати — пан Родзянко, місцевий священик — арифметики, латинської і грецької мов і, звичайно ж, Закону Божого. У 1840 р. Леоніда відвезли до Полтавської гімназії. Відірваний від родини, він сумував за батьками, рідною домівкою. Туга виливалася в поезії. Так народився перший твір — вірш «Сон». У 1847р. у Полтаві вийшла перша збірка поетичних творів під назвою «Стихотворения Леонида Глебова». Радість гімназиста-шестикласника була короткою: розлючений інспектор гімназії не зміг пробачити хлопцеві, що той посмів друкуватися без його дозволу. Невдовзі Леонід захворів і повернувся до батьків. Гімназія залишилася незакінченою.
Улітку 1848р. Л. Глібов перебував в рідній Хорольщині. Саме в цей час до рук йому потрапили дві книжки — «Кобзар» Тараса Шевченка та «Приказки» Є. Гребінки. Вражений прочитаним, він почав писати українською мовою. Цього ж літа в його зошиті з’являються байки «Вовк і Ют», «Лебідь, Щука і Рак», «Зозуля й. Півень», які були надруковані аж у 1853 році.
У 1849 р. Леонід вступив до Ніжинського ліцею вищих наук. Тут були добрі традиції та мудрі високоосвічені вчителі. Однак нещасливий випадок змусив Глібова перервати навчання: його
батько, переїжджаючи через Дніпро, провалився під лід, застудився й раптово помер. Невдовзі померла й мати. Закінчив ліцей Леонід Глібов уже одруженим чоловіком і знаним байкарем у 1855р.
Потім він учителював: викладав історію та географію у дворянському, училищі містечка Чорний Острів на Поділлі, згодом переїхав до Чернігова, де дістав посаду вчителя географії в чоловічій гімназії. Леонід Глібов був талановитим педагогом, захопленим своїми предметами, делікатною, висококультурною людиною. Він цікаво вів уроки, ніколи не карав своїх учнів.
З 1861 р. він почав видавати газету «Черниговский листок»: йому доводилося бути і редактором, і автором, і коректором. Глі-бов-редактор порушував у газеті важливі проблеми того часу, зокрема жіночої освіти, викладання рідною мовою тощо. Свої дописи вміщував під псевдонімом Черниговский листок» проіснував до 1863 p., коли Валуєвським циркуляром було заборонено українську мову.