Какая картина русского художника могла бы стать иллюстрацией к одному из прочитанных вами стихотворений? стихотворения: "Поклон", "В осеннем лесу", "Песня соловья".

Катерина – центральний образ поеми, образ жінки-страдниці, яка уособлює нещасливу долю багатьох дівчат, що за словами поета «кохалися з москалями». Ставлення до Катерини може бути і негативним, і позитивним, залежно з якого боку подивитись на її вчинки. Звичайно, її можна засуджувати за те, що покохала москалика, який обезчестив її, зганьбив дівочу честь і підступно покинув, обіцяючи повернутися. Також Катерину можна засуджувати за те, що вона не слухала своїх батьків, рідних людей, які ніколи поганого своїй дочці не хочуть і цим самим порушила одну із головних Божих Заповідей, виконання якої забезпечує довге і щасливе життя. Але Катерина, оскільки була доброю, довірливою і чесною дівчиною, так щиро полюбила москаля, не підозрюючи його не дотримання слова, підступність і брутальність. Катря гідно вислухала і виконала вирок батьків, які відцуралися від неї, хоча і не мали більше дітей. Також її можна зрозуміти тому, що всі її діла були плодами любові і вона достойно виконувала роль матері, хоча ця радісна для багатьох жінок подія була для неї тягарем, з яким вона мала змиритися на все життя. Катерина піклується за свою дитину, зичивши 1 шеляг у чумаків для медяника для сина. За ради своєї дитини, при зустрічі зі зрадником-батьком ладна стати наймичкою лише, щоб він прийняв сина і не псував йому долю. Адже краще бути сиротою, а не сином-безбатченком. Оскільки поема написана в романтичному стилі і від Катерини відцурався весь світ починаючи від батьків і рідного села і закінчуючи глузливими промовами москалів – вона обирає для себе втечу : топиться у ставку знесилена від страшних душевних мук, плачу, ворожінь і принижень.

 Проблема Катерини актуальна і в наш час, адже і в сьогоднішньому суспільстві знаходяться такі «москалики», які вміють лише улесливо говорити гарні слова, а потім не відповідають за свої вчинки. Проте, можливо, сьогодні Катерина не була б так суворо покарана від батьків, а вони б поділили її горе.

Объяснение:

Пустая и никому не нужная церковь, церковка, как ласково называет её автор. И тут же подтверждает её главную роль: " Она хоть небольшая, церковка, а оживляла деревню (некогда сельцо) , собирала её вокруг себя, далеко выставляла напоказ". Даже в годы колхозов и атеизма она не перестаёт играть для жителей немаловажную роль, как маяк вселяет надежду и уверенность морякам в непогоду, так церковка, одним своим видом, людям сил прибавляла, и была неотъемлемой частью быта колхозников,… как небо привыкли видеть каждый день, так и её…".  На операционном столе - единственная внучка немолодой учительницы. Перед глазами мелькают картины педагогической работы, о которой бабушка часто рассказывала внучке. И главный герой этих рассказов — третий в пятом ряду на фотографии — ученик, отчаянный, честный, прямолинейный и вместе с тем бесконечно смешливый мальчик Ваня Белов. Он своих одноклассников от плохих оценок и "страшных" контрольных. Он одинаково смело мог пройти по карнизу третьего этажа и вступить в спор c учителем, если видел несправедливость. Ваня Белом не просто врезался в память своей учительницы, он стал кумиром ее внучки. Судьба его была неизвестна пожилой женщине. В сознании ее смешалась тревога о ребенке, воспоминания об ученике, эпизоды из жизни единственного сына. Калейдоскоп мыслей и эмоций мелькал, сердце больно сжималось. Внучка Елизавета, ученик Ваня Белов, сын Володя. И надежда на внучки — врач Иван Сергеевич Белов! Бывшая учительница верила, что сейчас он ее внучку. И только после успешно завершившейся операции вспомнила, что отца ее ученика Вани Белова звали Андреем. А ее отчаянный и смелый ученик Иван Андреевич Белов пал смертью храбрых у города Пенцлау...