Образ левши, главного героя сказа, включает в себя все черты, свойственные лесковским праведникам, но он еще и носитель мировой славы россии. поэтому левша действует в сказе в основном не среди земляков, а за рубежом родины. он не только великий талант, но и патриот. как известно, левша весьма понравился лондонцам, которые его уговаривали остаться в , жениться на , сулили обеспеченную жизнь. на все это левша отвечал решительным отказом: "мы к своей родине . казак землянухин тоже не соблазнился обеспеченной чужеземной жизнью, хотя его там славили, водили по театрам, по званым и даже в его честь устроили заседание парламента. после чего просили его остаться у них, обещая ему богатую землю, но и он от этого отказался, сказав что "покойную хижину тихого дона не променяет ни на какие сокровища". в сказе человеку-творцу, неразрывно связанному с родной землей, противостоит не только машинная, механическая культура европы, но и царь россии и его свита. весь образ мыслей царя состоит в полном противоречии с образом мыслей патриота россии генерала платова, который тщетно пытался доказать царю, что " все могут сделать, но только им полезного ученья нет". косой левша в сказе не имеет имени, и даже прозвище его пишется с маленькой буквы. он символ народа. безымянный мастер и его товарищи "взялись поддержать платова и с ним всю россию", чтобы доказать ее непревзойденную самобытность и талантливость. невзрачный тульский мастеровой свободно, с чувством собственного достоинства, беседует и с царем, и с учеными . ему вера в силу своей родины, глубокая убежденность в мудрости устоев народной жизни россии: "наша вера-самая правильная, и как верили наши праотцы, так же точно должны верить и питомцы". генерал платов - носитель воинской доблести россии, левша - носитель ее трудовой доблести. на них держится страна. они ее полномочные представители, а не цари и их свита. добрые, честные, самоотверженные люди, живущие не для себя, а для родины. мужественный старик платов не нажил богатства, не нажил он и уважения от царского двора, уйдя в отставку. как и левша, платов-человек широкой души, он демократичен и неподкупен. царская свита чужда ему, но и она его не жалует. будучи убежденным, что «мы, , со своим значением никуда не годимся» , царь и его брат, отдали власть в правительстве многим иностранцам. министры-графы кисельвроде (нессельроде) , клейнмихель и другие, конечно, не могли быть патриотами россии, защитниками народа. царь и его окружение показаны лесковым как сила, глубоко чуждая народу. в этой стране талантливому человеку нет жизни. его грабят, бьют, над ним зверски издеваются. лесков подчеркивает в облике власть имущих главное: внешнюю помпезность, глуповатость, злое ехидство, фальшь. именно эти черты бросаются в глаза платову и левше. смешон и глуповат царь александр, без конца ахающий при виде заморских новинок и заплативший за ненужную пляшущую "нимфозорию" миллион рублей серебряными пятачками. лесков с горечью показывает, что правительство россии не может и не хочет направить великую созидательную силу народа на преобразование отсталой страны. источник:
Як уже мовилося, Новий Заповіт складається з чотирьох Євангелій. Євангеліє (від грецьк. E — добра звістка) — це християнські твори-оповіді про життя, смерть і Воскресіння Ісуса Христа; долю апостолів і перших християн. Євангелії написані Матвієм, Марком, Лукою та Іваном, учнями Ісуса Христа. Їх називають апостолами, що в перекладі з грецької означає «посланець». Особливо цікаві з літературного погляду притчі з Євангелія від святого Луки, адже саме їх найчастіше використовували у своїй творчості українські й зарубіжні митці. Спочатку пригадаймо, що таке притча як літературний жанр.
Теорія літератури
Притча — це повчальне алегоричне оповідання філософсько-етичного змісту (пригадайте притчові твори, які ви читали раніше, зокрема: «Казку прояян» Е. Андієвської). Притча розкриває важливі етичні, естетичні та філософські настанови, має символічний підтекст. Сутність притчі зводиться до відповіді на запитання, що потрібно робити за певних обставин. Цей літературний жанр ґрунтується на побутовому сюжеті, який має символічне, уза- гальнювальне значення. Сюжет притчі має позачасовий, наднаціональний і вселюдський характер.
8. Ознайомтеся з «Притчею про блудного сина», а потім опрацюйте матеріал до цього твору.
ПРИТЧА ПРО БЛУДНОГО СИНА
(Євангеліє від Луки)
(Скорочено)
(...) У чоловіка одного було два сини. І молодший із них сказав батькові: «Дай мені, батьку, належну частину маєтку». І той поділив поміж ними маєток. А через деякий час зібрав син молодший усе, та й подався до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. А як усе прожив, настав голод великий у тім краї — і він став бідувати. І пішов він тоді й пристав до одного з мешканців тієї землі, а той послав його на поля свої пасти свиней. І бажав він наповнити шлунок свій хоч стручками, що їли свині, та ніхто не давав їх йому. Тоді він опам’ятався й сказав: «Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Піду я до батька свого, та й скажу йому: «Прогрішився я, отче, проти неба та супроти тебе... Недостойний я вже зватися сином твоїм; прийми ж мене, як одного зі своїх наймитів»» ... І пішов він до батька свого. А коли далеко ще був, батько вгледів його. І переповнився жалем, і побіг, і кинувся на шию йому, і почав цілувати його! І відізвався до нього той син: «Прогрішився я, отче, проти неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм». А батько рабам своїм каже: «Принесіть негайно одежу найкращу, зодягніть його, персня подайте на руку йому, а сандалі — на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть — будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий — й ожив, був пропав — і знайшовся!» І почали веселитися вони.
А син старший його був у полі. І коли він наближався до дому, почув музику. І покликав одного зі слуг і спитав: «Що це таке?» А той каже йому: «То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване. « І розгнівався старший син — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько й став просити його. А той син сказав батькові: «Ото стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив — ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я. Коли ж син твій вернувся, оцей, що проїв твій маєток, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване». І сказав батько йому:
«Ти завжди був зі мною, дитино, і все моє — то твоє! Веселитись і тішитися треба, бо цей брат твій був мертвий — й ожив, був пропав — і знайшовся!»
(Переклад із давньогрецької І. Огієнка)
Рембрандт. Повернення блудного сина
«Притча про блудного сина» — один із найвідоміших біблійних творів цього жанру. Вона
Як уже мовилося, Новий Заповіт складається з чотирьох Євангелій. Євангеліє (від грецьк. E — добра звістка) — це християнські твори-оповіді про життя, смерть і Воскресіння Ісуса Христа; долю апостолів і перших християн. Євангелії написані Матвієм, Марком, Лукою та Іваном, учнями Ісуса Христа. Їх називають апостолами, що в перекладі з грецької означає «посланець». Особливо цікаві з літературного погляду притчі з Євангелія від святого Луки, адже саме їх найчастіше використовували у своїй творчості українські й зарубіжні митці. Спочатку пригадаймо, що таке притча як літературний жанр.
Теорія літератури
Притча — це повчальне алегоричне оповідання філософсько-етичного змісту (пригадайте притчові твори, які ви читали раніше, зокрема: «Казку прояян» Е. Андієвської). Притча розкриває важливі етичні, естетичні та філософські настанови, має символічний підтекст. Сутність притчі зводиться до відповіді на запитання, що потрібно робити за певних обставин. Цей літературний жанр ґрунтується на побутовому сюжеті, який має символічне, уза- гальнювальне значення. Сюжет притчі має позачасовий, наднаціональний і вселюдський характер.
8. Ознайомтеся з «Притчею про блудного сина», а потім опрацюйте матеріал до цього твору.
ПРИТЧА ПРО БЛУДНОГО СИНА
(Євангеліє від Луки)
(Скорочено)
(...) У чоловіка одного було два сини. І молодший із них сказав батькові: «Дай мені, батьку, належну частину маєтку». І той поділив поміж ними маєток. А через деякий час зібрав син молодший усе, та й подався до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. А як усе прожив, настав голод великий у тім краї — і він став бідувати. І пішов він тоді й пристав до одного з мешканців тієї землі, а той послав його на поля свої пасти свиней. І бажав він наповнити шлунок свій хоч стручками, що їли свині, та ніхто не давав їх йому. Тоді він опам’ятався й сказав: «Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Піду я до батька свого, та й скажу йому: «Прогрішився я, отче, проти неба та супроти тебе... Недостойний я вже зватися сином твоїм; прийми ж мене, як одного зі своїх наймитів»» ... І пішов він до батька свого. А коли далеко ще був, батько вгледів його. І переповнився жалем, і побіг, і кинувся на шию йому, і почав цілувати його! І відізвався до нього той син: «Прогрішився я, отче, проти неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм». А батько рабам своїм каже: «Принесіть негайно одежу найкращу, зодягніть його, персня подайте на руку йому, а сандалі — на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть — будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий — й ожив, був пропав — і знайшовся!» І почали веселитися вони.
А син старший його був у полі. І коли він наближався до дому, почув музику. І покликав одного зі слуг і спитав: «Що це таке?» А той каже йому: «То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване. « І розгнівався старший син — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько й став просити його. А той син сказав батькові: «Ото стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив — ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я. Коли ж син твій вернувся, оцей, що проїв твій маєток, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване». І сказав батько йому:
«Ти завжди був зі мною, дитино, і все моє — то твоє! Веселитись і тішитися треба, бо цей брат твій був мертвий — й ожив, був пропав — і знайшовся!»
(Переклад із давньогрецької І. Огієнка)
Рембрандт. Повернення блудного сина
«Притча про блудного сина» — один із найвідоміших біблійних творів цього жанру. Вона