«Злочин і кара» можна вважати кримінальних романів, так як в центрі сюжету опиняються злочини, що здійснюються різними особами (Раскольніковим, Свидригайловим, Лужина).
Так як кримінальний фон життя Петербурга представлений Достоєвським як панорамна картина соціальних вдач і проблем, «Злочин і кара» з повним правом можна назвати соціальним романом.
Так як Достоєвський у романі з видатним майстерністю розкриває внутрішній світ персонажів, твір можна назвати психологічним романом.
У «Злочин і кару» багато монологів і діалогів, в яких стикаються різні життєві позиції персонажів, ведуться інтелектуальні суперечки між Раскольниковим і Порфирієм Петровичем, Раскольніковим і Свидригайловим. Кожен герой є носієм, визначеної життєвої позиції, визначеної ідеї, яку він хоче висловити і висловлює. Саме тому роман називають філософським романом, а самого Достоєвського родоначальником цього жанру у світовій літературі.
Крім того, присутність в сюжеті роману лінії розслідування злочину, поява в ньому помилкових версій, складна психологічна боротьба слідчого і злочинця дозволяють поглянути на «Злочин і кара» як на детективний роман
Тема стихотворения- дружба. настоящая дружба, без которой человек не может жить, творить, созидать.
Общее настроение стихотворения- воодушевленно-приподнятое. С такими стихотворениями человек чувствует сильные душевные порывы, желание воссоединиться со своими друзьями, а если их нет- то найти их.
Автор приводит в пример одинокого человека, которому довелось побывать во множестве передряг- война, странствия в чужие земли, испытания- но тут же опровергает этот драматизм- нет, так нельзя! Необходимо, очень нужно иметь друзей! Товарищи по военному ремеслу, друзья, которые дадут тебе руку в трудную минуту- это люди, с которыми человек идет по жизни, смеясь.
Поэт художественным образом диктует нам норму нравственности и морали- приводит в пример житейские, бытовые сложности- как пример "выстроить дом", "выжить в нужде и горе"- и тут же словно говорит "Нет одиночеству!", "Нет нелюдимости"!
И он совершенно прав, сама идея стихотворения является житейской философией, прописная истина которой понятна каждому. Любому жителю любой страны.
В дружбе человек сильнее!
В качестве художественного средства автор использует бытовой язык. Он не звучен, не сложен- но понятен всем и каждому.
Так як кримінальний фон життя Петербурга представлений Достоєвським як панорамна картина соціальних вдач і проблем, «Злочин і кара» з повним правом можна назвати соціальним романом.
Так як Достоєвський у романі з видатним майстерністю розкриває внутрішній світ персонажів, твір можна назвати психологічним романом.
У «Злочин і кару» багато монологів і діалогів, в яких стикаються різні життєві позиції персонажів, ведуться інтелектуальні суперечки між Раскольниковим і Порфирієм Петровичем, Раскольніковим і Свидригайловим. Кожен герой є носієм, визначеної життєвої позиції, визначеної ідеї, яку він хоче висловити і висловлює. Саме тому роман називають філософським романом, а самого Достоєвського родоначальником цього жанру у світовій літературі.
Крім того, присутність в сюжеті роману лінії розслідування злочину, поява в ньому помилкових версій, складна психологічна боротьба слідчого і злочинця дозволяють поглянути на «Злочин і кара» як на детективний роман
Тема стихотворения- дружба. настоящая дружба, без которой человек не может жить, творить, созидать.
Общее настроение стихотворения- воодушевленно-приподнятое. С такими стихотворениями человек чувствует сильные душевные порывы, желание воссоединиться со своими друзьями, а если их нет- то найти их.
Автор приводит в пример одинокого человека, которому довелось побывать во множестве передряг- война, странствия в чужие земли, испытания- но тут же опровергает этот драматизм- нет, так нельзя! Необходимо, очень нужно иметь друзей! Товарищи по военному ремеслу, друзья, которые дадут тебе руку в трудную минуту- это люди, с которыми человек идет по жизни, смеясь.
Поэт художественным образом диктует нам норму нравственности и морали- приводит в пример житейские, бытовые сложности- как пример "выстроить дом", "выжить в нужде и горе"- и тут же словно говорит "Нет одиночеству!", "Нет нелюдимости"!
И он совершенно прав, сама идея стихотворения является житейской философией, прописная истина которой понятна каждому. Любому жителю любой страны.
В дружбе человек сильнее!
В качестве художественного средства автор использует бытовой язык. Он не звучен, не сложен- но понятен всем и каждому.
Подробнее - на -
Объяснение: