Эпитеты – высокая гроза; ленивый гром; бесшумные молнии. Сравнение – гром, как заспанный силач; дорога похожа на лунную поверхность
из отрывка: (1)Дед с Ваней добрели до Почтовой улицы как раз вовремя – из-за Оки заходила высокая гроза. (2)Ленивый гром потягивался за горизонтом, как заспанный силач распрямлял плечи, и нехотя потряхивал землю. (3)Серая рябь пошла по реке. (4)Бесшумные молнии исподтишка, но стремительно и сильно били в луга; далеко за Полянами уже горел стог сена, зажжённый ими. (5)Крупные капли дождя падали на пыльную дорогу, и вскоре она стала похожа на лунную поверхность: каждая капля оставляла в пыли маленький кратер
Характар Кастуся мяняеца з ходам сюжета. На початку ходзіць да дзеба і робіць вигляд, що йому цікава його слухати, у той час, коли його крадуть яблуки, після того, що дзеб здагадався, чому приходить да його Кастусь, не хоча б того расказу його бацьку. А у апошні вечір Кастусь сумняваєця ці жадае рабіць той, що пропонують йому хлопці, тим більш, що дзеб йому подобаєця, добрі і не сквапні, навпаки хлопчика яблукамі. У фіналі твора, коли немогла дзядулю, його погляди каренним чинам мяняюця, йому становіця соромно, пераживае за дзябулю, йому прикро і сумно. Можна зрабити вивод, що ніколи більш хлопец не буде таким чином поступати
Эпитеты – высокая гроза; ленивый гром; бесшумные молнии.
Сравнение – гром, как заспанный силач; дорога похожа на лунную поверхность
из отрывка:
(1)Дед с Ваней добрели до Почтовой улицы как раз вовремя – из-за Оки заходила высокая гроза. (2)Ленивый гром потягивался за горизонтом, как заспанный силач распрямлял плечи, и нехотя потряхивал землю. (3)Серая рябь пошла по реке. (4)Бесшумные молнии исподтишка, но стремительно и сильно били в луга; далеко за Полянами уже горел стог сена, зажжённый ими. (5)Крупные капли дождя падали на пыльную дорогу, и вскоре она стала похожа на лунную поверхность: каждая капля оставляла в пыли маленький кратер
Характар Кастуся мяняеца з ходам сюжета. На початку ходзіць да дзеба і робіць вигляд, що йому цікава його слухати, у той час, коли його крадуть яблуки, після того, що дзеб здагадався, чому приходить да його Кастусь, не хоча б того расказу його бацьку. А у апошні вечір Кастусь сумняваєця ці жадае рабіць той, що пропонують йому хлопці, тим більш, що дзеб йому подобаєця, добрі і не сквапні, навпаки хлопчика яблукамі. У фіналі твора, коли немогла дзядулю, його погляди каренним чинам мяняюця, йому становіця соромно, пераживае за дзябулю, йому прикро і сумно. Можна зрабити вивод, що ніколи більш хлопец не буде таким чином поступати