Катерина Ивановна Мармеладова - образованная, умная женщина из приличной семьи. Отец Катерины Ивановны был статским полковником. Судя по всему, по происхождению героиня является дворянкой. На момент повествования в романе Катерине Ивановне около 30 лет.
В юности Катерина Ивановна окончила институт для девиц где-то в провинции. По ее словам, у нее были достойные поклонники. Но юная Катерина Ивановна влюбилась в пехотного офицера по имени Михаил. Отец не одобрял этот брак (вероятно, жених действительно не был достоин его дочери). В результате девушка сбежала из дома и вышла замуж без согласия родителей.
К сожалению, любимый муж Катерины Ивановны оказался ненадежным человеком. Он любил играть в карты и в конце концов попал под суд и умер. В результате в возрасте около 26 лет Катерина Ивановна осталась вдовой с тремя детьми. Она впала в нищету. Родственники отвернулись от нее.
В это время Катерина Ивановна встретила чиновника Мармеладова. Он несчастную вдову и предложил ей руку и сердце. Этот союз состоялся не по большой любви, а из жалости. Катерина Ивановна вышла замуж за Мармеладова, только потому что ей было некуда идти. На самом деле молодая и образованная Катерина Ивановна была не пара Мармеладову.
Мармеладов взял Катерину Ивановну с тремя маленькими детьми - дочерьми Поленькой и Лидочкой (также зовется Ленечкой) и сыном Коленькой. У самого Мармеладова от первого брака была 14-летняя дочь Соня. Итоге в семье Мармеладовых воспитывалось четверо детей.
Брак с Мармеладовым не принес Катерине Ивановне счастья и не ее от нищеты. Спустя год совместной жизни Мармеладов потерял работу и начал пить. Семья впала в нищету. Несмотря на все усилия жены, Мармеладову так и не удалось бросить пить и построить карьеру.
На момент событий, описываемых в романе, Катерина Ивановна и ее муж Мармеладов уже 4 года состоят в браке. В Петербурге Мармеладовы живут уже 1,5 года. К этому времени Катерина Ивановна успела заболеть чахоткой. У нее не осталось никаких платьев, а ее супруг Мармеладов пропил даже ее чулки и косынку.
Видя отчаянное положение семьи, падчерица Катерины Ивановны, Соня Мармеладова, начала заниматься "непристойной" работой. Благодаря этому Мармеладовы получили средства к существованию. Катерина Ивановна была искренне благодарна Соне за эту жертву.
Вскоре в семье Мармеладовых случилась трагедия: пьяный Мармеладов попадал на улице под лошадь и в тот же день умер. Катерина Ивановна впала в отчаяние, так как у нее не было денег даже на похороны мужа. Раскольников несчастной вдове, отдав свои последние деньги.
В день поминок мужа Катерина Ивановна вела себя странно, проявляя признаки сумасшествия: вместе с детьми она устроила представление на улице. Здесь она нечаянно упала, у нее открылось кровотечение. В этот же день женщина умерла.
После смерти Катерины Ивановны ее трое детей остались сиротами. Господин Свидригайлов устроить будущее бедных сирот: он определил всех троих в один сиротский дом (что делалось не всегда), а также положил на их счет некоторый капитал.
Філософсько-етичний сенс зустрічі янгола з людьми в оповіданні Габріеля Гарсіа Маркеса "Стариган із крилами"
Хто може однозначно розрізнити, де закінчується абсурд реальності, а де починається фантазія будь-якого письменника? З одного боку, життя настільки різноманітне, що в ньому можуть бути надзвичайні збіги обставин, чи ситуації, що не вкладаються у звичні рамки, а з іншого — хіба свідомі письменники-реалісти завжди дотримувалися лише фактів? Художнє слово тим і відрізняється від документу, що там завжди можна знайти певне узагальнення, реалістичні твори спокій-но можуть містити в собі символічний зміст, але є ще питання, що саме вважає реальністю митець. Для атеїста Бог — вигадка, для віруючого — частина дійсності. Крім того, не слід плутати реалізм зображуваного факту з реалізмом ідеї: вони часто-густо не співпадають. Стовідсотково символічні твори можуть напрочуд влучно відобразити реальні тенденції та сутність явищ, або навпаки: зовні реалістичні можуть виявитися відвертою брехнею.
"Я реаліст, — казав про себе Габріель Гарсіа Маркес, — бо вірю, що в Латинській Америці все можливе, все реальне... і вважаю, що завдання письменника полягає в тому, щоб домогтися відповідності між літературою та дійсністю". Хоча ці слова стосуються роману "Сто років самотності", вони є справедливими для усієї творчості цього письменника, стиль якого був названий "магічною літературою".
Реалізм Маркеса — у внутрішній правдивості. А от щодо фантастичного компонента... Краще розглянути це на конкретному прикладі.
Кожна віруюча людина впевнена в існуванні янголів. Принаймні теоретично. Чому б янголу не завітати на землю? У Біблії ми неодноразово чули про такі випадки. То фантастична ця історія, чи ні? Вже важко стверджувати однозначно. А те, що відбувається в оповіданні "Стариган із крилами" навколо цієї надзвичайної, але не такої вже фантастичної для віруючих події — цілком реальне.
Як сучасна людина реагуватиме на диво? Беззаперечно саме так, як це робили люди, що побачили цього старигана із крилами: хтось бачить лише видовище, таке саме, як жінка, що перетворилася на паука, хтось не вірить своїм очам, хоча ніби й не дивується і шукає відповідні пояснення, а в цілому диво виявляється чимось зайвим у буденному житті.
Катерина Ивановна Мармеладова - образованная, умная женщина из приличной семьи. Отец Катерины Ивановны был статским полковником. Судя по всему, по происхождению героиня является дворянкой. На момент повествования в романе Катерине Ивановне около 30 лет.
В юности Катерина Ивановна окончила институт для девиц где-то в провинции. По ее словам, у нее были достойные поклонники. Но юная Катерина Ивановна влюбилась в пехотного офицера по имени Михаил. Отец не одобрял этот брак (вероятно, жених действительно не был достоин его дочери). В результате девушка сбежала из дома и вышла замуж без согласия родителей.
К сожалению, любимый муж Катерины Ивановны оказался ненадежным человеком. Он любил играть в карты и в конце концов попал под суд и умер. В результате в возрасте около 26 лет Катерина Ивановна осталась вдовой с тремя детьми. Она впала в нищету. Родственники отвернулись от нее.
В это время Катерина Ивановна встретила чиновника Мармеладова. Он несчастную вдову и предложил ей руку и сердце. Этот союз состоялся не по большой любви, а из жалости. Катерина Ивановна вышла замуж за Мармеладова, только потому что ей было некуда идти. На самом деле молодая и образованная Катерина Ивановна была не пара Мармеладову.
Мармеладов взял Катерину Ивановну с тремя маленькими детьми - дочерьми Поленькой и Лидочкой (также зовется Ленечкой) и сыном Коленькой. У самого Мармеладова от первого брака была 14-летняя дочь Соня. Итоге в семье Мармеладовых воспитывалось четверо детей.
Брак с Мармеладовым не принес Катерине Ивановне счастья и не ее от нищеты. Спустя год совместной жизни Мармеладов потерял работу и начал пить. Семья впала в нищету. Несмотря на все усилия жены, Мармеладову так и не удалось бросить пить и построить карьеру.
На момент событий, описываемых в романе, Катерина Ивановна и ее муж Мармеладов уже 4 года состоят в браке. В Петербурге Мармеладовы живут уже 1,5 года. К этому времени Катерина Ивановна успела заболеть чахоткой. У нее не осталось никаких платьев, а ее супруг Мармеладов пропил даже ее чулки и косынку.
Видя отчаянное положение семьи, падчерица Катерины Ивановны, Соня Мармеладова, начала заниматься "непристойной" работой. Благодаря этому Мармеладовы получили средства к существованию. Катерина Ивановна была искренне благодарна Соне за эту жертву.
Вскоре в семье Мармеладовых случилась трагедия: пьяный Мармеладов попадал на улице под лошадь и в тот же день умер. Катерина Ивановна впала в отчаяние, так как у нее не было денег даже на похороны мужа. Раскольников несчастной вдове, отдав свои последние деньги.
В день поминок мужа Катерина Ивановна вела себя странно, проявляя признаки сумасшествия: вместе с детьми она устроила представление на улице. Здесь она нечаянно упала, у нее открылось кровотечение. В этот же день женщина умерла.
После смерти Катерины Ивановны ее трое детей остались сиротами. Господин Свидригайлов устроить будущее бедных сирот: он определил всех троих в один сиротский дом (что делалось не всегда), а также положил на их счет некоторый капитал.
Объяснение:
Філософсько-етичний сенс зустрічі янгола з людьми в оповіданні Габріеля Гарсіа Маркеса "Стариган із крилами"
Хто може однозначно розрізнити, де закінчується абсурд реальності, а де починається фантазія будь-якого письменника? З одного боку, життя настільки різноманітне, що в ньому можуть бути надзвичайні збіги обставин, чи ситуації, що не вкладаються у звичні рамки, а з іншого — хіба свідомі письменники-реалісти завжди дотримувалися лише фактів? Художнє слово тим і відрізняється від документу, що там завжди можна знайти певне узагальнення, реалістичні твори спокій-но можуть містити в собі символічний зміст, але є ще питання, що саме вважає реальністю митець. Для атеїста Бог — вигадка, для віруючого — частина дійсності. Крім того, не слід плутати реалізм зображуваного факту з реалізмом ідеї: вони часто-густо не співпадають. Стовідсотково символічні твори можуть напрочуд влучно відобразити реальні тенденції та сутність явищ, або навпаки: зовні реалістичні можуть виявитися відвертою брехнею.
"Я реаліст, — казав про себе Габріель Гарсіа Маркес, — бо вірю, що в Латинській Америці все можливе, все реальне... і вважаю, що завдання письменника полягає в тому, щоб домогтися відповідності між літературою та дійсністю". Хоча ці слова стосуються роману "Сто років самотності", вони є справедливими для усієї творчості цього письменника, стиль якого був названий "магічною літературою".
Реалізм Маркеса — у внутрішній правдивості. А от щодо фантастичного компонента... Краще розглянути це на конкретному прикладі.
Кожна віруюча людина впевнена в існуванні янголів. Принаймні теоретично. Чому б янголу не завітати на землю? У Біблії ми неодноразово чули про такі випадки. То фантастична ця історія, чи ні? Вже важко стверджувати однозначно. А те, що відбувається в оповіданні "Стариган із крилами" навколо цієї надзвичайної, але не такої вже фантастичної для віруючих події — цілком реальне.
Як сучасна людина реагуватиме на диво? Беззаперечно саме так, як це робили люди, що побачили цього старигана із крилами: хтось бачить лише видовище, таке саме, як жінка, що перетворилася на паука, хтось не вірить своїм очам, хоча ніби й не дивується і шукає відповідні пояснення, а в цілому диво виявляється чимось зайвим у буденному житті.
Подробнее - на -
Объяснение: