пісня іде поруч з людиною все життя. з піснею працюють, відпочивають, проводжають в армію… з нею ми нерозривно пов’язані від народження і до самої смерті. кажуть, що пісні складає сам народ, та створюють їх і його талановиті сини та доньки. пісня! в ній найповніше виявилась душа народу. народна пісня! кого тільки ти не чарувала своєю неповторною красою. минають віки, змінюються покоління, а народна пісня залишається, через усі поневіряння проносить вона свої чари, свою нев’янучу молодість. у давні часи співалися трудові пісні, що виконувались у процесі праці, зокрема під час польових робіт; родинні, звичаєві, весняні, жниварські пісні, колядки і щедрівки. сьогодні, в час національного піднесення, відроджуються традиції, відроджується і народна пісня. з піснею народ жив, працював, любив, творив, з нею йшов і в інше життя, бо народна пісня — це вираження духовних цінностей людей. доля багатьох пісень подібна до долі нашого народу. багато з них переслідувалися, їх забороняли. але ж ті пісні жили, плекали в серцях людей невмирущу надію на духовне відродження. так було, наприклад, з гімном п. чубинського «ще не вмерла україна». влада суворо забороняла цей гімн, але вбити його не змогла. сьогодні гімн «ще не вмерла україна» став державним гімном незалежної україни. багато пісень присвятив народ різним святам: колядки та щедрівки, веснянки та петрівки. у них люди оспівують прихід весни, радість оновлення життя чи щасливий кінець жнив і збору урожаю, висловлюють думки про краще життя, про веселу працю, сподівання на сил природи. народ не забув і своїх найменших слухачів — діток. усім нам у ранньому дитинстві мами, бабусі співали лагідні, спокійні і дуже цікаві колискові пісні. коли маля чує голос найріднішої у світі людини — мами, воно заспокоюється, солодко позіхає і засинає: ой, спи, дитя, до обіда, покіль мати з міста прийде да принесе три квіточки: ой первую зросливою, а другую сонливую, а третю щасливую… з ніжними, ласкавими словами передається дитині материнська любов, теплота материнського серця, духовна чистота і святість. у всі часи пісня на україні була і є частиною людського життя, невичерпним джерелом наснаги. а як бадьоро і дзвінко зазвучала стрілецька пісня: гей, там ідуть наші січовії стрільці до бою: попереду ідуть старші отамани, хто має охоту, хай іде з нами або: як повіє буйнесенький вітер з широких степів, то прославить по всій україні січових стрільців! а ми тую стрілецьку славу збережемо, а ми нашу славну україну, гей, гей, розвеселемо! нехай завжди з нами буде народна пісня, нехай збереже вона тепло наших сердець, наше життя. коли людина співає, вона не може робити злочин чи щось бридке. так нехай же лунає зажди пісня, щира українська пісня, нехай вона робить усіх душевнішими, багатшими, красивішими у своїх почуттях, підносить нашу національну і людську гідність. українська пісня — це втілення духовної величі нашого народу, який зберіг своє слово і йде з ним у майбутнє. саме народна пісня відроджує в душах наших земляків любов до рідного слова й рідної землі.
2)кирила петрович любит свою дочь,пытается заменить ей и отца и мать.он сразу ре кроме : троекуров кирила петрович – богатый дворянин-самодур, отец маши.
т. – человек и распущенный, опьяненный сознанием своей силы. богатство, род, связи – все обеспечивает ему вольготную жизнь. т. проводит время в обжорстве, пьянстве, сластолюбии. унижение слабых, вроде травли зазевавшегося гостя медведем, – вот его удовольствия.
при всем этом т. – не прирожденный злодей. он долго дружил с отцом дубровского. поссорившись с ним на псарне, т. мстит другу со всей силой своего самодурства. он с взяток отсудил у дубровских имение, довел бывшего друга до умопомешательства и смерти. но самодур т. чувствует, что зашел слишком далеко. сразу после суда он едет мириться с другом. но опаздывает: отец дубровский при смерти, а сын прогоняет его вон. образом т. пушкин показывает, что беда не в самом помещике, а в социальном устройстве жизни (крепостное право, всесилие дворян) . оно развивает в непросвещенном дворянине веру в свою безнаказанность и безграничные возможности («в том-то и сила, чтобы безо всякого права отнять имение») . даже любовь к детям искажается в т. до предела. он обожает свою машу, но делает ее несчастной, выдав за богатого, но нелюбимого ею старика. самодурство т. отражается и на его крепостных. они также спесивы, как и их хозяин. троекуровский псарь дерзит дубровскому-старшему – и тем самым ссорит старых друзей
ответ:
пісня іде поруч з людиною все життя. з піснею працюють, відпочивають, проводжають в армію… з нею ми нерозривно пов’язані від народження і до самої смерті. кажуть, що пісні складає сам народ, та створюють їх і його талановиті сини та доньки. пісня! в ній найповніше виявилась душа народу. народна пісня! кого тільки ти не чарувала своєю неповторною красою. минають віки, змінюються покоління, а народна пісня залишається, через усі поневіряння проносить вона свої чари, свою нев’янучу молодість. у давні часи співалися трудові пісні, що виконувались у процесі праці, зокрема під час польових робіт; родинні, звичаєві, весняні, жниварські пісні, колядки і щедрівки. сьогодні, в час національного піднесення, відроджуються традиції, відроджується і народна пісня. з піснею народ жив, працював, любив, творив, з нею йшов і в інше життя, бо народна пісня — це вираження духовних цінностей людей. доля багатьох пісень подібна до долі нашого народу. багато з них переслідувалися, їх забороняли. але ж ті пісні жили, плекали в серцях людей невмирущу надію на духовне відродження. так було, наприклад, з гімном п. чубинського «ще не вмерла україна». влада суворо забороняла цей гімн, але вбити його не змогла. сьогодні гімн «ще не вмерла україна» став державним гімном незалежної україни. багато пісень присвятив народ різним святам: колядки та щедрівки, веснянки та петрівки. у них люди оспівують прихід весни, радість оновлення життя чи щасливий кінець жнив і збору урожаю, висловлюють думки про краще життя, про веселу працю, сподівання на сил природи. народ не забув і своїх найменших слухачів — діток. усім нам у ранньому дитинстві мами, бабусі співали лагідні, спокійні і дуже цікаві колискові пісні. коли маля чує голос найріднішої у світі людини — мами, воно заспокоюється, солодко позіхає і засинає: ой, спи, дитя, до обіда, покіль мати з міста прийде да принесе три квіточки: ой первую зросливою, а другую сонливую, а третю щасливую… з ніжними, ласкавими словами передається дитині материнська любов, теплота материнського серця, духовна чистота і святість. у всі часи пісня на україні була і є частиною людського життя, невичерпним джерелом наснаги. а як бадьоро і дзвінко зазвучала стрілецька пісня: гей, там ідуть наші січовії стрільці до бою: попереду ідуть старші отамани, хто має охоту, хай іде з нами або: як повіє буйнесенький вітер з широких степів, то прославить по всій україні січових стрільців! а ми тую стрілецьку славу збережемо, а ми нашу славну україну, гей, гей, розвеселемо! нехай завжди з нами буде народна пісня, нехай збереже вона тепло наших сердець, наше життя. коли людина співає, вона не може робити злочин чи щось бридке. так нехай же лунає зажди пісня, щира українська пісня, нехай вона робить усіх душевнішими, багатшими, красивішими у своїх почуттях, підносить нашу національну і людську гідність. українська пісня — це втілення духовної величі нашого народу, який зберіг своє слово і йде з ним у майбутнє. саме народна пісня відроджує в душах наших земляків любов до рідного слова й рідної землі.
ответ:
2)кирила петрович любит свою дочь,пытается заменить ей и отца и мать.он сразу ре кроме : троекуров кирила петрович – богатый дворянин-самодур, отец маши.
т. – человек и распущенный, опьяненный сознанием своей силы. богатство, род, связи – все обеспечивает ему вольготную жизнь. т. проводит время в обжорстве, пьянстве, сластолюбии. унижение слабых, вроде травли зазевавшегося гостя медведем, – вот его удовольствия.
при всем этом т. – не прирожденный злодей. он долго дружил с отцом дубровского. поссорившись с ним на псарне, т. мстит другу со всей силой своего самодурства. он с взяток отсудил у дубровских имение, довел бывшего друга до умопомешательства и смерти. но самодур т. чувствует, что зашел слишком далеко. сразу после суда он едет мириться с другом. но опаздывает: отец дубровский при смерти, а сын прогоняет его вон. образом т. пушкин показывает, что беда не в самом помещике, а в социальном устройстве жизни (крепостное право, всесилие дворян) . оно развивает в непросвещенном дворянине веру в свою безнаказанность и безграничные возможности («в том-то и сила, чтобы безо всякого права отнять имение») . даже любовь к детям искажается в т. до предела. он обожает свою машу, но делает ее несчастной, выдав за богатого, но нелюбимого ею старика. самодурство т. отражается и на его крепостных. они также спесивы, как и их хозяин. троекуровский псарь дерзит дубровскому-старшему – и тем самым ссорит старых друзей