2. Уповільненість і непослідовність сюжету в творах Кавабата покликані:
А) відтворити плин подій в ритмі самого життя;
б) передати людську відчуженість від світу;
в) відтворити стан людської психіки, почуттів.
3. Чайна церемонія в сюжеті роману «Тисяча журавлів» є:
А) тлом для основних подій;
б) основою оповіді, її внутрішнім змістом і суттю;
в) одним із елементів сюжету, частиною твору.
4. Кікудзі не цінує чайної церемонії, бо:
А) вважає обряд надуманим, формальністю; б) вважає обряд застарілим, несучасним;
В) в його родині не визнають цього обряду; г) противиться впливу Тікако через обряд.
5. Чайна церемонія у виконанні Тікако стає:
А) шляхом осягнення краси, гармонії світу; б) засобом досягнення мети, впливу на людей;
В) уроком давніх традицій, джерелом духовності.
6. «В його уяві виринула зграбна постать дівчини, її стримані, граціозні рухи, легка тінь листя на сьомзі й м’які відблиски світла на святковому кімоно та волоссі. Виразно бачив він червону серветку й рожеве крепдешинове фуросіко з білими журавлями», - такою Кікудзі побачив:
Читаючи комедію Мольєра "Міщанин-шляхтич", мимоволі думаєш, що великий драматург якимось містичним чином побачив і наш час - сучасних Журденів, коли люди неосвічені, часом навіть малограмотні, прагнуть здобути і титул, і владу. Журдени ніколи не вмруть, поки існуватимуть ті, хто вважає, що можна купити те, що не дано природою.
Подекуди герой Мольєра викликає навіть співчуття - адже він хоче чогось навчитися! Але те, як він це робить, викликає тільки сміх. У нього немає найголовнішого - природного розуму, природного здорового глузду, який є навіть у селянина. Він заводить дружбу з людьми, що потихеньку обкрадають його. Він приймає авантюриста Доранта, тому що в того є титул і гарні манери, і відштовхує чесного Клеонта, тому що гой не дворянин. Він носить коштовний, але смішний і чудернацький одяг... Ну чим не "новий росіянин" із сучасного анекдоту?
Але, яким би смішним не був Журден зі своїми претензіями на дворянство, він усе-таки виший від своєї жінки, що заперечує освіту взагалі. Інша річ, що в прагненні наслідувати дворянство зовні, він одягається в безглузді убрання ("Усі добродії так носять"), безглуздо поводиться ("Егей, два моїх лакеї!"). Але повернемося до нашого часу.
Хіба не нагадує це тих, хто "із бруду в князі"? На жаль, дурість людська не знає меж. "Не місце прикрашає людину, а людина місце"; "Як не коваль, то й рук не погань" - ці і подібні до них прислів'я дуже мудрі. Мольєр говорить нам: головне не в титулі і не в гарних манерах, за ними можуть ховатися без тна дурість і неуцтво.
На жаль, журдени жили, живуть і житимуть. Вони будуть намагатися купити собі розум, манери, родовід або щось подібне. Але Мольєр ще понад триста років тому показав, до чого це все приводить.
1. Ім'я Кавабата стало широко відомим після публікації книги:
А) «Щоденник шістнадцятирічного юнака»; б) «Країна снігу»;
В) «Тисяча журавлів»; г) «Голос гір»;
Д) «Давня столиця».
2. Уповільненість і непослідовність сюжету в творах Кавабата покликані:
А) відтворити плин подій в ритмі самого життя;
б) передати людську відчуженість від світу;
в) відтворити стан людської психіки, почуттів.
3. Чайна церемонія в сюжеті роману «Тисяча журавлів» є:
А) тлом для основних подій;
б) основою оповіді, її внутрішнім змістом і суттю;
в) одним із елементів сюжету, частиною твору.
4. Кікудзі не цінує чайної церемонії, бо:
А) вважає обряд надуманим, формальністю; б) вважає обряд застарілим, несучасним;
В) в його родині не визнають цього обряду; г) противиться впливу Тікако через обряд.
5. Чайна церемонія у виконанні Тікако стає:
А) шляхом осягнення краси, гармонії світу; б) засобом досягнення мети, впливу на людей;
В) уроком давніх традицій, джерелом духовності.
6. «В його уяві виринула зграбна постать дівчини, її стримані, граціозні рухи, легка тінь листя на сьомзі й м’які відблиски світла на святковому кімоно та волоссі. Виразно бачив він червону серветку й рожеве крепдешинове фуросіко з білими журавлями», - такою Кікудзі побачив:
А) пані Ооту; б) Тікако; в) Фуміко; г) Юкіко.
7. Образ Фуміко є втіленням:
А) беззахисності, домашнього тепла; б) чистоти, недосяжного ідеалу;
В) минулого, що заважає щастю; г) палкого кохання, самовідданості.
8. Втіленням вишуканості, ідеальної природної краси в романі є:
А) квітка; б) чашка; в) хустка; г) глечик.
9. Кікудзі хотів відмовитись від кохання і одруження з Юкіко, бо:
А) дівчина йому не подобалася; б) Тікако плямує їхні стосунки;
В) захоплюється іншою – Фуміко; г) хоче сам обрати наречену.
10. Темою роману «Тисяча журавлів» є пошуки:
А) сімейного щастя; б) краси, чистоти, ідеалу; в) свого «я» у світі.
11. Змальовуючи історію Кікудзі, Кавабата зосереджує увагу на:
А) логіці подій; б) характерах героїв; в) моментах осяянь душі.
12. Індивідуальним стилем письменника називають:
А) стійку своєрідність, оригінальні риси його творчої манери;
Б) належність до певного напряму;
В) загальні особливості образного відтворення дійсності.
Відповіді:
1. б; 2. а; 3. б; 4. г; 5. б; 6. г;
7. а; 8. а; 9.б; 10. б; 11. в; 12. а
Объяснение:
Читаючи комедію Мольєра "Міщанин-шляхтич", мимоволі думаєш, що великий драматург якимось містичним чином побачив і наш час - сучасних Журденів, коли люди неосвічені, часом навіть малограмотні, прагнуть здобути і титул, і владу. Журдени ніколи не вмруть, поки існуватимуть ті, хто вважає, що можна купити те, що не дано природою.
Подекуди герой Мольєра викликає навіть співчуття - адже він хоче чогось навчитися! Але те, як він це робить, викликає тільки сміх. У нього немає найголовнішого - природного розуму, природного здорового глузду, який є навіть у селянина. Він заводить дружбу з людьми, що потихеньку обкрадають його. Він приймає авантюриста Доранта, тому що в того є титул і гарні манери, і відштовхує чесного Клеонта, тому що гой не дворянин. Він носить коштовний, але смішний і чудернацький одяг... Ну чим не "новий росіянин" із сучасного анекдоту?
Але, яким би смішним не був Журден зі своїми претензіями на дворянство, він усе-таки виший від своєї жінки, що заперечує освіту взагалі. Інша річ, що в прагненні наслідувати дворянство зовні, він одягається в безглузді убрання ("Усі добродії так носять"), безглуздо поводиться ("Егей, два моїх лакеї!"). Але повернемося до нашого часу.
Хіба не нагадує це тих, хто "із бруду в князі"? На жаль, дурість людська не знає меж. "Не місце прикрашає людину, а людина місце"; "Як не коваль, то й рук не погань" - ці і подібні до них прислів'я дуже мудрі. Мольєр говорить нам: головне не в титулі і не в гарних манерах, за ними можуть ховатися без тна дурість і неуцтво.
На жаль, журдени жили, живуть і житимуть. Вони будуть намагатися купити собі розум, манери, родовід або щось подібне. Але Мольєр ще понад триста років тому показав, до чого це все приводить.