В одном селе, возле Блудова болота, в районе города Переславль-Залесского, осиротели двое детей. Их мать умерла от болезни, отец погиб на Отечественной войне.
Мы жили в этом селе всего только через один дом от детей. И, конечно, мы тоже вместе с другими соседями старались им, чем только могли. Они были очень милые. Настя была как золотая курочка на высоких ногах. Волосы у нее, ни темные, ни светлые, отливали золотом, веснушки по всему лицу были крупные, как золотые монетки, и частые, и тесно им было, и лезли они во все стороны. Только носик один был чистенький и глядел вверх попугайчиком.
Митраша был моложе сестры на два года. Ему было всего только десять лет с хвостиком. Он был коротенький, но очень плотный, лобастый, затылок широкий. Это был мальчик упрямый и сильный.
«Мужичок в мешочке», улыбаясь, называли его между собой учителя в школе.
Мужичок в мешочке, как и Настя, был весь в золотых веснушках, а носик его чистенький тоже, как у сестры, глядел вверх попугайчиком.
После родителей все их крестьянское хозяйство досталось детям: изба пятистенная, корова Зорька, телушка Дочка, коза Дереза, безыменные овцы, куры, золотой петух Петя и поросенок Хрен.
Вместе с этим богатством досталась, однако, детишкам бедным и большая забота о всех этих живых существах. Но с такой ли бедой справлялись наши дети в тяжкие годы Отечественной войны! Вначале, как мы уже говорили, детям приходили их дальние родственники и все мы, соседи. Но очень что-то скоро умненькие и дружные ребята сами всему научились и стали жить хорошо.
И какие это были умные детишки! Если только возможно было, они присоединялись к общественной работе. Их носики можно было видеть на колхозных полях, на лугах, на скотном дворе, на собраниях, в противотанковых рвах: носики такие задорные.
В этом селе мы, хотя и приезжие люди, знали хорошо жизнь каждого дома. И теперь можем сказать: не было ни одного дома, где бы жили и работали так дружно, как жили наши любимцы.
Точно так же, как и покойная мать, Настя вставала далеко до солнца, в предрассветный час, по трубе пастуха. С хворостиной в руке выгоняла она свое любимое стадо и катилась обратно в избу. Не ложась уже больше спать, она растопляла печь, чистила картошку, заправляла обед и так хлопотала по хозяйству до ночи.
Митраша выучился у отца делать деревянную посуду: бочонки, шайки, лоханки. У него есть фуганок, ладило 1 длиной больше чем в два его роста. И этим ладилом он подгоняет дощечки одну к одной, складывает и обдерживает железными или деревянными обручами.
При корове двум детям не было такой уж нужды, чтобы продавать на рынке деревянную посуду, но добрые люди кому — шайку на умывальник, кому нужен под капели бочонок, кому — кадушечку солить огурцы или грибы, или даже посудинку с зубчиками — домашний цветок посадить.
Сделает, и потом ему тоже отплатят добром. Но, кроме бондарства, на нем лежит и все мужское хозяйство, и общественное дело. Он бывает на всех собраниях, старается понять общественные заботы и, наверно, что-то смекает.
Очень хорошо, что Настя постарше брата на два года, а то бы он непременно зазнался, и в дружбе у них не было бы, как теперь, прекрасного равенства. Бывает, и теперь Митраша вспомнит, как отец наставлял его мать, и вздумает, подражая отцу, тоже учить свою сестру Настю. Но сестренка мало слушается, стоит и улыбается... Тогда Мужичок в мешочке начинает злиться и хорохориться и всегда говорит, задрав нос:
— Вот еще!
— Да чего ты хорохоришься? — возражает сестра.
— Вот еще! — сердится брат. — Ты, Настя, сама хорохоришься.
— Нет, это ты!
— Вот еще!
Так, помучив строптивого брата, Настя оглаживает его по затылку, и, как только маленькая ручка сестры коснется широкого затылка брата, отцовский задор покидает хозяина.
— Давай-ка вместе полоть, — скажет сестра.
И брат тоже начинает полоть огурцы, или свеклу мотыжить, или картошку сажать.
Да, очень, очень трудно было всем во время Отечественной войны, так трудно, что, наверно, и на всем свете так никогда не бывало. Вот и детям пришлось хлебнуть много всяких забот, неудач, огорчений. Но их дружба перемогла все, они жили хорошо. И мы опять можем твердо сказать: во всем селе ни у кого не было такой дружбы, как жили между собой Митраша и Настя Веселкины. И думаем, наверное, это горе о родителях так тесно соединило сирот.
Жанр (від фр. genre — «манера, різновид») у мистецтвознавстві — рід твору, що характеризується сукупністю формальних і змістовних особливостей. У кожній області художньої діяльності жанрова диференціація особлива залежно від специфіки виду мистецтва: такий жанровий ряд, як «побутовий жанр — портрет — пейзаж — натюрморт», властивий живопису і неможливий в музиці, літературі і кіномистецтві;
Композиція — побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цілісність, зумовлену логікою зображеного, представленого читачеві світу, світоглядною позицією, естетичним ідеалом, задумом письменника, каноном, нормами обраного жанру, орієнтацією на адресата.
Объяснение:
Стиль мо́влення — це сукупність мовних засобів для вираження думок, об'єднаних змістом і цілеспрямованістю висловлювання. Стиль мовлення характеризується добиранням таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найкраще відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Стилі мовлення вивчає стилістика, один з розділів мовознавства.
Життєвий досвід Дж. Свіфта, який знайшов відображення в романі "Мандри... Гуллівера". (Відомий англійський письменник-сатирик Дж. Свіфт (1667-1745) здобув богословську освіту, декілька років був священиком, активно займався політичною діяльністю. Служив особистим секретарем багатого вельможі й дипломата Вільяма Темпля. У його будинку Дж. Свіфт мав змогу гати життя політиків і дипломатів. За дорученням Темпля бував навіть у королеви Англії Анни. Після смерті Темпля повертається до Ірландії, де одержав парафію в маленькому містечку. Через деякий час, виступивши у пресі з блискучими сатирами та памфлетами, занурюється у вир політичної боротьби.)
ІІ. Літературна спадщина Дж. Свіфта, (Сатирик, публіцист і поет, Дж. Свіфт увійшов в історію літератури передусім як автор роману "Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спочатку лікаря, а потім капітана кількох кораблів". Роман вийшов друком 1726 р. Працював над ним письменник протягом десяти років. У романі казкові форми та фантастичні ситуації майстерно поєднані з реальними деталями.)
ІІІ. Сатиричне змалювання державного устрою, законів та звичаїв Ліліпутії.
1. Фантастична зустріч Гуллівера з мешканцями Ліліпутії. (Головний герой твору Гуллівер на борту судна "Антилопа" відплив із Брістоля у південні моря. Під час подорожі корабель потрапляє у зону шторму та розбивається. Гуллівер, рятуючи життя, довго пливе й виходить на берег у фантастичній країні ліліпутів. Маленькі люди зустрічають Гуллівера насторожено, але досить приязно: годують, надають житло. Йому прислуговують шістсот ліліпутів, триста кравців шиють для нього одяг, шестеро найвидатніших учених навчають його ліліпутської мови.)
Лемюель Гуллівер — проста людина, хірург і батько сімейства, несподівано круто змінює своє життя — відправляється у морську подорож спочатку, як судновий лікар, а потім як капітан декількох кораблів. Гуллівер постає і як персонаж — «мандрівник», і як оповідач, присутність якого зв'язує чотири частини роману.
В одном селе, возле Блудова болота, в районе города Переславль-Залесского, осиротели двое детей. Их мать умерла от болезни, отец погиб на Отечественной войне.
Мы жили в этом селе всего только через один дом от детей. И, конечно, мы тоже вместе с другими соседями старались им, чем только могли. Они были очень милые. Настя была как золотая курочка на высоких ногах. Волосы у нее, ни темные, ни светлые, отливали золотом, веснушки по всему лицу были крупные, как золотые монетки, и частые, и тесно им было, и лезли они во все стороны. Только носик один был чистенький и глядел вверх попугайчиком.
Митраша был моложе сестры на два года. Ему было всего только десять лет с хвостиком. Он был коротенький, но очень плотный, лобастый, затылок широкий. Это был мальчик упрямый и сильный.
«Мужичок в мешочке», улыбаясь, называли его между собой учителя в школе.
Мужичок в мешочке, как и Настя, был весь в золотых веснушках, а носик его чистенький тоже, как у сестры, глядел вверх попугайчиком.
После родителей все их крестьянское хозяйство досталось детям: изба пятистенная, корова Зорька, телушка Дочка, коза Дереза, безыменные овцы, куры, золотой петух Петя и поросенок Хрен.
Вместе с этим богатством досталась, однако, детишкам бедным и большая забота о всех этих живых существах. Но с такой ли бедой справлялись наши дети в тяжкие годы Отечественной войны! Вначале, как мы уже говорили, детям приходили их дальние родственники и все мы, соседи. Но очень что-то скоро умненькие и дружные ребята сами всему научились и стали жить хорошо.
И какие это были умные детишки! Если только возможно было, они присоединялись к общественной работе. Их носики можно было видеть на колхозных полях, на лугах, на скотном дворе, на собраниях, в противотанковых рвах: носики такие задорные.
В этом селе мы, хотя и приезжие люди, знали хорошо жизнь каждого дома. И теперь можем сказать: не было ни одного дома, где бы жили и работали так дружно, как жили наши любимцы.
Точно так же, как и покойная мать, Настя вставала далеко до солнца, в предрассветный час, по трубе пастуха. С хворостиной в руке выгоняла она свое любимое стадо и катилась обратно в избу. Не ложась уже больше спать, она растопляла печь, чистила картошку, заправляла обед и так хлопотала по хозяйству до ночи.
Митраша выучился у отца делать деревянную посуду: бочонки, шайки, лоханки. У него есть фуганок, ладило 1 длиной больше чем в два его роста. И этим ладилом он подгоняет дощечки одну к одной, складывает и обдерживает железными или деревянными обручами.
При корове двум детям не было такой уж нужды, чтобы продавать на рынке деревянную посуду, но добрые люди кому — шайку на умывальник, кому нужен под капели бочонок, кому — кадушечку солить огурцы или грибы, или даже посудинку с зубчиками — домашний цветок посадить.
Сделает, и потом ему тоже отплатят добром. Но, кроме бондарства, на нем лежит и все мужское хозяйство, и общественное дело. Он бывает на всех собраниях, старается понять общественные заботы и, наверно, что-то смекает.
Очень хорошо, что Настя постарше брата на два года, а то бы он непременно зазнался, и в дружбе у них не было бы, как теперь, прекрасного равенства. Бывает, и теперь Митраша вспомнит, как отец наставлял его мать, и вздумает, подражая отцу, тоже учить свою сестру Настю. Но сестренка мало слушается, стоит и улыбается... Тогда Мужичок в мешочке начинает злиться и хорохориться и всегда говорит, задрав нос:
— Вот еще!
— Да чего ты хорохоришься? — возражает сестра.
— Вот еще! — сердится брат. — Ты, Настя, сама хорохоришься.
— Нет, это ты!
— Вот еще!
Так, помучив строптивого брата, Настя оглаживает его по затылку, и, как только маленькая ручка сестры коснется широкого затылка брата, отцовский задор покидает хозяина.
— Давай-ка вместе полоть, — скажет сестра.
И брат тоже начинает полоть огурцы, или свеклу мотыжить, или картошку сажать.
Да, очень, очень трудно было всем во время Отечественной войны, так трудно, что, наверно, и на всем свете так никогда не бывало. Вот и детям пришлось хлебнуть много всяких забот, неудач, огорчений. Но их дружба перемогла все, они жили хорошо. И мы опять можем твердо сказать: во всем селе ни у кого не было такой дружбы, как жили между собой Митраша и Настя Веселкины. И думаем, наверное, это горе о родителях так тесно соединило сирот.
Жанр (від фр. genre — «манера, різновид») у мистецтвознавстві — рід твору, що характеризується сукупністю формальних і змістовних особливостей. У кожній області художньої діяльності жанрова диференціація особлива залежно від специфіки виду мистецтва: такий жанровий ряд, як «побутовий жанр — портрет — пейзаж — натюрморт», властивий живопису і неможливий в музиці, літературі і кіномистецтві;
Композиція — побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цілісність, зумовлену логікою зображеного, представленого читачеві світу, світоглядною позицією, естетичним ідеалом, задумом письменника, каноном, нормами обраного жанру, орієнтацією на адресата.
Объяснение:
Стиль мо́влення — це сукупність мовних засобів для вираження думок, об'єднаних змістом і цілеспрямованістю висловлювання. Стиль мовлення характеризується добиранням таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найкраще відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Стилі мовлення вивчає стилістика, один з розділів мовознавства.
Життєвий досвід Дж. Свіфта, який знайшов відображення в романі "Мандри... Гуллівера". (Відомий англійський письменник-сатирик Дж. Свіфт (1667-1745) здобув богословську освіту, декілька років був священиком, активно займався політичною діяльністю. Служив особистим секретарем багатого вельможі й дипломата Вільяма Темпля. У його будинку Дж. Свіфт мав змогу гати життя політиків і дипломатів. За дорученням Темпля бував навіть у королеви Англії Анни. Після смерті Темпля повертається до Ірландії, де одержав парафію в маленькому містечку. Через деякий час, виступивши у пресі з блискучими сатирами та памфлетами, занурюється у вир політичної боротьби.)
ІІ. Літературна спадщина Дж. Свіфта, (Сатирик, публіцист і поет, Дж. Свіфт увійшов в історію літератури передусім як автор роману "Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спочатку лікаря, а потім капітана кількох кораблів". Роман вийшов друком 1726 р. Працював над ним письменник протягом десяти років. У романі казкові форми та фантастичні ситуації майстерно поєднані з реальними деталями.)
ІІІ. Сатиричне змалювання державного устрою, законів та звичаїв Ліліпутії.
1. Фантастична зустріч Гуллівера з мешканцями Ліліпутії. (Головний герой твору Гуллівер на борту судна "Антилопа" відплив із Брістоля у південні моря. Під час подорожі корабель потрапляє у зону шторму та розбивається. Гуллівер, рятуючи життя, довго пливе й виходить на берег у фантастичній країні ліліпутів. Маленькі люди зустрічають Гуллівера насторожено, але досить приязно: годують, надають житло. Йому прислуговують шістсот ліліпутів, триста кравців шиють для нього одяг, шестеро найвидатніших учених навчають його ліліпутської мови.)
Лемюель Гуллівер — проста людина, хірург і батько сімейства, несподівано круто змінює своє життя — відправляється у морську подорож спочатку, як судновий лікар, а потім як капітан декількох кораблів. Гуллівер постає і як персонаж — «мандрівник», і як оповідач, присутність якого зв'язує чотири частини роману.
ВИБАЧАЙ ШОСТЕ НЕ ЗНАЮ
❤❤❤❤❤