Можете оценить или исправить ошибки нуу или посоветовать. Здравствуй Авалбек за письмо. Я очень обрадовалась когда получила его раз когда я писала тебе письмо у меня не было достаточно времени чтобы написать всё побродно поэтому письмо получился коротким. Прочитав ту книгу поняла что мы очень похожи. Так же как и тебя меня тоже с детства воспитывала моя мама. Брала на подроботку и усердно работала как твоя мама. И так я выросла. Год назад я узнала про своего отца. И мы встретились. Он был хорошим, добрым, сильным. Я очень сильно обрадовалась и гордилась тем что у меня такой отец. Но счастье длилось недолго через некоторое время он умер из-за рака. Вначале я горько плакала а потом закрылась ото всех. Прочитав ту книгу ты напомнил мне эти воспоминания и чувства когда я постяла отца. . Но я вспомнила и эти воспоминания не причиняли мне боль наоборот они радовали меня. Авалбек . Я знаю как теле тяжело. Ведь мы похожи. Мы оба жаждем отцовской любви. Пусть судьба и не справедлива не нам было решать какая у нас будет судьба. Всё по воле Аллаха. Но у нас обоих есть матери которые будут любить нас до последнего вздоха. Давай, береч их и оберегать. Никогда не думай что ты одинок. У тебя есть мама и друзья которым ты можешь доверять. Помни что ты пройдёшь через худшее чтобы прийти к лучшему. И поэтому не сдавайся. Если захочешь о чем нибудь рассказать поделись со мной.
У багатьох своїх поетичних творах Ду Фу підіймає тему війни і миру, тему життя і смерті. Це цілком зрозуміло, адже на долю поета випало багато важких випробувань. Він випив гірку чашу, до країв наповнену боями, заколотами, бунтами, немилістю імператора, скитаннями, нестатками, відірваністю від родини і всього того, що було йому дорогим. Цією тепкою настоянкою просякнуте усе життя Ду Фу, уся його творчість. У своїх віршах поет виливав свою спрагу за мирними часами, ностальгію за рідними краями, печаль і тугу за сім’єю.
У своєму вірші «Пісня про хліб і шовк» Ду Фу докоряє своєму невидимому співрозмовнику, що хоч в країні тисячі маленьких і великих міст, в жодному з них немає миру та злагоди. Майже кожне місто має своє військо, яке замість того, щоб засіювати поля, засіює рідну землю болем і смертю. Поет запитує: коли ж закінчаться ці руйнівні часи, коли ж знову люди займуться шовківництвом і знов у почнуть співати? І що ж треба зробити, щоб так залишалося вічно, та й взагалі, можливе таке, чи ні? Такі патріотичні запитання звучать у багатьох його поетичних творах, а в інших можна прочитати їх між рядків.
Немало віршів Ду Фу присвятив своїм рідним і близьким. Серед цих віршів і поезія «При місяці згадую брата». Поет ігає, як переливаються роси у місячному сяйві і згадує, що таку саму картину бачив колись давно і в рідних краях, де пройшло його дитинство, краях, до яких шлях закритий назавжди. Своїм знайомим блиском краплі роси викликають у автора невимовну журбу за тими, з ким його на все життя розлучила війна.
Історія нашої рідної України, як і історія Китаю, має немало слідів, що залишилися після кривавих війн. Українці не з чуток знають, що таке війна, що таке біль та туга за рідними, що таке повоєнне спустошення. Ці знання передаються нам із покоління в покоління на генетичному рівні, тому почуття та мотиви творів Ду Фу добре зрозумілі нашим співвітчизникам, вони дуже схожі на ті, якими насичували свої віршу найвідоміші і найталановитіші українські поети.
Відомо, що розуміння самого себе приходить через розуміння інших. Заглибившись в символи і образи поетичної творчості Ду Фу, ми отримуємо шанс зрозуміти інших і побачити самих себе.
Відповідь:
Сутність, психолого-педагогічні передумови, специфічні риси використання методичного прийому, який умовно названо нами «психологічною реконструкцією» характерів образів-персонажів епічних творів, докладно розглянуті авторами у статті, присвяченої осмисленню надзвичайно складного образу лихваря Гобсека, головного героя повісті Оноре де Бальзака[1].
Оскільки, як засвідчує досвід, застосування цього прийому під час вивчення школярами епічних творів різних жанрів є ефективним засобом підвищення пізнавальної активності учнів, доцільно використовувати «психологічну реконструкцію» характерів героїв епічних творів, вивчення яких передбачено шкільним курсом зарубіжної літератури. Більше того, використання цього прийому є ефективним у процесі вивчення епічних творів різних жанрів під час вивчення шкільного курсу української літератури. Так відбувається тому, що зазначений прийом всебічно враховує естетичну природу літератури як мистецтва слова, спирається на специфічні для цього виду мистецтва засоби створення окремих художніх образів і образної системи епічних творів світової художньої літератури.
Одним із найбільш складних для осмислення учнями образів художньої літератури є образ головного героя роману англійського письменника Оскара Вайльда «Портрет Доріана Грея». Взагалі, процес опанування цього твору часто-густо викликає у сучасних школярів багато труднощів. Можна припустити, що вони зумовлені відвертою суперечливістю й запланованою автором парадоксальністю роману, в якому органічно поєднуються риси «естетики неоромантизму» [5; 116] та «один з найяскравіших творів англійського естетизму» [5; 100]. У першу чергу це поєднання відбивається на суперечливості й складності образу Доріана Грея.
Пояснення: