через книги автор делится жизненным опытом, чувствами, переживаниями, рассказывает что он делал, где он был. Чем больше человек читает, тем шире его кругозор.
2) Раньше на Руси, очень мало людей могли позволить купить себе книгу.
обычно книги принадлежали богатым, у которых были деньги. Раньше книги писали на пергаменте.
Иван Фёдоров в 10 веке построил первую типографию в России. Благодаря его трудам книга стала доступной для многих людей.
что бы появилась на свет книга, для этого нужны разные люди, разных профессии.
например автор книги кто будет её писать.
Книгу нужно отредактировать, над этим работают редакторы. Что бы набрать текст для печати работают наборщики. Есть те кто рисуют картинки для книги художники, живописцы. Книгу корректирует коректор. Также в Типографии люди работают для, того что бы книгу мог увидеть читатель
3) Уметь читать значит понимать что ты читаешь, а не просто от болды смотреть в книгу и листат страницы.
Доверительное разговор происходит, когда читатель отыскивает ответы на которые поднимате создатель, либо находит в книжке ответы на собственные вопросы. Когда читатель увлекается и наслаждается чтением. и ответ нужен
4) Задать вопрос
План.
1) Значение книги для человека в и настоящем.
2) Деятельность первопечатника Ивана Федорова.
3) Доверительный разговор между читателем и писателем.
4) Важность правильного выбора книги.
5) Роль создателей книги и читателя.
6) Творческое чтение художественной литературы.
7) Творческий читатель - это перечитыватель.
Авторы-составители учебника по литературе для 5-го класса - Вера Яновна Коровина, Виктор Петрович Журавлев, Валентин Иванович Коровин. Они продумывали содержание учебника, подбирали произведения и составляли вопросы и задания. Художники Л.М. Чернышов и И.И. Пчелко иллюстрировали сказки, рассказы, стихи и басни, а художественный редактор размещал эти иллюстрации на страницах книги. У этого учебника богатое содержание и красочное оформление.
Объяснение:
аа, очень долго писала, повзоимодейвствуйте с этим тестом как нибудь
Велику прозу В.Бикова поділяють на воєнну і побутову. Хоча справжній талант непересічного майстра проявився саме у повістях на воєнну тематику, поставивши твори письменника серед шедеврів антимілітаристичної психологічної прози про другу світову війну.
Сюжет твору не позбавлений пригодницького начала: в основі його - втеча з концентраційного табору, розташованого в австрійських Альпах. Волею випадку, відстоюючи власну гідність у конфлікті з есесівцем, Іван Терешко здійснює чергову втечу з фашистського полону (усі попередні закінчувались невдало). Утікач виходить переможцем зі спущеними в погоню вовкодавами, хоча сам залишається з незагоєними від укусів ранами на нозі. Його супутницею випадково стає італійська дівчина Джулія, котра, скориставшись ситуацією, теж втікає з табору. Іван, що спочатку бажав усамітнитись від нав'язливої попутниці, стає ніби мимоволі опікуном беззахисної дівчини... Пригодницьке начало поступається далі лірико-романтичному і жертовно-героїчному: осмислюється традиційна вже, але невичерпна в художньо-філософських вимірах проблема „кохання і війна", витоки якої у древніх епосах, у багатьох шедеврах світової класики, у якій порушувалась чи то патріотична, чи то визвольна, чи то революційна тематика.
„Альпійська балада - це гімн коханню, що нерозривно поєднане із моральним стоїцизмом простої людини, радянського солдата, дух якого не зламали найжахливіші умови гітлерівського полону, зради і малодушність деяких своїх співвітчизників (коли герой ще на початку війни втікав з полону і переховувався в українській хаті, він знову попадає у руки фашистів через підлість кума господаря, через бажання пристосуванця-обивателя прислужитись окупантам), приниження, фізичні муки і сама смерть, що стала порятунком для дорогої тепер людини - ще зовсім недавно чужої і незнайомої іноземки. Були надії на звичайне людське щастя, яке можливе в умовах миру: війна, програна гітлерівцями на Сході, йшла поступово до свого завершального кінця.
Радянський полонений Іван Терешка, родом із Білорусії, разом з друзями розробляє план втечі із табору смерті. Для цього намагались підірвати бомбу, яку есесівці наказують розібрати. Ситуація загострюється. Іван, захищаючи свою людську гідність, кидається на охоронця, який фізично і морально знущається над в'язнем. Виснажені голодом і нелюдськими умовами дехто з полонених, користуючись сум'яттям, виривається у загадкову й загрозливу невідомість альпійських лісів і гір.
Це визначає першу колізію (власне сюжетну лінію) - боротьбу людини за свободу, протистояння фашистським переслідуванням. Саме тут і окреслюється духовно-моральна стійкість полоненого солдата, простого хлопця з білоруського села Терешки - маленької людини війни, котра у буденному подвигу підніметься до небуденної, сакральної величі.
Першу колізію поглибить друга - головна, яка і визначить провідну ідею твору: любов і жертовність сильніші за смерть, вони відкривають людині справжній смисл життя, роблячи її могутньою і прекрасною, дають можливість пізнати щастя навіть серед перенесених страждань, серед жорстоких випробовувань, є важливими факторами в осмисленні краси і величі світу, котрий потребує порятунку від земного зла, від руйнівних сил мілітаристського безумства, молоху війни.
Почуття, стан душі, життєві цілі і мрії героїв у повісті метафорично асоціюються з природою, з краєвидами Альп, контрастними в своїй основі, несучих знаковий у художньому розумінні смисл.
Вершини гір, укриті снігом, ніби уособлюють холодний подих смерті. І багаті квітами й різнотрав'ям, життєдайними дарами природи розкішні неповторною красою альпійські луки.
Саме на них спізнають щастя кохання (до цього вони були просто втікаючими в'язнями з табору знищення) Іван та Джулія - представники різних народів і соціальних станів (юнак був простим колгоспним трактористом з далекої і загадкової Білорусі, дівчина - донька заможних італійців, антифашистка за переконанням). Серед цієї мальовничої екзотики зароджується і нове життя. Тепло і життєдайність лук з розкішними маками дарують блаженство і незвідану радість, ті найщасливіші життєві миті, котрих їм більше не доведеться пізнати: незабаром Іван загине, даючи можливість врятуватися Джулії, котра ще й не могла знати, що у ній зародилось нове життя - син, якого і назве в честь батька (тобто, італійський варіант найпопулярнішого у слов'янському світі імені - Джованні).
Італійка Джулія - дівчина з заможної сім'ї. Вона виросла в достатку, є значно освіченішою за хлопця з білоруського села Терешки. Однак дівчина з Італії глибоко співчуває Івану, схиляється перед його подвигами, ніжно цілуючи рани, нанесені війною: цим самим Джулія ніби демонструє вдячність перед представником тієї такої загадкової у життєвих випробовуваннях, стражданнях і жертвах цивілізації, на котрій лежала сакральна місія порятунку світу од коричневої чуми.
1) Когда человек читает, он позает мир.
через книги автор делится жизненным опытом, чувствами, переживаниями, рассказывает что он делал, где он был. Чем больше человек читает, тем шире его кругозор.
2) Раньше на Руси, очень мало людей могли позволить купить себе книгу.
обычно книги принадлежали богатым, у которых были деньги. Раньше книги писали на пергаменте.
Иван Фёдоров в 10 веке построил первую типографию в России. Благодаря его трудам книга стала доступной для многих людей.
что бы появилась на свет книга, для этого нужны разные люди, разных профессии.
например автор книги кто будет её писать.
Книгу нужно отредактировать, над этим работают редакторы. Что бы набрать текст для печати работают наборщики. Есть те кто рисуют картинки для книги художники, живописцы. Книгу корректирует коректор. Также в Типографии люди работают для, того что бы книгу мог увидеть читатель
3) Уметь читать значит понимать что ты читаешь, а не просто от болды смотреть в книгу и листат страницы.
Доверительное разговор происходит, когда читатель отыскивает ответы на которые поднимате создатель, либо находит в книжке ответы на собственные вопросы. Когда читатель увлекается и наслаждается чтением. и ответ нужен
4) Задать вопрос
План.
1) Значение книги для человека в и настоящем.
2) Деятельность первопечатника Ивана Федорова.
3) Доверительный разговор между читателем и писателем.
4) Важность правильного выбора книги.
5) Роль создателей книги и читателя.
6) Творческое чтение художественной литературы.
7) Творческий читатель - это перечитыватель.
Авторы-составители учебника по литературе для 5-го класса - Вера Яновна Коровина, Виктор Петрович Журавлев, Валентин Иванович Коровин. Они продумывали содержание учебника, подбирали произведения и составляли вопросы и задания. Художники Л.М. Чернышов и И.И. Пчелко иллюстрировали сказки, рассказы, стихи и басни, а художественный редактор размещал эти иллюстрации на страницах книги. У этого учебника богатое содержание и красочное оформление.
Объяснение:
аа, очень долго писала, повзоимодейвствуйте с этим тестом как нибудь
Сюжет твору не позбавлений пригодницького начала: в основі його - втеча з концентраційного табору, розташованого в австрійських Альпах. Волею випадку, відстоюючи власну гідність у конфлікті з есесівцем, Іван Терешко здійснює чергову втечу з фашистського полону (усі попередні закінчувались невдало). Утікач виходить переможцем зі спущеними в погоню вовкодавами, хоча сам залишається з незагоєними від укусів ранами на нозі. Його супутницею випадково стає італійська дівчина Джулія, котра, скориставшись ситуацією, теж втікає з табору. Іван, що спочатку бажав усамітнитись від нав'язливої попутниці, стає ніби мимоволі опікуном беззахисної дівчини... Пригодницьке начало поступається далі лірико-романтичному і жертовно-героїчному: осмислюється традиційна вже, але невичерпна в художньо-філософських вимірах проблема „кохання і війна", витоки якої у древніх епосах, у багатьох шедеврах світової класики, у якій порушувалась чи то патріотична, чи то визвольна, чи то революційна тематика.
„Альпійська балада - це гімн коханню, що нерозривно поєднане із моральним стоїцизмом простої людини, радянського солдата, дух якого не зламали найжахливіші умови гітлерівського полону, зради і малодушність деяких своїх співвітчизників (коли герой ще на початку війни втікав з полону і переховувався в українській хаті, він знову попадає у руки фашистів через підлість кума господаря, через бажання пристосуванця-обивателя прислужитись окупантам), приниження, фізичні муки і сама смерть, що стала порятунком для дорогої тепер людини - ще зовсім недавно чужої і незнайомої іноземки. Були надії на звичайне людське щастя, яке можливе в умовах миру: війна, програна гітлерівцями на Сході, йшла поступово до свого завершального кінця.
Радянський полонений Іван Терешка, родом із Білорусії, разом з друзями розробляє план втечі із табору смерті. Для цього намагались підірвати бомбу, яку есесівці наказують розібрати. Ситуація загострюється. Іван, захищаючи свою людську гідність, кидається на охоронця, який фізично і морально знущається над в'язнем. Виснажені голодом і нелюдськими умовами дехто з полонених, користуючись сум'яттям, виривається у загадкову й загрозливу невідомість альпійських лісів і гір.
Це визначає першу колізію (власне сюжетну лінію) - боротьбу людини за свободу, протистояння фашистським переслідуванням. Саме тут і окреслюється духовно-моральна стійкість полоненого солдата, простого хлопця з білоруського села Терешки - маленької людини війни, котра у буденному подвигу підніметься до небуденної, сакральної величі.
Першу колізію поглибить друга - головна, яка і визначить провідну ідею твору: любов і жертовність сильніші за смерть, вони відкривають людині справжній смисл життя, роблячи її могутньою і прекрасною, дають можливість пізнати щастя навіть серед перенесених страждань, серед жорстоких випробовувань, є важливими факторами в осмисленні краси і величі світу, котрий потребує порятунку від земного зла, від руйнівних сил мілітаристського безумства, молоху війни.
Почуття, стан душі, життєві цілі і мрії героїв у повісті метафорично асоціюються з природою, з краєвидами Альп, контрастними в своїй основі, несучих знаковий у художньому розумінні смисл.
Вершини гір, укриті снігом, ніби уособлюють холодний подих смерті. І багаті квітами й різнотрав'ям, життєдайними дарами природи розкішні неповторною красою альпійські луки.
Саме на них спізнають щастя кохання (до цього вони були просто втікаючими в'язнями з табору знищення) Іван та Джулія - представники різних народів і соціальних станів (юнак був простим колгоспним трактористом з далекої і загадкової Білорусі, дівчина - донька заможних італійців, антифашистка за переконанням). Серед цієї мальовничої екзотики зароджується і нове життя. Тепло і життєдайність лук з розкішними маками дарують блаженство і незвідану радість, ті найщасливіші життєві миті, котрих їм більше не доведеться пізнати: незабаром Іван загине, даючи можливість врятуватися Джулії, котра ще й не могла знати, що у ній зародилось нове життя - син, якого і назве в честь батька (тобто, італійський варіант найпопулярнішого у слов'янському світі імені - Джованні).
Італійка Джулія - дівчина з заможної сім'ї. Вона виросла в достатку, є значно освіченішою за хлопця з білоруського села Терешки. Однак дівчина з Італії глибоко співчуває Івану, схиляється перед його подвигами, ніжно цілуючи рани, нанесені війною: цим самим Джулія ніби демонструє вдячність перед представником тієї такої загадкової у життєвих випробовуваннях, стражданнях і жертвах цивілізації, на котрій лежала сакральна місія порятунку світу од коричневої чуми.