Романтический сюжет о любви северянина и "дикарки", южанки Есенин воспринял от Пушкина и Лермонтова. Стихи и писались на Кавказе, но выбор поэта пал на страну Саади — Персию. На тональность "Персидских мотивов" повлияла любовная лирика персидских поэтов, вслед за ними лирический герой Есенина подмечает в любовных отношениях тончайшие нюансы.
Стихотворение написано хореем. Количество стоп варьируется от трех до пяти.
Пиррихий выполняет не только экспрессивную функцию, но и содержательную. Слова, на которых приходится пиррихий, несут особую смысловую нагрузку.
Саади – классик персидско-таджикской поэзии начала 13 века.
В тексте «Ты сказала, что Саади… » 22% всего текста составляют глаголы, что характеризует стихотворение как динамичный и экспрессивный. Интонация характеризуется напряженностью, большей четкостью, особым ритмическим рисунком:
Ты сказала, что Саади
Целовал лишь только в грудь.
Погоди ты, бога ради,
Обучусь когда-нибудь.
Ты пропела: « За Евфратом
Розы лучше смертных дев» .
Если был бы я богатым,
То другой сложил напев.
Я б порезал розы эти,
Ведь одна отрада мне –
Чтобы не было на свете
Лучше милой Шаганэ.
И не мучь меня заветом,
У меня заветов нет.
Коль родился я поэтом,
То целуюсь, как поэт…
В стихотворении «Ты сказала, что Саади… » имя фарсиязычного поэта вполне может, особенно для несведущего читателя, звучать просто как собственное наименование. На это указывает и последняя строфа, особенно строки: «Коль родился я поэтом, // То целуюсь как поэт» , являющиеся своеобразной антитезой первой, в которой звучит имя Саади:
Є на світі дивовижний птах — Стрепет. Він співає… чим, як ви думаєте, діти? Він співає крилом. Має він у своєму крилі особливу співучу пір’їнку. Летить Стрепет, і коли захочеться йому співати, то розправляє крила так, що співуча пір’їнка висувається і настроюється на спів. Лунає тонкий свист. Схожий він і на звучання найтоншої струни, коли по ній водити смичком, і на пісню вітру в тонкій стеблині очерету.
Та ось трапилось лихо. Загубив Стрепет співучу пір’їнку. Випала вона й упала на землю. Захотілось Стрепетові поспівати, а співучої пір’їнки немає.
Маленький Сергійко знайшов на землі співучу пір’їнку Стрепета, підняв її, побіг — і пір’їнка заспівала.
Почув Стрепет спів своєї пір’їнки, прилетів до хлопчика й Хлопчику, віддай мою співучу пір’їнку. Я не можу жити без пісні.
Повернув Сергійко Стрепетові співучу пір’їнку.
Багато років прожив на світі чоловік, що виріс з маленького Сергійка. Часто він згадував Стрепета, думав: «У кожної людини є своя співуча пір’їнка. Нещасливий той, у кого такої пір’їнки немає».
За матеріалами: О. Я. Савченко. Літературне читання. 4 клас. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Київ. Видавничий дім «Освіта», 2015 рік, стор. 174.
Романтический сюжет о любви северянина и "дикарки", южанки Есенин воспринял от Пушкина и Лермонтова. Стихи и писались на Кавказе, но выбор поэта пал на страну Саади — Персию. На тональность "Персидских мотивов" повлияла любовная лирика персидских поэтов, вслед за ними лирический герой Есенина подмечает в любовных отношениях тончайшие нюансы.
Стихотворение написано хореем. Количество стоп варьируется от трех до пяти.
Пиррихий выполняет не только экспрессивную функцию, но и содержательную. Слова, на которых приходится пиррихий, несут особую смысловую нагрузку.
Саади – классик персидско-таджикской поэзии начала 13 века.
В тексте «Ты сказала, что Саади… » 22% всего текста составляют глаголы, что характеризует стихотворение как динамичный и экспрессивный. Интонация характеризуется напряженностью, большей четкостью, особым ритмическим рисунком:
Ты сказала, что Саади
Целовал лишь только в грудь.
Погоди ты, бога ради,
Обучусь когда-нибудь.
Ты пропела: « За Евфратом
Розы лучше смертных дев» .
Если был бы я богатым,
То другой сложил напев.
Я б порезал розы эти,
Ведь одна отрада мне –
Чтобы не было на свете
Лучше милой Шаганэ.
И не мучь меня заветом,
У меня заветов нет.
Коль родился я поэтом,
То целуюсь, как поэт…
В стихотворении «Ты сказала, что Саади… » имя фарсиязычного поэта вполне может, особенно для несведущего читателя, звучать просто как собственное наименование. На это указывает и последняя строфа, особенно строки: «Коль родился я поэтом, // То целуюсь как поэт» , являющиеся своеобразной антитезой первой, в которой звучит имя Саади:
Ты сказала, что Саади
Целовал лишь только в грудь.
Объяснение:
Є на світі дивовижний птах — Стрепет. Він співає… чим, як ви думаєте, діти? Він співає крилом. Має він у своєму крилі особливу співучу пір’їнку. Летить Стрепет, і коли захочеться йому співати, то розправляє крила так, що співуча пір’їнка висувається і настроюється на спів. Лунає тонкий свист. Схожий він і на звучання найтоншої струни, коли по ній водити смичком, і на пісню вітру в тонкій стеблині очерету.
Та ось трапилось лихо. Загубив Стрепет співучу пір’їнку. Випала вона й упала на землю. Захотілось Стрепетові поспівати, а співучої пір’їнки немає.
Маленький Сергійко знайшов на землі співучу пір’їнку Стрепета, підняв її, побіг — і пір’їнка заспівала.
Почув Стрепет спів своєї пір’їнки, прилетів до хлопчика й Хлопчику, віддай мою співучу пір’їнку. Я не можу жити без пісні.
Повернув Сергійко Стрепетові співучу пір’їнку.
Багато років прожив на світі чоловік, що виріс з маленького Сергійка. Часто він згадував Стрепета, думав: «У кожної людини є своя співуча пір’їнка. Нещасливий той, у кого такої пір’їнки немає».
За матеріалами: О. Я. Савченко. Літературне читання. 4 клас. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Київ. Видавничий дім «Освіта», 2015 рік, стор. 174.