В заросшем крапивой больничном дворе стоит небольшой флигель. Сторож Никита — старый отставной солдат, очень исполнительный и любящий порядок человек.
Кровати в комнатах привинчены к полу. В палате номер шесть находятся пять сумасшедших. Еврей Моисейка помешался, когда у него сгорела мастерская. Никого, кроме него, не пускают на улицу. Моисейка любит услужить. Все подаяние, что собирает на улице, отдает сторожу. Своей услужливостью он подражает Ивану Дмитриевичу Громову, который укрывает своих соседей, когда они спят, подает им воду. Но во время срывов Иван Дмитриевич кричит о человеческой подлости, о грешниках и насильниках.
Так написав великий англійський поет Джордж Байрон. Аристократ за походженням, що успадкував титул лорда. Закінчив аристократичну школу, Кембриджський університет. Це була дуже цікава і освічена людина. Забезпечене і спокійне життя Байрон проміняв на визвольну боротьбу грецького народу проти турецького поневолення, успадкувавши бунтівний дух своїх шотландських предків. За легендою, Байрон наказав поховати своє серце у Греції.
Такого ж бунтівного духу сповнена і його поезія "Хотів би жити знов у горах...". Поета ваблять "темні урвища і хребти", "пустка дика й хмура", "небо грозове". Він ладен проміняти вищий світ, де людина не може лишатися собою, а вимушена лукавити, брехати, пристосовуватися, на життя наодинці з природою, де виявляються кращі риси людини, відбувається випробування на міцність. Його ідеалом є орел — він не боїться сонця й літає вище за всіх птахів. Для поета — це висота духу, не обтяженого земними клопотами і наділеного "незлобним серцем".
Кровати в комнатах привинчены к полу. В палате номер шесть находятся пять сумасшедших. Еврей Моисейка помешался, когда у него сгорела мастерская. Никого, кроме него, не пускают на улицу. Моисейка любит услужить. Все подаяние, что собирает на улице, отдает сторожу. Своей услужливостью он подражает Ивану Дмитриевичу Громову, который укрывает своих соседей, когда они спят, подает им воду. Но во время срывов Иван Дмитриевич кричит о человеческой подлости, о грешниках и насильниках.
Хотів би жити знов у горах...
(за творчістю Дж. Байрона)
Так написав великий англійський поет Джордж Байрон. Аристократ за походженням, що успадкував титул лорда. Закінчив аристократичну школу, Кембриджський університет. Це була дуже цікава і освічена людина. Забезпечене і спокійне життя Байрон проміняв на визвольну боротьбу грецького народу проти турецького поневолення, успадкувавши бунтівний дух своїх шотландських предків. За легендою, Байрон наказав поховати своє серце у Греції.
Такого ж бунтівного духу сповнена і його поезія "Хотів би жити знов у горах...". Поета ваблять "темні урвища і хребти", "пустка дика й хмура", "небо грозове". Він ладен проміняти вищий світ, де людина не може лишатися собою, а вимушена лукавити, брехати, пристосовуватися, на життя наодинці з природою, де виявляються кращі риси людини, відбувається випробування на міцність. Його ідеалом є орел — він не боїться сонця й літає вище за всіх птахів. Для поета — це висота духу, не обтяженого земними клопотами і наділеного "незлобним серцем".