Назовите вставные элементы сюжета эпического произведения. Укажите четыре верных ответа. Варианты ответа: Сон Реплика Письмо Притча Авторское отступление Кульминация Ремарка
Шимек – головний герой юнацького роману, хлопець з дуже яскравими мріями. Хлопчик навчався в хедері, спеціальній євреській релігійній школі. Йому подобалося ходити з батьком у Синагогу. Їхні відносини з дівчинкою Бузею носять спочатку дитячий характер сумісного спілкування. Хлопець взрослішає і поринає у світ мрій, де він бачить себе немов героєм, який рятує прекрасну царівну. Але він не переносить, коли над нім посміхаються. Саме через прочитану ним біблійну «Пісню пісень» він бачить світ, в ньому розкриваються почуття до Бузі, як чогось священного. Він тягнеться до прекрасного, до своєї Суламіфь (Бузі). Але він покидає містечко через батька та його завіти, потім жалкує, що «піздно згадав, що є Бузя на світі, Бузя, яка має серце, душу...”». Шимек прогадав, його щастя вислизнуло від нього.
Бузя – спочатку маленька дівчинка. Бузя – це її скорочене ім’я від Естер-Ліба, Лібузя. Її мати покинула її, коли вмер батько. Бузя живе в родині Шимека, стає його названою сестрою. Дівчинка сумує за матір’ю, її обличчя кожного разу змінюється. Шимек помічає її великі блакитні очі, чудову усмішку. Вона стає привабливою молодою дівчиною. Вона дуже сором’язлива, тендітна. Вона, як сонечко, як зіронька, яка освітлює життя Шимека. Бузя закохується в Шимека. Але Шимек покидає хату, а вона стає нареченою. І після зустрічі з Шимеком її світ перегортається: «так плаче людина над своїм життям, що нібито вислизнуло з-під ніг». Образ Бузі викликає почуття суму та жалощі
Татарская деревня представилась Жилину утром мирной, спокойной. Люди просыпаются, потягиваются. Все заняты своим делом, женщины приносят воду, мальчишки балуются. Жилин насчитал домов десять и церковь татарскую, с башенкой.
Когда Жилин вошел в дом, он увидел, что стены гладко вымазаны глиной, горница хорошая. На стенах висят дорогие ковры, на коврах оружие в серебре. Печка маленькая, а пол земляной, чистый. Передний угол устлан войлоками, на них ковры, на коврах пуховые подушки. Здесь сидят татары и угощаются.
Жилин наблюдал, как одеваются татары, и мужчины, и женщины, заметил, что они очень любят серебро. В доме обратил внимание, что они первые, большие, башмаки оставляют у порога, а в других, внутренних, башмаках садятся на ковры. Еще Жилин заметил, как они моют руки и молятся после еды. Слуг на ковры с подушками не пускают. Женщины только прислуживают за едой, но не сидят вместе с мужчинами.
Відповідь:
Шимек – головний герой юнацького роману, хлопець з дуже яскравими мріями. Хлопчик навчався в хедері, спеціальній євреській релігійній школі. Йому подобалося ходити з батьком у Синагогу. Їхні відносини з дівчинкою Бузею носять спочатку дитячий характер сумісного спілкування. Хлопець взрослішає і поринає у світ мрій, де він бачить себе немов героєм, який рятує прекрасну царівну. Але він не переносить, коли над нім посміхаються. Саме через прочитану ним біблійну «Пісню пісень» він бачить світ, в ньому розкриваються почуття до Бузі, як чогось священного. Він тягнеться до прекрасного, до своєї Суламіфь (Бузі). Але він покидає містечко через батька та його завіти, потім жалкує, що «піздно згадав, що є Бузя на світі, Бузя, яка має серце, душу...”». Шимек прогадав, його щастя вислизнуло від нього.
Бузя – спочатку маленька дівчинка. Бузя – це її скорочене ім’я від Естер-Ліба, Лібузя. Її мати покинула її, коли вмер батько. Бузя живе в родині Шимека, стає його названою сестрою. Дівчинка сумує за матір’ю, її обличчя кожного разу змінюється. Шимек помічає її великі блакитні очі, чудову усмішку. Вона стає привабливою молодою дівчиною. Вона дуже сором’язлива, тендітна. Вона, як сонечко, як зіронька, яка освітлює життя Шимека. Бузя закохується в Шимека. Але Шимек покидає хату, а вона стає нареченою. І після зустрічі з Шимеком її світ перегортається: «так плаче людина над своїм життям, що нібито вислизнуло з-під ніг». Образ Бузі викликає почуття суму та жалощі
Пояснення:
Объяснение:
Татарская деревня представилась Жилину утром мирной, спокойной. Люди просыпаются, потягиваются. Все заняты своим делом, женщины приносят воду, мальчишки балуются. Жилин насчитал домов десять и церковь татарскую, с башенкой.
Когда Жилин вошел в дом, он увидел, что стены гладко вымазаны глиной, горница хорошая. На стенах висят дорогие ковры, на коврах оружие в серебре. Печка маленькая, а пол земляной, чистый. Передний угол устлан войлоками, на них ковры, на коврах пуховые подушки. Здесь сидят татары и угощаются.
Жилин наблюдал, как одеваются татары, и мужчины, и женщины, заметил, что они очень любят серебро. В доме обратил внимание, что они первые, большие, башмаки оставляют у порога, а в других, внутренних, башмаках садятся на ковры. Еще Жилин заметил, как они моют руки и молятся после еды. Слуг на ковры с подушками не пускают. Женщины только прислуживают за едой, но не сидят вместе с мужчинами.