Мое мнение такое, что Пушкин относится к Гриневу положительно и очень хорошо. В самом начале повести, автор называет героя ласково — Петрушей. Петрушей его называла мать. В семье Гринева очень любили. После поступления на службу Гринев проявляет самые свои хорошие качества — благородство, отзывчивость, решительность, милосердие, храбрость. Гриневу по ходу всего сюжета постоянно везет, о чем говорит то, что Пушкин уважительно и хорошо относится к своему герою. Можно сказать, что сам автор повести ему и выручает из сложных ситуаций.
Вільям Легран — інтелектуально розвинена людина, що зазнала в житті злиднів, якій не поталанило, але вона не втратила впевненості в свої сили, сподівається на краще. Легран — людина, котра поважає права інших (визволив Джупітера ще до того, як в Америці скасували рабство), для нього люди іншої раси не менш цінні, ніж білошкірої, до якої належить він. Приязність, гостинність — його ознака. Величезний потяг до знань (хоча б захоплення ентомологією, специфічною наукою, що вивчає комах), вражає обізнаність Леграна й у таких науках, як лінгвістика (знає, до речі, кілька мов), історія, географія, непогано знає хімію та інші природознавчі науки. Розуміється на мистецтві. Кмітливість сть, логічне мислення, вміння аналізувати факти — ось що допомагає Леграну, спираючись на знання, досягти мети. Як будь-яка людина, Легран має й негативні риси характеру: занадто запальний і занадто потайний, трохи фамільярний. В образі Леграна втілено американську мрію — утвердження особистості в житті за рахунок власних сил, енергії і розумових можливостей.
Мое мнение такое, что Пушкин относится к Гриневу положительно и очень хорошо. В самом начале повести, автор называет героя ласково — Петрушей. Петрушей его называла мать. В семье Гринева очень любили. После поступления на службу Гринев проявляет самые свои хорошие качества — благородство, отзывчивость, решительность, милосердие, храбрость. Гриневу по ходу всего сюжета постоянно везет, о чем говорит то, что Пушкин уважительно и хорошо относится к своему герою. Можно сказать, что сам автор повести ему и выручает из сложных ситуаций.
Объяснение:
“Золотий жук” характеристика героїв
Головні герої:
Оповідач — розумний, гарний товариш, співчутливий, азартний
Вільям Легран — інтелектуально розвинена людина, що зазнала в житті злиднів, якій не поталанило, але вона не втратила впевненості в свої сили, сподівається на краще. Легран — людина, котра поважає права інших (визволив Джупітера ще до того, як в Америці скасували рабство), для нього люди іншої раси не менш цінні, ніж білошкірої, до якої належить він. Приязність, гостинність — його ознака. Величезний потяг до знань (хоча б захоплення ентомологією, специфічною наукою, що вивчає комах), вражає обізнаність Леграна й у таких науках, як лінгвістика (знає, до речі, кілька мов), історія, географія, непогано знає хімію та інші природознавчі науки. Розуміється на мистецтві. Кмітливість сть, логічне мислення, вміння аналізувати факти — ось що допомагає Леграну, спираючись на знання, досягти мети. Як будь-яка людина, Легран має й негативні риси характеру: занадто запальний і занадто потайний, трохи фамільярний. В образі Леграна втілено американську мрію — утвердження особистості в житті за рахунок власних сил, енергії і розумових можливостей.