Метро под свинарником. Тореадоры из Васюковки. Собакевич
Дед ругает внука, который вместе с другом решил прорыть метро под свинарником, а туда провалилась п'ятипудова, пятнистая, как геограма карта, свинья Манюня.
Дедушка велел ребятам забрасывать яму. В Яви (от Вани - он в детстве так, .мабуть, произносил) Реня вся семья интересная. Отец на скрипке играет, корову зовут Контрибуция, а дед Варава - самый меткий охотник. Мать - депутат райсовета, звеньевая кукурудзоводів. Как-то Ява поссорился со своей младшей сестренкой Яришкою, ударил ее, а та, вместо плакаты, раскричалась, что он позорит их маму-депутата. То же Яве ничего не оставалось, как с позором убежать. Вообще-то в Яви характер только такой! Он все придумывает разные штуки ради славы.
Однажды Ява предложил провести бой быков. Колхозный бугай для этого не подходил - его сам зоотехник боялся, козел Жора-все время мекекече, из-за этого можно и аплодисментов не услышать. Решили, что в бою с тореадором будет принимать участие корова Контрибуция.
Долго ребята по очереди махали перед носом у коровы ковриком, пинали, таскали за уши - она не принимала бой. Ява разозлился и больно ударил Контрибуцию ногой по губе. И вдруг... оказался высоко в небе. Когда приземлился, сразу помчался к пруду, а за ним разъяренная корова. Полчаса ребята мокли в грязной лужи, пока Контрибуция не успокоилась.
Недолго сокрушаются ребята, Ява предлагает совершить подводной лодки из старой плоскодонки.
Когда ребята проходили мимо старого колодца, крикнули в глубину. Оттуда послышалось собачье скімлення. Начали спорить, кто полезет. Ява настоял, что он. Отвязали козу, взяли веревку и спустился на дно. Павлуша едва вытащил товарища с маленьким щенком на руках, которого сразу же назвали Собакевичем. Очень ругали того, кто поступил так жестоко с животными.
Образи тітки Едлі та дядька Сікстена Опікуни Mio; не любили хлопчиків; крикливі, постійно сердиті; жадібні; не любили дитячого сміху; жорстокі; постійно ображали Mio; байдужі до долі хлопчика. Образ Юм-Юма Зовнішність – хлопчик дев’яти років, із каштановим чубом та карими очима. Соціальне становище – син садівника. Вчинки – готовий прийти на до Риси характеру: добрий, щирий, кмітливий, любить пригоди, веселий, безкорисливий у дружбі, щедрий, підтримає у складній ситуації, вміє берегти таємниці. Образ тата-короля Тато Mio є королем Країни Далекої. Свого сина він шукав дуже давно, а коли знайшов, був невимовно щасливим. Король дуже любить природу та свій сад. Проте, найбільше він любить свого сина і слухати, як він сміється у саду («…Я люблю пташиний спів, люблю музику своїх срібних тополь, але найдужче люблю слухати, як сміється в садку мій син…») Король щедрий і люблячий батько, підтвердженням цього є той факт, що як тільки він дізнався, що Mio любить коней, то подарував синові золотогривого Міраміса. Mio уже не боїться свого батька, він йому цілковито довіряє. («…Хоч би що я зробив, він дивитиметься на мене ласкавими очима так, як дивився тепер…»). Образ Като Като – жорстокий лицар. Вперше про нього Міо почув від Юм-Юма. «І коли він сказав ці слова, навколо ніби дмухнуло крижаним холодом, і Міраміс затремтів. І мене теж обсипало морозом, коли я вимовив ці слова. – Атож, жорстокий лицар Като,- сказав Юм-Юм, а Міраміс заіржав так, що голос його став схожий на крик». Нонно, пастушок, розповів, що його братів забрав Като. «На ці слова Міраміс за вікном так заіржав, наче хто його вперіщив батогом. Усі ягнята злякано кинулись до своїх матерів, а всі вівці забекали так, наче надійшла їхня остання година». Батько-король розповів Міо про Землю Чужинецьку, що там живе лицар Като. «Коли він вимовив його ім’я, по трояндовому садку ніби промчав лихий вихор. Білі пташки поквапились до своїх гнізд. Жалібник голосно закричав і замахав великими чорними крильми. Багато трояндових квіток миттю зів’яло… І тієї миті в срібних тополях загуло, ніби від бурі. Багато листя з них попадало, і коли воно летіло додолу, здавалося, ніби хтось плакав». Хлопчик Їрі розповів, що його сестричку забрав лицар Като. «Коли він вимовив те ім’я, повітря навколо нас стало холодне, мов крижане. Високий соняшник миттю зів’яв і всох, а метелики, що літали навкруги, попадали і вже не підводились». Злий лицар, володар сусіднього королівства, вторгається у мирне життя чарівної країни. І люди не можуть бути щасливі, бо зло поряд. Като не сприймають ні люди, ні природа. Шлях темного лицаря веде до руйнувань та знищення: Мертвий Ліс, неродюча кам’яна земля, Мертве Озеро, голод, отупілі прислужники, темрява. Образ Като – не конкретний персонаж, швидше, частина загального зла. Це символ, алегорія безжалісної сили, яка прагне знищити кожного, хто не схилиться перед нею, не дозволить перетворити себе на бездушного і бездумного виконавця чужої волі. Спочатку образ здається дуже по-верховим та неглибоким, мальованим лише чорною фарбою, найтемнішою на світі. Але сам Като страждає від свого кам’яного серця не менше, ніж його жертви. І ненавидить більше за всіх лицаря Като лише сам Като. Є злочинці, які розуміють, що вони творять зло, у глибині свого серця прагнуть звільнення від лихого вміння. Це ті, хто став жорстоким від страждань, чия душа скам’яніла. Чи не тому Като викрадав дітей та перетворював їх на птахів, що хотів знайти свою душу, не завжди ж він був лихим? Але зло породжує лише зло. Лише вогняний меч здатний розбити міцну оболонку і визволити з полону пташину людської душі.
Пояснення:
Образ Міо У головного героя гаряче і любляче серце. Він не терпить несправедливості, він відважний. Часом Міо дуже важко, часом він впадає у відчай і навіть плаче, але все ж таки здійснює свій подвиг і стає героєм. Образ Міо дано в розвитку. Спочатку це самий звичайний хлопчик, але думка про визначене йому подвиг (про нього розповідають в старій легенді, яку нашептав Міо казковий колодязь), про страждання людей надає йому мужності. До кінця твору Міо знаходить і батьківську любов і дружбу, домагається виконання всіх своїх заповітних бажань.
Дед ругает внука, который вместе с другом решил прорыть метро под свинарником, а туда провалилась п'ятипудова, пятнистая, как геограма карта, свинья Манюня.
Дедушка велел ребятам забрасывать яму. В Яви (от Вани - он в детстве так, .мабуть, произносил) Реня вся семья интересная. Отец на скрипке играет, корову зовут Контрибуция, а дед Варава - самый меткий охотник. Мать - депутат райсовета, звеньевая кукурудзоводів. Как-то Ява поссорился со своей младшей сестренкой Яришкою, ударил ее, а та, вместо плакаты, раскричалась, что он позорит их маму-депутата. То же Яве ничего не оставалось, как с позором убежать. Вообще-то в Яви характер только такой! Он все придумывает разные штуки ради славы.
Однажды Ява предложил провести бой быков. Колхозный бугай для этого не подходил - его сам зоотехник боялся, козел Жора-все время мекекече, из-за этого можно и аплодисментов не услышать. Решили, что в бою с тореадором будет принимать участие корова Контрибуция.
Долго ребята по очереди махали перед носом у коровы ковриком, пинали, таскали за уши - она не принимала бой. Ява разозлился и больно ударил Контрибуцию ногой по губе. И вдруг... оказался высоко в небе. Когда приземлился, сразу помчался к пруду, а за ним разъяренная корова. Полчаса ребята мокли в грязной лужи, пока Контрибуция не успокоилась.
Недолго сокрушаются ребята, Ява предлагает совершить подводной лодки из старой плоскодонки.
Когда ребята проходили мимо старого колодца, крикнули в глубину. Оттуда послышалось собачье скімлення. Начали спорить, кто полезет. Ява настоял, что он. Отвязали козу, взяли веревку и спустился на дно. Павлуша едва вытащил товарища с маленьким щенком на руках, которого сразу же назвали Собакевичем. Очень ругали того, кто поступил так жестоко с животными.
Відповідь:
Образи тітки Едлі та дядька Сікстена Опікуни Mio; не любили хлопчиків; крикливі, постійно сердиті; жадібні; не любили дитячого сміху; жорстокі; постійно ображали Mio; байдужі до долі хлопчика. Образ Юм-Юма Зовнішність – хлопчик дев’яти років, із каштановим чубом та карими очима. Соціальне становище – син садівника. Вчинки – готовий прийти на до Риси характеру: добрий, щирий, кмітливий, любить пригоди, веселий, безкорисливий у дружбі, щедрий, підтримає у складній ситуації, вміє берегти таємниці. Образ тата-короля Тато Mio є королем Країни Далекої. Свого сина він шукав дуже давно, а коли знайшов, був невимовно щасливим. Король дуже любить природу та свій сад. Проте, найбільше він любить свого сина і слухати, як він сміється у саду («…Я люблю пташиний спів, люблю музику своїх срібних тополь, але найдужче люблю слухати, як сміється в садку мій син…») Король щедрий і люблячий батько, підтвердженням цього є той факт, що як тільки він дізнався, що Mio любить коней, то подарував синові золотогривого Міраміса. Mio уже не боїться свого батька, він йому цілковито довіряє. («…Хоч би що я зробив, він дивитиметься на мене ласкавими очима так, як дивився тепер…»). Образ Като Като – жорстокий лицар. Вперше про нього Міо почув від Юм-Юма. «І коли він сказав ці слова, навколо ніби дмухнуло крижаним холодом, і Міраміс затремтів. І мене теж обсипало морозом, коли я вимовив ці слова. – Атож, жорстокий лицар Като,- сказав Юм-Юм, а Міраміс заіржав так, що голос його став схожий на крик». Нонно, пастушок, розповів, що його братів забрав Като. «На ці слова Міраміс за вікном так заіржав, наче хто його вперіщив батогом. Усі ягнята злякано кинулись до своїх матерів, а всі вівці забекали так, наче надійшла їхня остання година». Батько-король розповів Міо про Землю Чужинецьку, що там живе лицар Като. «Коли він вимовив його ім’я, по трояндовому садку ніби промчав лихий вихор. Білі пташки поквапились до своїх гнізд. Жалібник голосно закричав і замахав великими чорними крильми. Багато трояндових квіток миттю зів’яло… І тієї миті в срібних тополях загуло, ніби від бурі. Багато листя з них попадало, і коли воно летіло додолу, здавалося, ніби хтось плакав». Хлопчик Їрі розповів, що його сестричку забрав лицар Като. «Коли він вимовив те ім’я, повітря навколо нас стало холодне, мов крижане. Високий соняшник миттю зів’яв і всох, а метелики, що літали навкруги, попадали і вже не підводились». Злий лицар, володар сусіднього королівства, вторгається у мирне життя чарівної країни. І люди не можуть бути щасливі, бо зло поряд. Като не сприймають ні люди, ні природа. Шлях темного лицаря веде до руйнувань та знищення: Мертвий Ліс, неродюча кам’яна земля, Мертве Озеро, голод, отупілі прислужники, темрява. Образ Като – не конкретний персонаж, швидше, частина загального зла. Це символ, алегорія безжалісної сили, яка прагне знищити кожного, хто не схилиться перед нею, не дозволить перетворити себе на бездушного і бездумного виконавця чужої волі. Спочатку образ здається дуже по-верховим та неглибоким, мальованим лише чорною фарбою, найтемнішою на світі. Але сам Като страждає від свого кам’яного серця не менше, ніж його жертви. І ненавидить більше за всіх лицаря Като лише сам Като. Є злочинці, які розуміють, що вони творять зло, у глибині свого серця прагнуть звільнення від лихого вміння. Це ті, хто став жорстоким від страждань, чия душа скам’яніла. Чи не тому Като викрадав дітей та перетворював їх на птахів, що хотів знайти свою душу, не завжди ж він був лихим? Але зло породжує лише зло. Лише вогняний меч здатний розбити міцну оболонку і визволити з полону пташину людської душі.
Пояснення:
Образ Міо У головного героя гаряче і любляче серце. Він не терпить несправедливості, він відважний. Часом Міо дуже важко, часом він впадає у відчай і навіть плаче, але все ж таки здійснює свій подвиг і стає героєм. Образ Міо дано в розвитку. Спочатку це самий звичайний хлопчик, але думка про визначене йому подвиг (про нього розповідають в старій легенді, яку нашептав Міо казковий колодязь), про страждання людей надає йому мужності. До кінця твору Міо знаходить і батьківську любов і дружбу, домагається виконання всіх своїх заповітних бажань.