Добрый день ребята. Взрослые и малыши. Я вам сегодня покажу самый значимый объект. Это конечно же в Москве красная площадь.
Кра́сная пло́щадь — главная площадь Москвы, расположенная в центре радиально-кольцевой планировки города между Московским Кремлём (к западу) и Китай-городом (на восток). Также неофициально является главной площадью страны. От площади к берегу Москвы-реки ведёт покатый Васильевский спуск.
Площадь расположена вдоль северо-восточной стены Кремля, между Кремлёвским проездом, проездом Воскресенские Ворота, Никольской улицей, Ильинкой, Варваркой и Васильевским спуском к Кремлёвской набережной. Выходящие с площади улицы далее разветвляются и вливаются в основные магистрали города, ведущие в разные концы России.
На площади расположены Лобное место, памятник Минину и Пожарскому, Мавзолей В. И. Ленина, рядом с которым располагается Некрополь у Кремлёвской стены, где захоронены деятели (в основном политические и военные) Советского государства[1]. К западу от площади находится Московский Кремль, к востоку — Верхние (ГУМ) и Средние торговые ряды, к северу — Исторический музей и Казанский собор, к югу — Храм Василия Блаженного (Покровский собор). Уникальный архитектурный ансамбль площади состоит под охраной ЮНЕСКО как памятник Всемирного наследия.
Площадь, вымощенная брусчаткой из крымского долерита, является пешеходной зоной. Автомобильное движение по площади запрещено с 1963 года. Также действует запрет на передвижение на велосипедах и мопедах. Общая длина Красной площади — 330 метров, ширина — 75 метров, площадь 24 750 м².
За своє нетривале життя, яке тривало всього 27 років, Богдан-Ігор Антонич зміг вписати своє ім’я в історію української літератури. Народився він на території тодішньої Австро-Угорщини в сім’ї греко-католицького священика, але пізніше сім’я переїхала у Львів, де майбутній поет навчався і багато спілкувався з україномовною інтелігенцією. Саме завдяки цьому він і почав творити українською мовою.
Втім, поетичне зародження автора не можна назвати легким і простим. Його першою і рідною мовою була польська, тому твори українською мовою
йому давалися з досить великими труднощами. При їх аналізі добре помітно далеко не ідеальне володіння автором українською мовою, а також недоліки в тематиці. Такі труднощі спочатку роблять його подальший зліт у галузі поезії ще більш дивним – уже незабаром автор почав видавати дійсно гарні вірші. Першим надрукованим його твором стала збірка “Привітання життя”, у ній автор прагнув піднести новий стиль написання віршів, в деяких випадках це виходило, а в деяких ні.
Його спроба зробити поезію пісенною і мелодійною пізніше їм самим була визнана неефективною. Деякі особливості романтизму і тяги до душевного
ідеалу також притаманні цій збірці.
Констатувати формування остаточного, оформленого і гарного стилю можна по другій збірці автора під назвою “Три перстні”. Великої уваги в творах збірки приділено описами природи, які були запозичені автором зі спогадів про його юність. Водночас помітна і частка саморефлексії поета. Він дещо шкодує про своє покликання, поетичне мистецтво позначає як прокляття, що відрізало його самого від природи і власної юності. Для збірки характерні два види творів: більш великі за обсягом розповіді-елегії і менші мініатюри.
Обидва ці види творів наділені своїми цікавими особливостями і захоплюють під час прочитання.
Для третьої і останньої збірки Богдана-Ігоря Антонича “Книга лева” характерно навіть більш глибоке ставлення до природи. У ній автор не тільки захоплюється красою навколишньої природи, а й поетичними образами пояснює возз’єднання між природою, людським розумом і духом. У деяких творах збірки автор настільки захоплюється порівнюванням людини і рослинності, що людина у нього просто втрачає власну індивідуальність і зливається з природою воєдино.
Серед українських поетів було досить багато цікавих діячів. На перших порах існування СРСР творча спадщина автора ніде не з’являлася і було забороненою. Лише пізніше з ним змогли ознайомитися любителі української літератури.
Не можна сказати, що Богдан-Ігор Антонич є популярним поетом сьогодні, але його творчість справді заслуговує ретельної уваги і вивчення.
Добрый день ребята. Взрослые и малыши. Я вам сегодня покажу самый значимый объект. Это конечно же в Москве красная площадь.
Кра́сная пло́щадь — главная площадь Москвы, расположенная в центре радиально-кольцевой планировки города между Московским Кремлём (к западу) и Китай-городом (на восток). Также неофициально является главной площадью страны. От площади к берегу Москвы-реки ведёт покатый Васильевский спуск.
Площадь расположена вдоль северо-восточной стены Кремля, между Кремлёвским проездом, проездом Воскресенские Ворота, Никольской улицей, Ильинкой, Варваркой и Васильевским спуском к Кремлёвской набережной. Выходящие с площади улицы далее разветвляются и вливаются в основные магистрали города, ведущие в разные концы России.
На площади расположены Лобное место, памятник Минину и Пожарскому, Мавзолей В. И. Ленина, рядом с которым располагается Некрополь у Кремлёвской стены, где захоронены деятели (в основном политические и военные) Советского государства[1]. К западу от площади находится Московский Кремль, к востоку — Верхние (ГУМ) и Средние торговые ряды, к северу — Исторический музей и Казанский собор, к югу — Храм Василия Блаженного (Покровский собор). Уникальный архитектурный ансамбль площади состоит под охраной ЮНЕСКО как памятник Всемирного наследия.
Площадь, вымощенная брусчаткой из крымского долерита, является пешеходной зоной. Автомобильное движение по площади запрещено с 1963 года. Также действует запрет на передвижение на велосипедах и мопедах. Общая длина Красной площади — 330 метров, ширина — 75 метров, площадь 24 750 м².
Объяснение:
За своє нетривале життя, яке тривало всього 27 років, Богдан-Ігор Антонич зміг вписати своє ім’я в історію української літератури. Народився він на території тодішньої Австро-Угорщини в сім’ї греко-католицького священика, але пізніше сім’я переїхала у Львів, де майбутній поет навчався і багато спілкувався з україномовною інтелігенцією. Саме завдяки цьому він і почав творити українською мовою.
Втім, поетичне зародження автора не можна назвати легким і простим. Його першою і рідною мовою була польська, тому твори українською мовою
йому давалися з досить великими труднощами. При їх аналізі добре помітно далеко не ідеальне володіння автором українською мовою, а також недоліки в тематиці. Такі труднощі спочатку роблять його подальший зліт у галузі поезії ще більш дивним – уже незабаром автор почав видавати дійсно гарні вірші. Першим надрукованим його твором стала збірка “Привітання життя”, у ній автор прагнув піднести новий стиль написання віршів, в деяких випадках це виходило, а в деяких ні.
Його спроба зробити поезію пісенною і мелодійною пізніше їм самим була визнана неефективною. Деякі особливості романтизму і тяги до душевного
ідеалу також притаманні цій збірці.
Констатувати формування остаточного, оформленого і гарного стилю можна по другій збірці автора під назвою “Три перстні”. Великої уваги в творах збірки приділено описами природи, які були запозичені автором зі спогадів про його юність. Водночас помітна і частка саморефлексії поета. Він дещо шкодує про своє покликання, поетичне мистецтво позначає як прокляття, що відрізало його самого від природи і власної юності. Для збірки характерні два види творів: більш великі за обсягом розповіді-елегії і менші мініатюри.
Обидва ці види творів наділені своїми цікавими особливостями і захоплюють під час прочитання.
Для третьої і останньої збірки Богдана-Ігоря Антонича “Книга лева” характерно навіть більш глибоке ставлення до природи. У ній автор не тільки захоплюється красою навколишньої природи, а й поетичними образами пояснює возз’єднання між природою, людським розумом і духом. У деяких творах збірки автор настільки захоплюється порівнюванням людини і рослинності, що людина у нього просто втрачає власну індивідуальність і зливається з природою воєдино.
Серед українських поетів було досить багато цікавих діячів. На перших порах існування СРСР творча спадщина автора ніде не з’являлася і було забороненою. Лише пізніше з ним змогли ознайомитися любителі української літератури.
Не можна сказати, що Богдан-Ігор Антонич є популярним поетом сьогодні, але його творчість справді заслуговує ретельної уваги і вивчення.