Подготовить материал к написанию сочинения по теме: "Портрет героя в различных жанрах художественных произведений", составить план, выбрать героев и их портретные характеристики для сочинения
Однажды, ранним утром, я как обычно проснулся, почистил зубы, пошёл во двор, ведь там играли мои друзья в футбол. У меня, как вы поняли, были каникулы. Это замечательная пора в жизни ребёнка, ведь можно ни о чём не беспокоиться и жить со спокойной душой. Вот однажды, доиграв в футбол, мы с друзьями решили пойти в магазин и купить воды, но вот беда, у нас не было денег. Я жил ближе всех и поэтому я побежал домой, попросить у моей мамы денег, чтобы купить лимонада. Была тёплая и солнечная погода, казалось, что дорога до магазина была бесконечной и вот удача, мы заметили прекрасный фонтан, он восхищал меня своей величественностью и красотой переливающейся в нём воды. Не долго думая мы пошли купаться, веселья было ну уж очень много. Спустя пару минут мы решили продолжить наш путь, но не дойдя до магазина я понял, что деньги пропали. Я сразу же побежал к фонтану, но кроме весёлых детей, купающихся в том же фонтане, я ничего не заметил. Это потеря была велика, ведь это были мои первые карманные деньги, которые дала мне мама, не выдержал всего этого я начал громко плакать. Один добрый мужчина подошёл ко мне и спросил: мальчик, что же случилось? Собравшись с мыслями и утерев слёзы, я сказал: мои деньги, я их потерял, хотел купить лимонада, но я не нашёл их. Мужчина замешкался, достал из заднего кармана кошелёк и дал мне бумажечку. Я улыбнулся ему и обнял, в тот момент я был счастлив до самой глубины души. Мы сходили в магазин, купили лемонад и по дороге домой я увидел, что на траве лежит небольшой клочок бумаги, я не думая подобрал его. Что же я увидел? Это оказалась моя разноцветная бумажечка, которую я потерял, но я не был рад, ведь я уже купил лемонад и мне не нужны деньги. Вечером, возвращаясь домой, я встретил того мужчину и отдал ему ту самую денюжку, мы оба были счастливы.
Роман «Злочин і кара» Федора Достоєвського один із самих відомих у всьому світі. Реакція на цей твір може бути різною, як позитивною, так і негативною, проте байдужим цей роман нікого точно не залишить. Перше, що можна сказати після його прочитання, це те, що автор дуже майстерно поєднав детективний сюжет з надзвичайно глибоким реалізмом і психологізмом.
Питання, які підіймає цей роман, це одвічні образи добра і зла, а також ті поняття, які кожна людина вкладає в ці образи. Для когось це абсолютно різні категорії, між якими не може бути нічого
спільного, а для когось межа між добром і злом буває досить тонкою.
Раскольніков постає як персонаж, який не хоче просто сидіти і чекати, він обирає активність, дієвість. Проблеми накривають героя одна за одною: закинуте навчання в університеті, відсутність роботи, прохання матері про матеріальну до а також улюблена сестра, яка зради родини готова провести усе життя з ненависною людиною.
Борги та злидні оточують Раскольніков на кожному кроці: родина Мармеладова, доля Соні, що продає себе заради добробуту родини, та багатьох інших, що втратили будь-яку надію на краще життя. Увесь цей біль і розпач
приводить Раскольнікова до думки, що один злочинний вчинок можна пробачити, якщо він коштуватиме сотні добрих справ. Саме такі ідеї штовхають його на вбивство лихварки.
Думки та дії виявилися нетотожні: реальній вчинок – вбивство – змінив усе. Гроші уже не здаються такими необхідними, але головне, що герой стратив і те, що мав раніше – самоповагу, спокій, розуміння самого себе. Проти Раскольнікова не висунуто обвинувачень, кроте його самокатування гірші за в’язницю, врешті-решт змушує його здатися.
Роман змушує задуматися над пріоритетами у житті, вічними цінностями, моральними принципами та межею між дозволеним та недозволеним, яку кожна людина визначає для себе сама.
Роман «Злочин і кара» Федора Достоєвського один із самих відомих у всьому світі. Реакція на цей твір може бути різною, як позитивною, так і негативною, проте байдужим цей роман нікого точно не залишить. Перше, що можна сказати після його прочитання, це те, що автор дуже майстерно поєднав детективний сюжет з надзвичайно глибоким реалізмом і психологізмом.
Питання, які підіймає цей роман, це одвічні образи добра і зла, а також ті поняття, які кожна людина вкладає в ці образи. Для когось це абсолютно різні категорії, між якими не може бути нічого
спільного, а для когось межа між добром і злом буває досить тонкою.
Раскольніков постає як персонаж, який не хоче просто сидіти і чекати, він обирає активність, дієвість. Проблеми накривають героя одна за одною: закинуте навчання в університеті, відсутність роботи, прохання матері про матеріальну до а також улюблена сестра, яка зради родини готова провести усе життя з ненависною людиною.
Борги та злидні оточують Раскольніков на кожному кроці: родина Мармеладова, доля Соні, що продає себе заради добробуту родини, та багатьох інших, що втратили будь-яку надію на краще життя. Увесь цей біль і розпач
приводить Раскольнікова до думки, що один злочинний вчинок можна пробачити, якщо він коштуватиме сотні добрих справ. Саме такі ідеї штовхають його на вбивство лихварки.
Думки та дії виявилися нетотожні: реальній вчинок – вбивство – змінив усе. Гроші уже не здаються такими необхідними, але головне, що герой стратив і те, що мав раніше – самоповагу, спокій, розуміння самого себе. Проти Раскольнікова не висунуто обвинувачень, кроте його самокатування гірші за в’язницю, врешті-решт змушує його здатися.
Роман змушує задуматися над пріоритетами у житті, вічними цінностями, моральними принципами та межею між дозволеним та недозволеним, яку кожна людина визначає для себе сама.
https://ukrtvory.ru/mo%D1%97-rozdumi-nad-romanom-zlochin-i-kara.html