Наприкінці ХІХ ст. письменники активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори, які відображували б не об’єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що на їхню думку, має особливе значення. Ці прагнення знайшли втілення у теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму – символізму, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши величезний вплив на всю світову літературу. Рубіж XX ст. в історії західноєвропейської літератури позначений потужним підйомом драматичного мистецтва. Драматургію цього періоду сучасники назвали «новою драмою», підкреслюючи радикальний характер змін, що стались у ній. «Нова драма» виникла в атмосфері культу науки, викликаного надзвичайно бурхливим розвитком природознавства, філософії й психології, і, відкриваючи для себе нові сфери життя, всотала у себе дух всемогутнього й всепроникаючого наукового аналізу. Біля джерел нової драми стояли Ібсен, Б’єрнсон, Стріндберг, Золя, Гауптман, Шоу, Гамсун, Метерлінк й інші видатні письменники, кожен з яких вніс неповторний вклад у її розвиток. В історико-літературній перспективі «нова драма», що послужила корінній перебудові драматургії XIX ст., ознаменувала собою початок драматургії століття XX. Основна тенденція «нової драми» - у її прагненні до достовірного зображення, правдивому показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії - її характерна риса й важлива умова сценічного втілення. Таких принципів і дотримувався Ібсен у своїй драмі «Ляльковий дім». П’єса стала найяскравішим зразком «нової драми». П’єса є актуальною і по сьогоднішній день, адже в ній піднімаються важливі проблеми людини, сімʼї та суспільства в цілому.
Все родом из детства. Николай Алексеевич родился в дворянской семье, где не было лада между родителями. Возможно, по этой причине в его поэзии возник образ несчастной женщины - Музы с искалеченной судьбой. Будучи студентом, Некрасов едва сводил концы с концами. Но сумел осуществить свою мечту и издать первый ( правда, неудачный) сборник стихов " Мечты и звуки". Затем он искал свой путь, совершенствовал лирику, писал и прозу ( " Мертвое озеро", " Три страны света").. Некрасов был редактором и издателем журналов " Современник" и " Отечественные записки. " начинающим литераторам, " беря" деньги из письменного стола, куда их складывал после удачного выигрыша в карты или издания собственных сочинений. Он написал много лирических стихов о любви ( посвящены А. Я. Панаевой), о тяжкой доле народа . Итогом всей жизни стала эпическая поэма "" Кому на Руси жить хорошо, " , в которой Николай Алексеевич Некрасов не только поставил актуальный для России вопрос, но и попытался создать образ радетеля за народное счастье - Гришу Добросклонова, знавшего и Сибирь, и чахотку. Некрасов завещал построить на свои деньги школу для крестьянских детей после своей смерти. И жизнь его, и творчество - образец служения великому и прекрасному.
Объяснение:
Наприкінці ХІХ ст. письменники активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори, які відображували б не об’єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що на їхню думку, має особливе значення. Ці прагнення знайшли втілення у теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму – символізму, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши величезний вплив на всю світову літературу. Рубіж XX ст. в історії західноєвропейської літератури позначений потужним підйомом драматичного мистецтва. Драматургію цього періоду сучасники назвали «новою драмою», підкреслюючи радикальний характер змін, що стались у ній. «Нова драма» виникла в атмосфері культу науки, викликаного надзвичайно бурхливим розвитком природознавства, філософії й психології, і, відкриваючи для себе нові сфери життя, всотала у себе дух всемогутнього й всепроникаючого наукового аналізу. Біля джерел нової драми стояли Ібсен, Б’єрнсон, Стріндберг, Золя, Гауптман, Шоу, Гамсун, Метерлінк й інші видатні письменники, кожен з яких вніс неповторний вклад у її розвиток. В історико-літературній перспективі «нова драма», що послужила корінній перебудові драматургії XIX ст., ознаменувала собою початок драматургії століття XX. Основна тенденція «нової драми» - у її прагненні до достовірного зображення, правдивому показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії - її характерна риса й важлива умова сценічного втілення. Таких принципів і дотримувався Ібсен у своїй драмі «Ляльковий дім». П’єса стала найяскравішим зразком «нової драми». П’єса є актуальною і по сьогоднішній день, адже в ній піднімаються важливі проблеми людини, сімʼї та суспільства в цілому.
Все родом из детства. Николай Алексеевич родился в дворянской семье, где не было лада между родителями. Возможно, по этой причине в его поэзии возник образ несчастной женщины - Музы с искалеченной судьбой. Будучи студентом, Некрасов едва сводил концы с концами. Но сумел осуществить свою мечту и издать первый ( правда, неудачный) сборник стихов " Мечты и звуки". Затем он искал свой путь, совершенствовал лирику, писал и прозу ( " Мертвое озеро", " Три страны света").. Некрасов был редактором и издателем журналов " Современник" и " Отечественные записки. " начинающим литераторам, " беря" деньги из письменного стола, куда их складывал после удачного выигрыша в карты или издания собственных сочинений. Он написал много лирических стихов о любви ( посвящены А. Я. Панаевой), о тяжкой доле народа . Итогом всей жизни стала эпическая поэма "" Кому на Руси жить хорошо, " , в которой Николай Алексеевич Некрасов не только поставил актуальный для России вопрос, но и попытался создать образ радетеля за народное счастье - Гришу Добросклонова, знавшего и Сибирь, и чахотку. Некрасов завещал построить на свои деньги школу для крестьянских детей после своей смерти. И жизнь его, и творчество - образец служения великому и прекрасному.