Повість Булгакова сповнена християнських алюзій (тобто натяків). По-перше, прізвище професора Преображенського — натяк на християнське свято Преображення Господнього. Операцію професор робить 23 грудня, а запис про зникнення хвоста і перше слово істоти в щоденнику Борменталя датований 6 січня. Таким чином, весь процес перетворення собаки на людину охоплює період з 24 грудня до 6 січня — від католицького до православного Святвечора. Нова людина Шариков з’являється в ніч із 6-го на 7-ме січня — у православне Різдво. Яку роль ці алюзії відіграють у творі? Чи, можливо, це випадковий збіг?
2. Якими методами професор Преображенський намагається виховувати Шарикова? Який результат такого виховання?
3. Виразно прочитайте суперечку Преображенського і Шарикова про те, чи мав професор робити операцію (глава VI). Як ви вважаєте, на чиєму боці правда? Чому ви так думаєте?
4. Чи згодні ви зі словами професора про те, що штучно створювати людей, навіть дуже розумних, немає сенсу? Поясніть свою позицію.
5. Якого висновку дійшов професор Преображенський щодо свого експерименту?
6.У чому актуальність попереджень М.О. Булгакова? Чи можна пов’язати зміст повісті з сучасною проблемою клонування? Обґрунтуйте свою відповідь.
Я уважно прочитав роман про твоє життя і знаю про тебе майже все. На мій погляд, ти – суперечлива, героїчна і в той же час трагічна особистість, незвичайна фігура, втілення найкращих якостей простого народу, його енергійності, стійкості і сміливості у прагненні до своєї мети. Хоча ти і позбавлений користолюбства, але занадто сповнений бажання піднятися вгору і посісти гідне місце у вищому суспільстві попри його відмову прийняти сина тесляра як свого. За пересудами і традиціями ти повинен був залишатися «в пітьмі», але ти не погодився з цим і вирішив помститися.
Подъезжая к поместью, в котором не был 12 лет, Владимир испытал волнение, глядя на скромный дом под красной крышей, луг перед ним и выросшие берёзы.
Войдя в дом, он, прижимая к сердцу, обнял старую няню, а затем с жаром заключил в объятия отца и был поражён его болезненным состоянием. Тем не менее, молодой Дубровский был рад встрече с отцом и старой няней так же, как отец, няня и дворовые крестьяне были рады видеть молодого барина.