Продолжите фразу, впишите ответ:
1.Фольклор – это
2. Олицетворение – это
3. Эпитет –это
4.Соедините автора и произведения.
А. Грин;
Н. С. Лесков;
А. С. Пушкин;
М.Ю. Лермонтов;
В. Г. Распутин;
А) Алые паруса;
Б) Уроки французского;
В) Три пальмы;
Г) Дубровский;
Д) Левша.
5. Соедините название произведения и героя.
1) Маша Троекурова;
2) Митраша;
3) Грей;
4) Лидия Михайловна;
5) Федя.
А) «Кладовая солнца»;
Б) «Алые паруса»;
В) «Дубровский»;
Г) «Бежин луг»;
Д) «Уроки французского».
6. Определите по описанию литературного героя, укажите автора и название произведения.
1) «Мужичок-в-мешочке», улыбaясь, назывaли его между собой учителя в школе».
ответ:—
2) «Его богатство, знатный род и связи давали ему большой вес в губерниях, где находилось его имение. Соседи рaды были угождать мaлейшим его прихотям; губернские чиновники трепетали при его имени...».
ответ:—
7. От лица какого персонажа ведется повествование в рассказе «Бежин луг»:
от лица самого Тургенева;
от лица охотника;
от лица Феди;
от лица ребят.
8. Какой художественный приём использует автор:
С ней ШЕПЧЕТСЯ ветер, зеленые ветви лаская…
( М.Ю. Лермонтов)
метафора;
эпитет;
анафора;
олицетворение.
9. Левша в произведении Лескова символизирует:
1) русский народ;
крепостное крестьянство;
русскую интеллигенцию;
русское дворянство.
10. Сатира – это:
высмеивание пороков общества;
добрый смех;
3) реалистическое отображение действительности;
4) фантастическое изображение действительности.
11. Из какого произведения цитата: «Смехом он закалял наши лукавые детские души, приучал нас относиться к собственной персоне с чувством юмора»:
1) «Уроки французского»;
2) «Толстый и тонкий»;
3) «Тринадцатый подвиг Геракла»;
4) «Критики
Олицетворение - изображение неживых предметов в виде живых существ.
Кто же вас гонит: судьбы ли решение?
Зависть ли тайная? злоба ль открытая?
Нет, вам наскучили нивы бесплодные...
Эпитет - художественное определение предмета или явления живо
представить себе предмет, почувствовать отношение автора к нему.
Тучки небесные, вечные странники!
Степью лазурною, цепью жемчужною
Мчитесь вы, будто как я же, изгнанники,
С милого севера в сторону южную.
Зависть ли тайная? злоба ль открытая?
Или друзей клевета ядовитая...
Нет, вам наскучили нивы бесплодные...
Вечно холодные, вечно свободные... (тучки)
Сравнение - изображение одного предмета путём сравнения его с другим.
Мчитесь вы, будто как я же, изгнанники...
Метафора - слово или выраже-, ние, употреблённое в переносном смысле вместо
другого слова, потому что между обозначаемыми предметами есть сходство.
Степью лазурною, цепью жемчужною
Мчитесь вы, будто как я же, изгнанники...
Инверсия - необычный порядок слов, благодаря которому автор достигает особой
выразительности речи.
Тучки небесные, вечные странники!
Степью лазурною, цепью жемчужною
Мчитесь вы в сторону южную.
Кто же вас гонит: судьбы ли решение?
Зависть ли тайная? злоба ль открытая?
Или на вас тяготит преступление?
Или друзей клевета ядовитая?
Нет, вам наскучили нивы бесплодные...
Нет у вас родины, нет вам изгнания.
На думку М. Драй-Хмари, у «Лісовій пісні» змальовано «трагедію високої душі, що заблудилась серед болота буденного життя». Душевна краса і приземлений практицизм піднесені в драмі до рівня символічних узагальнень, що спонукають до роздумів про справжнє покликання людини.
Основні проблеми твору мають переважно філософський характер. Вони стосуються сенсу життя, духовної свободи, матеріального й духовного чинників особистості. Це також проблеми таланту, людської гідності, впливу справжнього кохання на людську душу.
Особливу роль у творі відіграє питання гармонійного співжиття людини і природи. Яскравим вираженням пориву до гармонії є душа Лукаша, яка озивається «виразно-щиро голосом сопілки...». Усвідомлення, що він не зміг «...своїм життям до себе дорівнятись», виявляє чи не найбільшу драматичну суперечність людської натури.
«Лісова пісня» складається з прологу і трьох дій. У пролозі знайомство з міфічними істотами налаштовує на умовний, символічний характер сприйняття твору. Перша дія розповідає про зародження й розвиток кохання Мавки й Лукаша, увиразнює тему гармонійного співіснування людини і природи. У другій дії загострюється конфлікт між мрією й буденністю. Третя дія розкриває драматизм непоправної втрати та розповідає про запізніле духовне прозріння головного героя.
Важливу роль у драмі відіграють образи природи, особливо при зіставленні душевних змін героїв із природними явищами. Зародження почуттів Лукаша й Мавки припало на час весняного оновлення світу, пробудження довкілля, пізнє літо приносить розчарування й сумніви, а завершальні події твору відбуваються пізньої осені. У фіналі на мить — як мрія про втрачене щастя — немов у казці, поновлюється весняна природа й замість зимового дня настає місячна весняна ніч, квітнуть дерева, а їхній білий цвіт огортає закохану пару та перетворюється зрештою на густий сніг, що накриває нерухому самотню постать Лукаша.
Объяснение: