Рассмотрите иллюстрацию и определите, какой эпизод изображен на ней. как представлены образы савельича и пугачева? какие качества пугачева проявляются в этом эпизоде? какие качества савельича? удалось ли художнику передать идею автора?
П'ятнадцятирiчний капiтан" є одним з найзахопливіших творів Жюля Верна. У цьому пригодницькому романі поступово розкривається характер Діка Сенда, п’ятнадцятирічного хлопчика, який зміг подолати труднощі, показавши найкращі людські риси - рішучість, мужність, розумність, відповідальність.
Дік виріс сиротою, але не озлобився на світ, а, навпаки, прагнув досягти своєї мети. Він мріяв про море і далекі подорожі до невідомих країн. Одного дня йому пощастило: Діка побачив судновласник містер Уелдон, вразився кмітливістю та недитячою серйозністю хлопчика і згодом запропонував йому стати матросом на його судні ”Пілігрим”.
Дік ще не знав, що на нього чекає безліч випробувань у відкритому морі та африканських джунглях. Коли капітан та екіпаж корабля фатально загинули, хлопець приймає відповідальне рішення: замінити Гуля і завершити мандрівку. Підступний работорговець Негору збиває п'ятнадцятирічного капітана з курсу і вони попадають до Африки.
Дік Сенд виявив себе рішучим і відповідальним. Навіть після крушіння шхуни він залишався капітаном, від його рішень залежали життя людей. Потім, вже на острові, Дік зрозумів, що серед команди був зрадник, після чого вони попадають у полон. Але хлопець стійко долає всі перешкоди і рятує своїх друзів від работорговців, завдяки своїй сміливості та рішучості.
Незважаючи на свій молодий вік, п’ятнадцятирічний Дік – це дуже доросла людина, здатна брати на себе відповідальність не тільки за свої вчинки, а й за інших людей. Він - справжній герой, бо Дік Сенд був готовий пожертвувати собою заради того, щоб виручити екіпаж з біди. Такі риси характеру дуже цінуються во всі часи.
Його звали лицар Айвенго; незважаючи на молодість, жоден з його соратників не перевершив Айвенго в мистецтві володіння зброєю. "
"всі побачили гарні, хоч засмаглі від сонця риси двадцятип'ятирічного юнака з густими русявими кучерями. Обличчя його було бліде, мов смерть, і де-не-де поплямоване кров'ю"
Ровена - до Айвенго: "Дарую тобі цей вінець, лицарю, як нагороду, призначену мужньому переможцеві. І ніколи вінець лицарства не був покладений на більш гідне чоло".
"Чим більше перешкод і труднощів, тим більше слави попереду."
"Ревеко, люба Ревеко! — вигукнув Айвенго. — Це зовсім не жіноча справа. Не наражай себе на небезпеку, тебе можуть поранити чи вбити, і я все життя мучитимусь усвідомленням, що це сталося через мене. Принаймні візьми отого старого щита, прикрийся ним і постарайся якомога менше висуватися за віконну решітку."
"— Але подумайте про ваше королівство, государю, — заперечив Айвенго, — вашому королівству загрожують розпад і міжусобна війна, а вашим підданим — незчисленні лиха, якщо вони втратять свого монарха в одній із тих сутичок, у які вам вгодно втручатися кожен Божий день, на кшталт тієї, від якої ви щойно врятувались." "— Я не хочу ні користуватися його обладунком, ні віддавати його тіло на поталу, — сказав лицар Айвенго. — Він боровся за віру християнську. А нині він упав не від руки людської, а з волі Божої. Але нехай його поховають тихо і скромно, як личить загиблому за неправе діло. "
"Айвенго довго й щасливо жив з Ровеною, бо з ранньої юності їх зв'язували узи взаємної любові. І кохали вони одне одного ще більше тому, що зазнали стільки перешкод до свого з'єднання."
П'ятнадцятирiчний капiтан" є одним з найзахопливіших творів Жюля Верна. У цьому пригодницькому романі поступово розкривається характер Діка Сенда, п’ятнадцятирічного хлопчика, який зміг подолати труднощі, показавши найкращі людські риси - рішучість, мужність, розумність, відповідальність.
Дік виріс сиротою, але не озлобився на світ, а, навпаки, прагнув досягти своєї мети. Він мріяв про море і далекі подорожі до невідомих країн. Одного дня йому пощастило: Діка побачив судновласник містер Уелдон, вразився кмітливістю та недитячою серйозністю хлопчика і згодом запропонував йому стати матросом на його судні ”Пілігрим”.
Дік ще не знав, що на нього чекає безліч випробувань у відкритому морі та африканських джунглях. Коли капітан та екіпаж корабля фатально загинули, хлопець приймає відповідальне рішення: замінити Гуля і завершити мандрівку. Підступний работорговець Негору збиває п'ятнадцятирічного капітана з курсу і вони попадають до Африки.
Дік Сенд виявив себе рішучим і відповідальним. Навіть після крушіння шхуни він залишався капітаном, від його рішень залежали життя людей. Потім, вже на острові, Дік зрозумів, що серед команди був зрадник, після чого вони попадають у полон. Але хлопець стійко долає всі перешкоди і рятує своїх друзів від работорговців, завдяки своїй сміливості та рішучості.
Незважаючи на свій молодий вік, п’ятнадцятирічний Дік – це дуже доросла людина, здатна брати на себе відповідальність не тільки за свої вчинки, а й за інших людей. Він - справжній герой, бо Дік Сенд був готовий пожертвувати собою заради того, щоб виручити екіпаж з біди. Такі риси характеру дуже цінуються во всі часи.
Його звали лицар Айвенго; незважаючи на молодість, жоден з його соратників не перевершив Айвенго в мистецтві володіння зброєю. "
"всі побачили гарні, хоч засмаглі від сонця риси двадцятип'ятирічного юнака з густими русявими кучерями. Обличчя його було бліде, мов смерть, і де-не-де поплямоване кров'ю"
Ровена - до Айвенго: "Дарую тобі цей вінець, лицарю, як нагороду, призначену мужньому переможцеві. І ніколи вінець лицарства не був покладений на більш гідне чоло".
"Чим більше перешкод і труднощів, тим більше слави попереду."
"Ревеко, люба Ревеко! — вигукнув Айвенго. — Це зовсім не жіноча справа. Не наражай себе на небезпеку, тебе можуть поранити чи вбити, і я все життя мучитимусь усвідомленням, що це сталося через мене. Принаймні візьми отого старого щита, прикрийся ним і постарайся якомога менше висуватися за віконну решітку."
"— Але подумайте про ваше королівство, государю, — заперечив Айвенго, — вашому королівству загрожують розпад і міжусобна війна, а вашим підданим — незчисленні лиха, якщо вони втратять свого монарха в одній із тих сутичок, у які вам вгодно втручатися кожен Божий день, на кшталт тієї, від якої ви щойно врятувались." "— Я не хочу ні користуватися його обладунком, ні віддавати його тіло на поталу, — сказав лицар Айвенго. — Він боровся за віру християнську. А нині він упав не від руки людської, а з волі Божої. Але нехай його поховають тихо і скромно, як личить загиблому за неправе діло. "
"Айвенго довго й щасливо жив з Ровеною, бо з ранньої юності їх зв'язували узи взаємної любові. І кохали вони одне одного ще більше тому, що зазнали стільки перешкод до свого з'єднання."
Объяснение: