Чудовим теплом безмірної любові огортає душу кожної людини спомин, думка про матір її. Нам дано навіки в серці нести образ матері. Усе найдорожче, найсвятіше у моєму житті пов’язане саме з нею. Вона, ніби зоря, осяває немеркнучим сяйвом кожний день своєї дитини. Для матері її дитина — найкраща у світі. Вона очікує від своїх дітей найвищих духовних злетів, проявів людяності й чесності. Неня хоче, щоб її діти жили серед людей і творили добро на цій землі. Тож повага до матері — риса українського національного характеру, яка художньо реалізується у притчі І. Липи «Мати» Розповідь про неньку, яка вчинила випробування для своєї дитини, аби вона могла в житті протистояти «зрадливому і жорстокому світу» ; «дитина погине в цьому життєвому вирі, коли буде пеститися біля матері… коли видряпається... стане тверда духом, міцна волею»; міцна згуртованість, сила волі, витримка — ось риси, які до у майбутньому дитині вижити, долаючи всілякі життєві перешкоди..Мати кинула свою єдину улюблену дитину в прірву. Вчинила це жінка від великої любові до неї. Власну жорстокість вона пояснює тим, що хотіла навчити дитину міцності духу і протистояти життєвим негараздам. Дитина залишається живою і поступово на-магається вилізти з провалля до світла: «Мати сиділа непорушно, як кам’яна, затуливши очі долонями, і прислухалася...».Розповідь ведеться від першої особи. Рішення жінки кинути свою дитину у темне провалля. Страждання героїні від скоєного і водночас упевненість у правильності власного вчинку, її сповідь перед автором. Після випробування дитина залишилася живою; тому вона «не загине в цьому жорстокому світі, а все переможе». Мати очікує, коли її малеча вилізе з темного провалля.
Англійський класик втілив у них і юнацькі переживання, і захоплення красою прекрасної жінки, і всеперемагаючу віру в те, що кохана все ж відповість взаємністю і обдарує теплом любляче серце. У своєму знаменитому 130 сонеті, Шекспір описує любовне почуття чоловіка до жінки.
Все здається надзвичайно простим, закоханий визнає те, що його дівчину не можна назвати красунею, що в її зовнішності немає ніяких відмітних достоїнств, за які її може полюбити обиватель.
Але що криється за цим? Всепереможна любов, яку відчуває чоловік до своєї коханої. Він любить її тільки за те, що вона живе на цій землі, за її простоту і природність
Все здається надзвичайно простим, закоханий визнає те, що його дівчину не можна назвати красунею, що в її зовнішності немає ніяких відмітних достоїнств, за які її може полюбити обиватель.
Але що криється за цим? Всепереможна любов, яку відчуває чоловік до своєї коханої. Він любить її тільки за те, що вона живе на цій землі, за її простоту і природність