Протиборство добра й зла триває споконвіку. Воно триватиме, мабуть, вічно. Це дві протилежні сили, які щільно взаємодіють між собою. Кожна прагне переважати над іншою, ширитися та заволодівати більшою кількістю прибічників. Не є важливим, як ми називаємо їх: добро та зло, Бог та Диявол, істина й облуда тощо. Важливо знайти собі місце у межах цієї вічної суперечки.
Для себе треба вирішити, що розуміти під кожним із цих понять. Адже ми не усвідомимо й не відчуємо на собі дію цих двох сил, якщо не побачимо їх наочно. Мені у цій нелегкій справі вибору орієнтирів до у свій час мудрість нашого народу, яку він зберіг для нас в усній народній творчості. Збірочка українських народних казок, які мені колись подарувала мама, справила на мене незабутнє враження. Про мудрість та повчальність бабусиних приказок годі й казати.
Народні казки ховають у простих формах споконвічні істини. Розгледівши їх, ти формуєш у собі стійкі принципи та моральні якості. Казка про паляницю навчила мене відрізняти щедрість від жадності. Мудра дівчина з однойменної казки показала, як кмітливість та чесність може переважити хитрість. Казка про правду і кривду наочно показує руйнівну силу зла. В той час, як протилежна йому сила – добро – сприяє розбудові, життю, радості.
Одне прислів’я каже не гнатися за двома зайцями, бо жодного не впіймаєш. Тобто вчить нас скромності – гідній доброї людини якості. Інше дає настанову відрізняти зерно від полови, тобто бачити фальш, обман.
Тож давайте усвідомимо, що є добром, а що злом спершу для самих себе. Тоді ми чинитимемо по правді й справедливості. Стаючи на сторону добра, ми допомагаємо йому перемогти у цій одвічній боротьбі.
Девочка Валентинка теряет своих родных, их убивают немцы.
Валентина попадает в семью к женщине Даше, у которой и своих трое детей, но она решает приютить и сироту. Не складывалась жизнь Валентины в этой семье, для нее все в диковинку - в деревне едят без приборов, совсем по-другому принимают баню, нет таких игрушек, которые были у девочки раньше. Валентина постоянно вспоминает свою маму и вздрагивает каждый раз, когда слышит какой-то шум. Да и отношения с детьми Дарьи складываются не очень, они часто над ней подшучивают, дразнят ее городской, а в отсутствие Дарьи даже покрикивают.
Дарья пишет письмо своему мужу, который на фронте и рассказывает о девочке. Муж одобряет поступок жены и теперь каждый раз в письмах интересуется как там Валентина.
Валентинка дарит букет подснежников Дарье и называет ее мамой.
Протиборство добра й зла триває споконвіку. Воно триватиме, мабуть, вічно. Це дві протилежні сили, які щільно взаємодіють між собою. Кожна прагне переважати над іншою, ширитися та заволодівати більшою кількістю прибічників. Не є важливим, як ми називаємо їх: добро та зло, Бог та Диявол, істина й облуда тощо. Важливо знайти собі місце у межах цієї вічної суперечки.
Для себе треба вирішити, що розуміти під кожним із цих понять. Адже ми не усвідомимо й не відчуємо на собі дію цих двох сил, якщо не побачимо їх наочно. Мені у цій нелегкій справі вибору орієнтирів до у свій час мудрість нашого народу, яку він зберіг для нас в усній народній творчості. Збірочка українських народних казок, які мені колись подарувала мама, справила на мене незабутнє враження. Про мудрість та повчальність бабусиних приказок годі й казати.
Народні казки ховають у простих формах споконвічні істини. Розгледівши їх, ти формуєш у собі стійкі принципи та моральні якості. Казка про паляницю навчила мене відрізняти щедрість від жадності. Мудра дівчина з однойменної казки показала, як кмітливість та чесність може переважити хитрість. Казка про правду і кривду наочно показує руйнівну силу зла. В той час, як протилежна йому сила – добро – сприяє розбудові, життю, радості.
Одне прислів’я каже не гнатися за двома зайцями, бо жодного не впіймаєш. Тобто вчить нас скромності – гідній доброї людини якості. Інше дає настанову відрізняти зерно від полови, тобто бачити фальш, обман.
Тож давайте усвідомимо, що є добром, а що злом спершу для самих себе. Тоді ми чинитимемо по правді й справедливості. Стаючи на сторону добра, ми допомагаємо йому перемогти у цій одвічній боротьбі.
Краткое содержание:
Девочка Валентинка теряет своих родных, их убивают немцы.
Валентина попадает в семью к женщине Даше, у которой и своих трое детей, но она решает приютить и сироту. Не складывалась жизнь Валентины в этой семье, для нее все в диковинку - в деревне едят без приборов, совсем по-другому принимают баню, нет таких игрушек, которые были у девочки раньше. Валентина постоянно вспоминает свою маму и вздрагивает каждый раз, когда слышит какой-то шум. Да и отношения с детьми Дарьи складываются не очень, они часто над ней подшучивают, дразнят ее городской, а в отсутствие Дарьи даже покрикивают.
Дарья пишет письмо своему мужу, который на фронте и рассказывает о девочке. Муж одобряет поступок жены и теперь каждый раз в письмах интересуется как там Валентина.
Валентинка дарит букет подснежников Дарье и называет ее мамой.