схематично определить размер, а так же рифму стихотворения Тютчева "О, как убийственно мы любим..." О, как убийственно мы любим,
Как в буйной слепоте страстей
Мы то всего вернее губим,
Что сердцу нашему милей!
Давно ль, гордясь своей победой,
Ты говорил: она моя...
Год не спроси и сведай,
Что уцелело от нея?
Куда ланит девались розы,
Улыбка уст и блеск очей?
Все опалили, выжгли слезы
Горючей влагою своей.
Ты помнишь ли, при вашей встрече,
При первой встрече роковой,
Ее волшебный взор, и речи,
И смех младенчески живой?
И что ж теперь? И где все это?
И долговечен ли был сон?
Увы, как северное лето,
Был мимолетным гостем он!
Судьбы ужасным приговором
Твоя любовь для ней была,
И незаслуженным позором
На жизнь ее она легла!
Жизнь отреченья, жизнь страданья!
В ее душевной глубине
Ей оставались вспоминанья...
Но изменили и оне.
И на земле ей дико стало,
Очарование ушло...
Толпа, нахлынув, в грязь втоптала
То, что в душе ее цвело.
И что ж от долгого мученья
Как пепл, сберечь ей удалось?
Боль, злую боль ожесточенья,
Боль без отрады и без слез!
О, как убийственно мы любим,
Как в буйной слепоте страстей
Мы то всего вернее губим,
Что сердцу нашему милей!
Объяснение:
1
СМОТРЕТЬ ОТВЕТ
ответ
5,0/5
16
Катерина1706
умный
49 ответов
6.7 тыс. пользователей, получивших
Швабрин был крайне непригляден собой:невысокого роста,"с лицом смуглым и отменно некрасивым,но чрезвычайно живым",с "волосами,чёрными как смоль".Однако,как отмечал главный герой рассказа,Пётр Гринёв,Алексей Иванович "был очень неглуп".Его разговор был "остёр и занимателен":Гринёву нравилось общаться с ним,как с тонким собеседником:Швабрин умел найти слова для поддержания беседы.
Можно заметить отношение Швабрина к семье Мироновых:она его забавляла.Его веселило то,что по сути главной в Белогорской крепости является Василиса Егоровна,мать Маши Мироновой.Он не мог понять,почему в крепости главная женщина,а не её муж-Иван Кузьмич.
Машу,казалось,Швабрин недолюбливал:он описывал её Гринёву,как "совершенную дурочку",хотя на первый взгляд она таковой не казалась.
Отношение Швабрина к Гринёву не совсем понятно.С одной стороны,он общается с ним как с другом,как с человеком,с которым приятно иметь дело,с другой же стороны он настраивает Гринёва против семьи Мироновых.Однако,я считаю,Швабрину просто не хватало собеседников в Белогорской крепости,и он искренне радовался новому человеку,с которым он мог бы пообщаться.
Объяснение:
Конфлікт молодої людини та суспільства в романі Червоне і чорне - РОМАН XIX СТОЛІТТЯ
Жульєн Сорель — представник покоління початку 20-х р. XIX ст. Це складний і неординарний образ. Сорель — цілеспрямована людина, яка хоче досягти мети у будь-який б. Його трагедія полягає передовсім у неможливості реалізувати свої ідеали в тогочасному суспільстві. Жульєн не почувається своїм ані серед аристократів, ані серед буржуа, ані серед духівництва, ані, тим більше, серед селян.
Риси романтичного героя
Риси людини-реаліста
Незалежність, почуття власної гідності, бажання змінити долю, бажання боротися і досягати мети. Він — яскрава особистість, у ньому всього надміру: сили розуму, волі, мрійливості, цілеспрямованості.
Імпульсивний, здатний до непоміркованих романтичних учинків
Прагнення зробити кар’єру, яка дасть багатство й славу.
Опанування механізму зваблення жінок. Незадоволення званням гусарського поручика, яке виклопотав йому маркіз.
“Отже... роман мій завершений, і я завдячую цим тільки самому собі. Я зумів примусити це горде страховисько покохати мене... її батько не може жити без неї, а вона — без мене”,— думає Сорель
Зображення соціального середовища у творі
У романі Стендаля “Червоне і чорне” висвітлено майже всі сфери суспільного життя Франції останніх років Реставрації.
Вища аристократія Парижа
Духівництво Безансона
Мешканці провінції (містечко Вер’єр)
Маркіз де Ла-Моль, його син Норбер, донька Матильда, відвідувачі їхнього салону; маркіз де Круазнуа, граф де Фервак, граф Альтаміра тощо
Абат Пірар, єпископ, семінаристи тощо
Дворянство — де Реналі; буржуазія — Вально, Фуке; духівництво — абат Шелан; міщанство — Сорелі, полковий лікар, полковий мировий суддя тощо
У романі представлені нова буржуазія (Вально), стара аристократія (де Реналь), великий світ політики (де Ла-Моль), а також боротьба між єзуїтами та янсеністами.