Один из героев рассказа был одержим поисками клада, якобы зарытом в этих местах известным пиратом. Его друг, от лица которого ведется повествование, присутствовал на завершающем этапе поисков. Оказывается неутомимый кладоискатель нашел жука, по виду сделанного из чистого золота, при котором был кусок старого пергамента с написанным в виде непонятных иероглифов текстом. Самое интересное в рассказе, как и в других рассказах Э. По на детективный сюжет, - это процесс расшифровки зашифрованного ребуса, написанного, тем более, пиратским жаргоном. Ну и конечно, собственно поиски клада, ставшие смешными из-за глупости слуги героя - негра.
Мені дуже подобається поезія "Арфами, арфами...". Це рідкісна за мелодійністю поезія, за красою внутрішніх віддзвонів, за ніжним поєднанням почуттів. Цей вірш, здається, увібрав у себе всю красу українського фольклору, веснянок, гаївок: Любая, милая, — Чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай Там за нивами... Вірш "Арфами, арфами..." побудований на оптимістичних акордах. Поет відчуває себе в обіймах Всесвіту, а його ліричний герой прагне пізнати себе, знайти своє місце в житті, свій органічний зв'язок з природою. Персоніфікація весни як дівчини, закосиченої квітами, з краплями роси, співом жайворонка, дзвоном струмочків доповнюється протилежно новою — темою тогочасного громадського життя: Буде бій Вогневий! Сміх буде, плач буде... Перламутровий... У поезії переданий настрій оптимістичного сприйняття світу й очікування чогось нового, незнайомого. Ліричний герой, звертаючись до коханої, просить відкрити своє серце весні.
Любая, милая, —
Чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям
вкрай
Там за нивами...
Вірш "Арфами, арфами..." побудований на оптимістичних акордах. Поет відчуває себе в обіймах Всесвіту, а його ліричний герой прагне пізнати себе, знайти своє місце в житті, свій органічний зв'язок з природою. Персоніфікація весни як дівчини, закосиченої квітами, з краплями роси, співом жайворонка, дзвоном струмочків доповнюється протилежно новою — темою тогочасного громадського життя:
Буде бій
Вогневий!
Сміх буде, плач буде...
Перламутровий...
У поезії переданий настрій оптимістичного сприйняття світу й очікування чогось нового, незнайомого. Ліричний герой, звертаючись до коханої, просить відкрити своє серце весні.