тарас шевченко завжди з особливою любов’ю ставився до своєї неньки-україни. саме це особливе ставлення до батьківщини відбилось на творчості видатного письменника. великий кобзар цікавиться не лише майбутнім україни, а й минулим. він знає, що минуле у його батьківщини було величне. а якщо створити поезії про минулі успіхи українців, то це , на думку письменника, збудити патріотичні почуття і у його співвітчизників. в творах «іван підкова», «», «гамалія» автор оспівує силу духу нашого народу, його мужність та здатність до боротьби. цими творами автор проголошує думку про те, що не варто забувати своє героїчне минуле.
як боліло серце письменника за долю україни, за її майбутнє, про що говорять рядки «україно, україно! серце моє, ненько! як твою долю, заплаче серденько! ». свої патріотичні ідеї шевченко відтворював у творах «і мертвим, а живим», «сон», «тарасова ніч» та багатьох інших. трепетні почуття мав кобзар до батьківщини. чого варті лише його слова: «нема на світі україни, немає другого дніпра! ». тарас шевченко – справжній патріот, який захоплюється своєю країною, співчуває їй, виборює для неї право на ліпше життя, поневіряється разом з нею.
актеон действующее лицо 3-й книги «метаморфоз», сын автонои, дочери кадма, охотник, превращенный богиней дианой (артемидой) в оленя и растерзанный собственными собаками. в мифологии существовало несколько вариантом этой , по-разному истолковывающих конкретную причину гнева дианы, но сходившихся в одном: актеон так или иначе нанес диане оскорбление. овидий представляет вину актеона случайной: во время купания дианы он случайно увидел ее обнаженной. чтобы святотатец не смог никому рассказать об увиденном, диана превратила его в оленя, лишив дара речи, но оставив прежней душу. изменив облик актеона, диана придала ему иную роль. из охотника он превратился в жертву, дичь. рассуждение автора о том, справедлив ли был гнев дианы и стоило ли так наказывать, остаются без окончательного вывода. овидий дает понять, что истинная причина трагедии заключена не в проступке актеона, а в родовом проклятии, преследующим всех потомков кадма.
тарас шевченко завжди з особливою любов’ю ставився до своєї неньки-україни. саме це особливе ставлення до батьківщини відбилось на творчості видатного письменника. великий кобзар цікавиться не лише майбутнім україни, а й минулим. він знає, що минуле у його батьківщини було величне. а якщо створити поезії про минулі успіхи українців, то це , на думку письменника, збудити патріотичні почуття і у його співвітчизників. в творах «іван підкова», «», «гамалія» автор оспівує силу духу нашого народу, його мужність та здатність до боротьби. цими творами автор проголошує думку про те, що не варто забувати своє героїчне минуле.
як боліло серце письменника за долю україни, за її майбутнє, про що говорять рядки «україно, україно! серце моє, ненько! як твою долю, заплаче серденько! ». свої патріотичні ідеї шевченко відтворював у творах «і мертвим, а живим», «сон», «тарасова ніч» та багатьох інших. трепетні почуття мав кобзар до батьківщини. чого варті лише його слова: «нема на світі україни, немає другого дніпра! ». тарас шевченко – справжній патріот, який захоплюється своєю країною, співчуває їй, виборює для неї право на ліпше життя, поневіряється разом з нею.
актеон действующее лицо 3-й книги «метаморфоз», сын автонои, дочери кадма, охотник, превращенный богиней дианой (артемидой) в оленя и растерзанный собственными собаками. в мифологии существовало несколько вариантом этой , по-разному истолковывающих конкретную причину гнева дианы, но сходившихся в одном: актеон так или иначе нанес диане оскорбление. овидий представляет вину актеона случайной: во время купания дианы он случайно увидел ее обнаженной. чтобы святотатец не смог никому рассказать об увиденном, диана превратила его в оленя, лишив дара речи, но оставив прежней душу. изменив облик актеона, диана придала ему иную роль. из охотника он превратился в жертву, дичь. рассуждение автора о том, справедлив ли был гнев дианы и стоило ли так наказывать, остаются без окончательного вывода. овидий дает понять, что истинная причина трагедии заключена не в проступке актеона, а в родовом проклятии, преследующим всех потомков кадма.
подробнее - на -