Учому ж різниця між поетом та бертольдом? читач одразу бачить, що відмінності між вдачами цих персонажів принципові. вже в першій частині твору поет говорить про своє життя: він почуває себе вільним і багатим. його думи несуть його, куди він захоче, за своєї творчої уяви, особливого світосприйняття він, здається, може осягнути весь світ, тож весь світ належить поетові. поет не відчуває себе самотнім чи нещасним: його завжди оточує молодь яка дослухається його слів, подумки він завжди з людьми, з народом, з природою. бертольдові важко це зрозуміти. авторка так характеризує свого персонажа, лицаря бертольда: був він гордий та завзятий,але ж тільки на упертістьта на гордощі багатий.у житті ж бертольд має зовсім інші цілі, він приземлений та практичний. і здавалося б, нічого немає поганого в практичності, але така тонка межа між життєвою практичністю та приземленістю, бездуховністю. лицареві важко оцінити щось, що не можна побачити: краса духу, сила мистецтва йому фантомами, ілюзіями: я б віддав отой химернийтвій таємний світ надхмарнийза наземне справжнє графство,за підхмарний замок гарний.але коли лицар чує слова поета, навіть він не може встояти перед ними, навіть він визнає силу слова: довго й лицар слухав пісню,далі мовив на відході: «що за дивна сила слова! ворожбит якийсь, та й годі! » пізніше лицар не раз упевнюється в магічній силі слова: поет йому завоювати серце коханої за серенади, пісні поета війську здобути перемогу… але коли бертольд повертається з військового походу, він встановлює свої порядки в графстві: податки та мита роблять життя народу нестерпним, а про справедливість законів годі й мріяти. тоді співці знову беруться до справи: силою свого слова вони і звеселяють людей, і нагадують про те, що справедливість існує, але її треба вибороти, не миритися зі своєю долею, а боротися за краще майбутнє. але, як виявляється, лицар бертольд визнає цілу слова тільки тоді, коли воно стоїть на сторожі його інтересів. без жодного покору сумління правитель вирішує підкупити співця, все ще вірячи в те, що за іронії все можливо. але поет знов виказує не тільки безкорисливість, а й небайдужість до житгя народу, до справедливості та рівності серед людей. поет відкиває пропозицію графа стати його придворним співцем: не поет, у кого думкине літають вільно в світі,а заплутались навікив золотії тонкі сіті.не поет, хто забуваєпро страшні народні рани,щоб собі на вільні рукизолоті надіть кайдани! своє життя поет, за наказом бертольда, доживає у темниці, проте він не боїться навіть ув’язнення, знаючи, що правда на його боці. він лишає по собі свої «пуми-чарівниці» та учнів, що продовжують його справу. за словами лесі українки, протистояння правителів та поетів триває і досі, а коли воно зникне, «то і мочиться давня казка, а настане правда нова». твір лесі українки «давня казка» побудований на суперечностях між двома героями — поетом і лицарем бертольдом — тобто між силою мистецтва слова та силою влади й примусу, між силою духу та орієнтацією на матеріальне. напевно, «правда нова» зараз набагато ближча, ніж за часів створення поеми: ми можемо вільно висловлювати свої думки, закінчилися страшні часи суперечок через ідеологічні переконання… але ми маємо пам’ятати про «давню казку» видатної української письменниці, аби не припуститися колишніх помилок і наближати «нову правду», втілювати її у нашому житті.
Владимир дубровский и маша троекурова владимир и маша - это главные герои произведения дубровский. это дети помещиков дубровского и троекурова. их отцы были друзьями и имели похожие судьбы. и дубровский старший, и троекуров женились по любви. однако судьба отняла возлюбленных рано, оставив мужчин в одиночестве с детьми на руках. дубровскому пришлось в бедности воспитывать сына владимира, которого он отправил учиться в петербург. троекуров воспитывал дочь. он ее любил, но при этом мог не только , но и держал в строгости. отцы маши и владимира дружили и, возможно, в будущем между молодыми людьми были бы заключены брачные отношения, но один случай на псарне сделал их отцов врагами. вражда и месть приводит к тому, что отец владимира умирает, а сам владимир остается без имения. и тут мы начинаем знакомиться с дубовского и маши троекуровой.итак, владимир приезжает к больному отцу, который вскоре умирает. владимир остается без дома, ведь тот, согласно судебного решения, перешел троекуровым. владимир решается на месть. он устраивается в дом к троекуровым учителем французского языка и разрабатывает план, как сжечь дом. но все изменила любовь. маша - скромная девушка, которая любила уединиться с книгами и мечтала о романтической любви. как раз эту любовь она и встретила в лице дефоржа-дубровского. сначала девушка не замечает учителя, но вскоре она увидела в нем храброго, мужественного мужчину. маша воспылала к нему любовью. у владимира были ответные чувства. его любовь к девушке даже затмила чувство мести. владимир прощает ее отца. он признается, что не француз, а дубровский, но девушка не отвернулась от возлюбленного. по сложившимся обстоятельствам, владимиру пришлось временно скрыться. за это время появляется варейкис, за которого маше предстоит выйти замуж. владимир хочет спасти возлюбленную, сбежав с ней, но не успевает. машу замуж за нелюбимого. почему маша не приняла освобождение дубровского, когда тот все же приехал спасти любимую? а все потому, что для девушки церковный обряд венчания - священный. не могла она им пренебречь. вот и остается маша с князем, а владимир, распустив банду, уходит в лес и о нем больше никто ничего не слышал. так и завершилась романтическая любви дубровского и маши троекруровой. план легче всего писать сочинение о любви владимира дубровского к маше троекуровой по разработанному плану. он представлен ниже. 1. описание дружбы родителей маши и владимира. их ссора 2. знакомство с владимиром и машей. 3. чувства молодых людей. 4. судьбы насмешка или несчастливый конец.
