Нещодавно я прочитала твір Олександра Гавриша «Неймовірні пригоди Іван Сили – найсильнішої людини світу». Ця повість дуже цікава й дуже мені сподобалась.
Читаючи рядки твору, зрозуміла якою важкою була доля героя. Йому довелося пройти через складні випробування. Також зауважу, що Іван приємно вразив мене своїми бійцівськими якостями. Я захоплююсь порядністю, мужністю, щирістю та силою волі силача. Він зробив дуже багато, щоб стати визначною особистістю. Чесноти до йому впевнено дійти до своєї мети.
"Півдня Іван провів у тренуваннях, згадуючи науку Брякуса, який навчив його різних видів боротьби". Із цих рядків ми бачимо на скільки цілеспрямованим був Іван. Я розумію, що для перемоги хоча би в одному поєдинку, безумовно, слід докласти безліч зусиль та тривалих тренувань. Іван же неодноразово перемагав у двобоях. Це свідчить про його завзятість та працьовитість.
Та найголовніше, що слава не зіпсувала Івана. Він завжди залишався доброю, чесною та щирою людиною.
Повесть м. горького "детство" автобиографична. все, кто окружал алешу пешкова, вырасти писателю, пусть с болью воспоминаний, обид, но это была школа. трепетную, еще неосознанную любовь вызвала в мальчике его бабушка — акулина ивановна. человек богатой души, колоритной внешности, той мудростью, которая свойственна народу. алексей увидел впервые бабушку, когда ей "за шестой десяток лета-весны перекинулись-пошли". так, как воспринимала окружающий мир бабушка, никто не мог. от проплывающего мимо берега, от утопленных в небе куполов церквей она могла расплакаться или рассмеяться. а кто еще мог рассказать мальчику такие сказки, что прожженные бородатые матросы просили: "ну-ка, бабушка, расскажи еще " для алеши пешкова бабушка стала тем светом, который должен быть у каждого в жизни. она стала самым верным его другом, "самым понятным и близким человеком". "вся она — темная, но светилась изнутри.. неугасимым, веселым и теплым светом". бескорыстной любви учился алеша именно у бабушки, так как дедова семья, куда он невольно попал, жила по суровым правилам, установленным дедом-узурпатором. вроде бы и в нем изредка проглядывает человек добрый, но защелкивается скорлупа.. и не перечь, не то расправа будет розгами. бабушка хорошо знала характер деда, не боялась его, в отличие от других членов семьи. за любого она могла стать горой, если дед не прав. ее теплом наполнялся дом, ее любовью и светом, живой энергией. всю душу вкладывала она в заботу о своих детях и внуках. никому не нужный цыганок, подброшенный под калитку дома, был принят бабушкой, как родной, она выкормила и выходила мальчика. работая от зари до поздней ночи по дому, бабушка видела каждого и все, что происходило вокруг, уделяла внимание всем, кто в ней нуждался.
Нещодавно я прочитала твір Олександра Гавриша «Неймовірні пригоди Іван Сили – найсильнішої людини світу». Ця повість дуже цікава й дуже мені сподобалась.
Читаючи рядки твору, зрозуміла якою важкою була доля героя. Йому довелося пройти через складні випробування. Також зауважу, що Іван приємно вразив мене своїми бійцівськими якостями. Я захоплююсь порядністю, мужністю, щирістю та силою волі силача. Він зробив дуже багато, щоб стати визначною особистістю. Чесноти до йому впевнено дійти до своєї мети.
"Півдня Іван провів у тренуваннях, згадуючи науку Брякуса, який навчив його різних видів боротьби". Із цих рядків ми бачимо на скільки цілеспрямованим був Іван. Я розумію, що для перемоги хоча би в одному поєдинку, безумовно, слід докласти безліч зусиль та тривалих тренувань. Іван же неодноразово перемагав у двобоях. Це свідчить про його завзятість та працьовитість.
Та найголовніше, що слава не зіпсувала Івана. Він завжди залишався доброю, чесною та щирою людиною.