"Станционный смотритель". ответьте на вопросы Сегодня сделайте Каким предстает Самсон Вырин при первом знакомстве. 2.Как жили отец и Дуня до приезда Минского? 3.Как случилось, что Дуня уехала с Минским? Почему она согласилась на бегство с ним? Как вы относитесь к ее поступку? 4.Каким вам показался Минский при первом знакомстве?
ответ: повезло тебе , у нас недавно была та же тема
Объяснение:
Гобсек- філософ чи скнара?
Відповісти на це питання дуже важко .У Гобсека гарно виділені риси , як філософа , так і скнари. З одного боку , Гобсек, занадто сильно переживає щодо грошей , він весь час їх накопичує, але боїться витрачати (особливо сильно його жагу до збагачення було показано в кінці , коли Дервілю були залишені уже давно не придатні до споживання продукти , які Гобсек боявся продати дешевше , ніж міг би).Також про його скупість та любов до грошей говориться у творі : «Гобсек був ненаситним удавом цього великого підприємства. Щоранку він одержував свою данину і оглядав її, немов міністр якого-небудь набоба, який вирішує, чи підписати кому-небудь помилування, чи ні. Гобсек приймав усе, починаючи від кошика з провізією від якого-небудь бідняка і кінчаючи пачками свічок від людей скупих, брав посуд від багачів і золоті табакерки від спекулянтів. Ніхто не знав, куди ділилися всі ці подарунки, підняті старому лихвареві. Все приносили до нього, але нічого звідти не виносили ».Навіть коли Гобсек став одним з найбагатших людей у Парижі , він усе ще намагався нічого не витратити зайвий раз .Гобсек намагається нікому не показувати свій реальний достаток , коли у нього з кишені випадає золота монета , а йому намагаються її повернути , Гобсек відмовляється , кажучи , що монета йому не належить .Він перетворив золото на сенс життя «З усіх земних благ є тільки одне, досить надійне, щоб людина прагнула його. Це – золото. У золоті втілено всі людські сили». Але у конкретно своїй парадигмі , Гобсек -- не скнара , у нього просто своя філософія , за тяжкі роки свого життя , він встиг переконатись у тому , що мораль -- пусті слова . Гобсек бездушний , він видає кредити під надзвичайно високий відсоток , беручи долю людини , яка не змогла розплатитись, під своє керування ,так він лише зміцнив свою думку про те , що саме золото править світом. Він вважає , що краще бути експлуататором , ніж експлуатованим , засуджує усіх , хто намагається допомагати іншим . Гобсек не зміг залишити після себе навіть доброї згадки ,він не здатний поважати навіть самого себе , не кажучи вже про оточуючих. Звісно , Гобсек -- людина спірна , якось він міг помістити у собі дві кардинально різні людини , звісно часто негативні сторони переважають над позитивними , але якісь риси , які не дають назвати Гобсека повністю черствою людиною були йому притаманні
Український:
Карпенко-Карий займає найбільш значуще місце в українській класичній драматургії і в історії українського театру ІІ половини ХІХ - початку ХХ ст. “Чим він був для України, для розвитку її цивільного і духовного життя, - писав Франко в 1907 р. , -це відчуває кожен, хто хоч бачив на сцені, хоч тільки читав його твори; це розуміє кожен, хто знає, що він був одним з батьків сучасного українського театру, відомим артистом і при тому великим драматургом, якому рівного не має наша література”. Якнайкращі драми і комедії Карпенка-Карого, як і п'єси Франка, є найвищим досягненням критичного реалізму в українській дожовтневій драматургії, гордістю національної театральної культури.
Русский:
Карпенко-Карый занимает наиболее значимое место в украинской классической драматургии и в истории украинского театра второй половины ХІХ - начала ХХ века. “Чем он был для Украины, для развития его гражданской и духовной жизни, - писал Франко в 1907 г. -это ощущает каждый, кто хоть видел на сцене, хотя только читал его произведения; это понимает каждый, кто знает, что он был одним из отцов современного украинского театра, известным артистом и великим драматургом, которому равного не имеет наша литература”. Лучшие драмы и комедии Карпенко-Карого, как и пьесы Франко, являются наивысшим достижением критического реализма в украинской дооктябрьской драматургии, гордостью национальной театральной культуры.