Стихотворение Некрасова «Муза , найти - эпитеты, сравнения, метафоры, олицетворение Замолкни, Муза мести и печали!
Я сон чужой тревожить не хочу,
Довольно мы с тобою проклинали.
Один я умираю - и молчу.
К чему хандрить, оплаквать потери?
Когда б хоть легче было от того!
Мне самому, как скрип тoрeмнoil двери,
Противны стоны сердца моего.
Всему конец. Ненастьем и грозою
Мой тёмный путь недаром омрача,
Не просветлеет небо надо много,
Не бросит и душу тёплого луча...
Волшебный лут тобни и пороякдень!
Яавал тебя во сне и налу,
В труде, в борьбе, на рубеже паденья
Яавал тебя,
теперь уже не зону!
Той бездны сам я не хотел бы видеть,
которую ты можешь осветить...
То сердце не научится лобить,
Которое устало ненавидеть,
опросы и задания
Какой теме посвящено стихо
Объяснение:Учень одержав двійку і сказав: -- Не велика біда! Доброго Вам дня,-- привітались батько і син. Доброго дня,--одказала бабуся і всміхнулась.Славчіку поводься чемно і чекай тата,- попросила мама. - Буду, Олесю,_ відповів дідусь,-якщо ти викохаєш оцю маленьку вишеньку, діждешся з неї ягідок, посадіш кісточку-то з неї й виросте внучка старої вишні. Проходять жінки повз діда сивого і питають з гордістю: -- Ну, як вам, дідусю, наші сини? Дівчинка підійшла і сказала: --Я Оксанка, сусідка ваша. Хочете, я з радістю буду вам допомагати? --Та не маю коли, бо біжу до села, -- каже лис.--Чи то ви та качка, про яку кажуть люди, що немає кращої на ціле село? - Та може і я,- каже горда качка. --От так,-каже,- гордість не одному шию скрутила!
Ровена
Ровена – знатна саксонка, її опікав Седрік Ротервудський, вона онука короля Альфреда Великого. Опікун обожнює її, ні в чому їй не відмовляє і пов’язує з нею свої надії на відновлення влади саксів. Через це він навіть виганяє свого сина і позбавляє його спадку. Однак Ровена рішуче протистоїть шлюбові без любові з нащадком князівського роду Альтестаном. Леді Ровена гарна, знає собі ціну, але не пихата. Має почуття власної гідності, вона добра, розумна, вміє поводитися в товаристві Дівчину викрав Моріс де Брасі, щоб заволодіти її багатством. Потрапивши у полон, дівчина, яка звикла до загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. Тільки щасливий випадок рятує її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною лицаря Айвенго.
Ребека
Ребекка – дочка багатого єврея Ісаака. Її плем’я постійно зазнавало гонінь та принижень. І хоча дівчина виросла, не знаючи ні в чому відмови, все ж зрозуміла, що їй потрібна велика сила волі, знання, “щоб вижити в цьому жорсткому світі”. Вона навчилася лікувати, допомагала всім, хто цього потребував. У критичні хвилини шукала виходу, і, не знайшовши його, віддала перевагу смерті, а не безчестю. Ребекка надзвичайно сильна в душі, вона може скоритися долі. Не знайшовши відповіді на свої сердечні почуття, Ребекка вирішує зайнятися доброчинними справами: лікувати, допомагати страдникам. Вона й далі підтримуватиме честь і гідність свого народу, оберігатиме віру предків. Мета Ребекки — допомагати іншим, підтримувати слабких. Сама Ребека щира i готова до самопожертви. Також требя вiдзначити її надзвичайну мужнiсть i витримку, умiння вiрити та сподiватися на краще.