Рассказ «Толстый и тонкий» короткий, но в нем много смысла. На вокзале встречаются два бывших одноклассника. Один из них — толстый, другой — тонкий. Мы сразу видим, что они по-разному живут: толстый богат, а тонкий — нет. Тонкий сам несет узлы, у него усталый вид. Когда они здороваются, то мы узнаем их имена: Михаил и Порфирий. Порфирий — это тонкий. Он начинает хвастаться своими успехами. Толстый слушает внимательно и задает вопросы — видно, что он рад встрече. Чехов несколькими штрихами показывает характер персонажей: Михаил улыбается, искренне радуется, а Порфирий даже не смотрит на него, он увлечен собой. Кажется, что это тонкий — большой начальник. На самом деле — нет. Михаил говорит, что он — тайный советник и у него есть ордена. Все сразу же меняется: тонкий угодливо кланяется, называет его «ваше превосходительсгво». Когда толстый просит его себя так не вести, тот только противно хихикает в ответ. Толстый спешит побыстрее закончить разговор. Мне кажется, что Чехов хотел показать, что все — люди и не надо унижаться перед вышестоящими. Еще он хотел показагь, что бюрократическая система убивает все человеческие чувства в людях. Мне было смешно, но описанная ситуация скорее грустная. Ведь встретились два старых приятеля, которые давно не виделись — им бы по-дружески поболтать и порадоваться. А вышло, что оба они обиделись друг на друга.
що в житті людини найцінніше? (за повістю ч. діккенса «різдвяна пісня в прозі»)
у житті людини багато цінностей, але все-таки є найголовніші, без яких жодна особистість не може уявити своє буття. звичайно, вони визначаються самою людиною залежно від її моралі, виховання, мети існування на цій землі.
прочитавши повість відомого ійського письменника ч. діккенса «різдвяна пісня в прозі», я замислилася, що ж таки є найціннішим у житті людини. для героя повісті, скруджа, найбільше значення мали гроші. але потім він зрозумів, що вони не приносять щастя.
незважаючи на величезне багатство, скрудж залишався самотнім. як виявилося, самотність не залишала героя усього життя. у дитинстві хлопчик був позбавлений батьківського тепла, піклування, родинного кола. він зрадив кохану, друзів. «один, як перст, на всьому білому світі», — такий сумний висновок прожитого життя.
чи була у скруджа можливість змінити своє життя? так, але він ніколи не замислювався над цим питанням. та коли побачив свій похорон, тоді й повернувся думкою до прожитих років. ця подія перевернула його душу. він зрозумів, що сам винен в усьому. скрудж вирішив змінитися, адже зробити це ніколи не пізно. і сталося це в різдвяну ніч.
уже вранці він наказав краще топити в конторі, підвищив бобу платню, дав грошей на лікування крихітки тіма, зробив подарунки усім кретчитам, роздавав гроші злидарям. та найголовніше, що зрозумів скрудж, це те, що сила людини не в грошах, а в сім'ї. для кожного родина — це опора й підтримка. як писав французький письменник xix століття а. монтерлан, «є вогнище має бути вогнищем, до якого ми завжди повертаємося».
і скрудж почав жити щастям інших людей, їм, ставши добрим, щедрим, милосердним. важко не погодитися зі словами німецького поета і філософа й. в. гете: «людина живе справжнім життям, якщо щаслива чужим щастям».
Чехов несколькими штрихами показывает характер персонажей: Михаил улыбается, искренне радуется, а Порфирий даже не смотрит на него, он увлечен собой. Кажется, что это тонкий — большой начальник. На самом деле — нет. Михаил говорит, что он — тайный советник и у него есть ордена. Все сразу же меняется: тонкий угодливо кланяется, называет его «ваше превосходительсгво». Когда толстый просит его себя так не вести, тот только противно хихикает в ответ. Толстый спешит побыстрее закончить разговор. Мне кажется, что Чехов хотел показать, что все — люди и не надо унижаться перед вышестоящими. Еще он хотел показагь, что бюрократическая система убивает все человеческие чувства в людях. Мне было смешно, но описанная ситуация скорее грустная. Ведь встретились два старых приятеля, которые давно не виделись — им бы по-дружески поболтать и порадоваться. А вышло, что оба они обиделись друг на друга.
що в житті людини найцінніше? (за повістю ч. діккенса «різдвяна пісня в прозі»)
у житті людини багато цінностей, але все-таки є найголовніші, без яких жодна особистість не може уявити своє буття. звичайно, вони визначаються самою людиною залежно від її моралі, виховання, мети існування на цій землі.
прочитавши повість відомого ійського письменника ч. діккенса «різдвяна пісня в прозі», я замислилася, що ж таки є найціннішим у житті людини. для героя повісті, скруджа, найбільше значення мали гроші. але потім він зрозумів, що вони не приносять щастя.
незважаючи на величезне багатство, скрудж залишався самотнім. як виявилося, самотність не залишала героя усього життя. у дитинстві хлопчик був позбавлений батьківського тепла, піклування, родинного кола. він зрадив кохану, друзів. «один, як перст, на всьому білому світі», — такий сумний висновок прожитого життя.
чи була у скруджа можливість змінити своє життя? так, але він ніколи не замислювався над цим питанням. та коли побачив свій похорон, тоді й повернувся думкою до прожитих років. ця подія перевернула його душу. він зрозумів, що сам винен в усьому. скрудж вирішив змінитися, адже зробити це ніколи не пізно. і сталося це в різдвяну ніч.
уже вранці він наказав краще топити в конторі, підвищив бобу платню, дав грошей на лікування крихітки тіма, зробив подарунки усім кретчитам, роздавав гроші злидарям. та найголовніше, що зрозумів скрудж, це те, що сила людини не в грошах, а в сім'ї. для кожного родина — це опора й підтримка. як писав французький письменник xix століття а. монтерлан, «є вогнище має бути вогнищем, до якого ми завжди повертаємося».
і скрудж почав жити щастям інших людей, їм, ставши добрим, щедрим, милосердним. важко не погодитися зі словами німецького поета і філософа й. в. гете: «людина живе справжнім життям, якщо щаслива чужим щастям».
користувацький пошук