С. Т. Аксаков Аленький цветочек Жил-был богатый купец и было у него 3 дочери-красавицы, а меньшая любимее всех. Стал собираться он по торговым делам за море. Позвал дочерей и спрашивает: «Что привезти вам в подарок?» Старшая попросила золотой венец из каменьев самоцветных, чтоб был от них свет; средняя туалет из хрусталю восточного, чтоб смотрясь в него не старилась, а краса прибавлялась; младшая аленький цветочек, краше которого не было бы на свете. Отправился купец в путь. Продает свои товары втридорого, покупает чужие втридешево, «меняет товар на товар со придачею серебра да золота».
Старшей и средней купил он подарки, а младшей нет. Видел он цветочки аленькие, а краше ли они всех на свете не знал. По пути домой напали разбойники. Купец убежал в лес (пусть лучше звери растерзают, чем плен). Шел по лесу и видит: дворец в огне, серебре, золоте. Зашел в него, а там все убрано, богато. Пошел купец гулять по садам диковинным и увидел цветочек аленький, краше которого нет. Сорвал его и в миг появилось чудище страшное, лохматое. Отпустило оно купца домой, но должен был воротиться он или дочь его по своей воле. Дало чудище ему перстень. Купец надел на правый мизинец и дома оказался. Рассказал все дочерям. Дочери: «Пусть та дочь выручает отца, для которой он сорвал аленький цветочек». Младшая дочь надела перстень на правый мизинец и в миг оказалась в дворце богатом. Хорошо ей там жилось, но захотелось чудище увидеть и услышать. Согласилось чудище, но чуть не погубила его Настенька.
Сумела-таки побороть страх свой. И жили дальше они весело и дружно. Но вот приснился Настеньке сон, что отец нездоров. Отпустило её чудище на побывку домой на 3 дня. Нужно было воротится в срок, иначе умрет чудище.
Сестрицы позавидовали, что живет Настенька в богатстве, и перевели они все часы назад и ставни закрыли. В нужный час защемило сердце у Настеньки. Не дождавшись минутки (по домашним часам), вернулась она во дворец. А зверь около цветочка аленького мертвый лежал. «Ты встань, пробудись, я люблю тебя, как жениха своего желанного!» И превратилось чудище в принца молодого: «Полюбила за душу добрую, за любовь мою». (Заколдован он был: злая волшебница прокляла отца и украла принца ещё маленьким). 30 лет он был заколдован. И за это время приезжало 11 девиц, но все убегали.
у романі пушкін ставить питання: чому так сталося? для відповіді на нього поетові довелося досліджувати і особистість онєгіна — молодого дворянина 10-х — початку 20-х років xix століття, і ту життєву середу, яка його сформувала. тому в романі так докладно розповідається про виховання і освіту євгена, які були типовими для людей його кола. виховання його поверхнево і безплідно, тому що позбавлене національних основ.у першій главі поет детально описує проведення часу онєгіна, його кабінет, більше схожий на будуар, навіть меню обіду, що дозволяє зробити висновок: перед нами молодий дворянин, такий же, як всі», «забав і розкоші дитя». читач бачить, що життя петербурзького «світла» — порівняно невеликий відокремленої групи людей — не пов'язана з загальнонаціональної життям, «одноманітна і строката», штучна й порожня.знання і почуття тут неглибокі. люди проводять час у бездіяльності.блискуча і дозвільне життя не зробила "вільного, в кольорі кращих років" євгена щасливим. наприкінці першого розділу перед нами вже не "палкий гульвіса", а досить розумна, критично налаштована людина, здатна судити себе і»світло". онєгін розчарувався в світській суєті, їм опанувала "російська хандра", народжена безцільністю життя, незадоволеністю нею.таке критичне ставлення до дійсності ставить євгенія вище більшості людей його кола. але пушкін не приймає його песимізму і «похмурості». у своїй творчості поет визначив можливі сфери духовної діяльності. це прагнення до свободи (особистої та громадської), праця на благо країни, творчість, любов. вони могли б бути доступні онєгіну, але заглушені в ньому середовищем, вихованням, що сформували його суспільством і культурою.онєгін, безсумнівно,близький до передових ідей свого часу, і не тільки тому, що у своєму маєтку «ярем він панщини старовинної оброком легким замінив».весь коло думок і роздумів онєгіна відображає атмосферу і дух епохи.наприклад, онєгін і ленський розмірковують про "суспільний договір" руссо, про науку, релігію, моральні проблеми, тобто про все, що займав*) уми передових людей того часу.але, говорячи про "різкий, охолоджений розум" євгенія, про його багато в чому прогресивних поглядах,про розчарованість в» світлі", пушкін підкреслює складну взаємозв'язок героя і суспільства, його сформував.поет показує складне переплетення, діалектику «старого» і «нового» в особистості героя.онєгін, пішовши на дуель з ленським, виявився "не чоловіком з честю і розумом", а "м'ячиком забобонів", він злякався "мненья світла", яке так зневажав.вбивство друга потрясло " себелюбну і суху» душу євгена, він відчув себе самотнім і спустошеним, втратив повагу до себе.це болісний стан втраченості пробудило в ньому "полювання до зміни місць", і він відправився подорожувати по росії. (такий маршрут був у той час неординарним: бажаючи «побачити світ», молоді дворяни відправлялися, як правило, в західну європу).після подорожі змінився масштаб світовідчуття онєгіна, який, очевидно, усвідомив себе частиною величезної країни з багатою історією.тепер він став для "світла ""чужий «(а був»дуже милий"). напружені переживання, роздуми збагатили його внутрішній світ.відтепер він здатний не тільки холодно аналізувати, але до глибоко відчувати, любити.для пушкіна любов — це можливість «пробудження душі».після відмови тетяни, після морального потрясіння у фіналі роману онєгін повинен почати нове життя, в колишньому напрямку вона розвиватися вже не може.фінал відкритий. майбутнє євгена не визначено.пушкін знищив 10-ю главу, і онєгін не став декабристом.те, що фінал долі євгена не ясний, — принципова позиція автора.відродиться його душа або згасне остаточно-залишається за межами роману.
Аленький цветочек
Жил-был богатый купец и было у него 3 дочери-красавицы, а меньшая любимее всех. Стал собираться он по торговым делам за море. Позвал дочерей и спрашивает: «Что привезти вам в подарок?» Старшая попросила золотой венец из каменьев самоцветных, чтоб был от них свет; средняя туалет из хрусталю восточного, чтоб смотрясь в него не старилась, а краса прибавлялась; младшая аленький цветочек, краше которого не было бы на свете. Отправился купец в путь. Продает свои товары втридорого, покупает чужие втридешево, «меняет товар на товар со придачею серебра да золота».
Старшей и средней купил он подарки, а младшей нет. Видел он цветочки аленькие, а краше ли они всех на свете не знал. По пути домой напали разбойники. Купец убежал в лес (пусть лучше звери растерзают, чем плен). Шел по лесу и видит: дворец в огне, серебре, золоте. Зашел в него, а там все убрано, богато. Пошел купец гулять по садам диковинным и увидел цветочек аленький, краше которого нет. Сорвал его и в миг появилось чудище страшное, лохматое. Отпустило оно купца домой, но должен был воротиться он или дочь его по своей воле. Дало чудище ему перстень. Купец надел на правый мизинец и дома оказался. Рассказал все дочерям. Дочери: «Пусть та дочь выручает отца, для которой он сорвал аленький цветочек». Младшая дочь надела перстень на правый мизинец и в миг оказалась в дворце богатом. Хорошо ей там жилось, но захотелось чудище увидеть и услышать. Согласилось чудище, но чуть не погубила его Настенька.
Сумела-таки побороть страх свой. И жили дальше они весело и дружно. Но вот приснился Настеньке сон, что отец нездоров. Отпустило её чудище на побывку домой на 3 дня. Нужно было воротится в срок, иначе умрет чудище.
Сестрицы позавидовали, что живет Настенька в богатстве, и перевели они все часы назад и ставни закрыли. В нужный час защемило сердце у Настеньки. Не дождавшись минутки (по домашним часам), вернулась она во дворец. А зверь около цветочка аленького мертвый лежал. «Ты встань, пробудись, я люблю тебя, как жениха своего желанного!» И превратилось чудище в принца молодого: «Полюбила за душу добрую, за любовь мою». (Заколдован он был: злая волшебница прокляла отца и украла принца ещё маленьким). 30 лет он был заколдован. И за это время приезжало 11 девиц, но все убегали.
тебе ведь лучше на украинском?
у романі пушкін ставить питання: чому так сталося? для відповіді на нього поетові довелося досліджувати і особистість онєгіна — молодого дворянина 10-х — початку 20-х років xix століття, і ту життєву середу, яка його сформувала. тому в романі так докладно розповідається про виховання і освіту євгена, які були типовими для людей його кола. виховання його поверхнево і безплідно, тому що позбавлене національних основ.у першій главі поет детально описує проведення часу онєгіна, його кабінет, більше схожий на будуар, навіть меню обіду, що дозволяє зробити висновок: перед нами молодий дворянин, такий же, як всі», «забав і розкоші дитя». читач бачить, що життя петербурзького «світла» — порівняно невеликий відокремленої групи людей — не пов'язана з загальнонаціональної життям, «одноманітна і строката», штучна й порожня.знання і почуття тут неглибокі. люди проводять час у бездіяльності.блискуча і дозвільне життя не зробила "вільного, в кольорі кращих років" євгена щасливим. наприкінці першого розділу перед нами вже не "палкий гульвіса", а досить розумна, критично налаштована людина, здатна судити себе і»світло". онєгін розчарувався в світській суєті, їм опанувала "російська хандра", народжена безцільністю життя, незадоволеністю нею.таке критичне ставлення до дійсності ставить євгенія вище більшості людей його кола. але пушкін не приймає його песимізму і «похмурості». у своїй творчості поет визначив можливі сфери духовної діяльності. це прагнення до свободи (особистої та громадської), праця на благо країни, творчість, любов. вони могли б бути доступні онєгіну, але заглушені в ньому середовищем, вихованням, що сформували його суспільством і культурою.онєгін, безсумнівно,близький до передових ідей свого часу, і не тільки тому, що у своєму маєтку «ярем він панщини старовинної оброком легким замінив».весь коло думок і роздумів онєгіна відображає атмосферу і дух епохи.наприклад, онєгін і ленський розмірковують про "суспільний договір" руссо, про науку, релігію, моральні проблеми, тобто про все, що займав*) уми передових людей того часу.але, говорячи про "різкий, охолоджений розум" євгенія, про його багато в чому прогресивних поглядах,про розчарованість в» світлі", пушкін підкреслює складну взаємозв'язок героя і суспільства, його сформував.поет показує складне переплетення, діалектику «старого» і «нового» в особистості героя.онєгін, пішовши на дуель з ленським, виявився "не чоловіком з честю і розумом", а "м'ячиком забобонів", він злякався "мненья світла", яке так зневажав.вбивство друга потрясло " себелюбну і суху» душу євгена, він відчув себе самотнім і спустошеним, втратив повагу до себе.це болісний стан втраченості пробудило в ньому "полювання до зміни місць", і він відправився подорожувати по росії. (такий маршрут був у той час неординарним: бажаючи «побачити світ», молоді дворяни відправлялися, як правило, в західну європу).після подорожі змінився масштаб світовідчуття онєгіна, який, очевидно, усвідомив себе частиною величезної країни з багатою історією.тепер він став для "світла ""чужий «(а був»дуже милий"). напружені переживання, роздуми збагатили його внутрішній світ.відтепер він здатний не тільки холодно аналізувати, але до глибоко відчувати, любити.для пушкіна любов — це можливість «пробудження душі».після відмови тетяни, після морального потрясіння у фіналі роману онєгін повинен почати нове життя, в колишньому напрямку вона розвиватися вже не може.фінал відкритий. майбутнє євгена не визначено.пушкін знищив 10-ю главу, і онєгін не став декабристом.те, що фінал долі євгена не ясний, — принципова позиція автора.відродиться його душа або згасне остаточно-залишається за межами роману.