. Установіть відповідність між характеристикою й героєм *
Степан
Вітько
Князь
Лаврін
"Високий, худий, з рідким білявим чубчиком - не міг і хвилини спокійно всидіти на місці"
"У нього зникло бажання до їжі, вихудлий, із запалими щоками, … з посірілим обличчям…»
«Вимучене походами й боями, пооране зморшками обличчя… з голубою стяжкою»
"Маленький чоловічок..., якийсь землисто-сірий, з брудними, корявими ручиськами".
Объяснение:
Выбери только то что надо
Ім’я: Ду Фу. Друге ім’я — Цзимей, «священномудрий», «шишен» («свя-щенномудрий піїт»).
Роки життя: 712-770 рр.
Місце народження: Хенань.
Родина: батько — провінційний урядовець невисокого рангу.
Заняття: посадовець при дворі, китайський поет епохи Тан.
Основні твори: «Три правителі»,
«Три розлуки», «Вірші в 500 слів про те, що було у мене на душі, коли я зі столиці прямував у Фінсяиь», усього приблизно 1500 віршів.
Ду Фу — онук поета Ду Шень-яня. Ду Фу походив із давнього занепалого роду. Поет з’явився на світ у сім’ї незаможного чиновника. Замолоду мандрував, виношував мрію про великий будинок, у якому б знайшли притулок усі бідняки. Ду Фу не вдалося збудувати ані такого великого будинку, ані домівки для своєї родини. Проте він звів храм власної поезії.
Майбутній поет рано втратив батьків, його виховала тітонька Пей. Вона оточила хлопця турботою і любов’ю, дбаючи про нього, як про рідного сина. Свій перший вірш написав у 7 років,
1 його високо оцінили знавці поезії. Намагався скласти державні іспити, щоб, за сімейною традицією, дістати посаду державного службовця, проте службовцем не став. У 20-35 років багато подорожував Китаєм. 741 року прибув до столиці імперії Чан’ань. Там мешкав майже 10 років, мав при дворі незначну посаду. Під час бунту Апь Лушаня втік зі столиці разом із почтом імператора, а його родина залишилась у Чап’ані; поет довго не мав від них жодної звістки. Був ув’язнений бунтівниками та пробув у полоні
2 роки. Після придушення бунту Ду Фу було наближено до імператора, і 757 року він став радником молодого імператора Суцзу-иа і навіть отримав привілей критикувати сина Піднебесної. Але щойно Ду Фу скористався цим привілеєм, його було ув’язнено. Комісія, яка розслідувала цю справу, визнала його винним лише в тому, що вій справді вважав, що може критикувати імператора. Зрештою його було виправдано, і імператор навіть пробачив поетову зухвалість та залишив коло себе на тій самій посаді. Проте 759 року Ду Фу облишив службу та оселився зі своєю родиною на півдні, у нижній течії Яицзи. Значну' роль у його житті зіграли дружба та співпраця з Лі Бо.
ответ:Д.Фонвизин как писатель эпохи Просвещения и философ верил в то, что наступает столетие господства разума, справедливости, добра и милосердия, когда все люди будут равны в своих правах, не будет угнетаемых и угнетенных. Он видел в невежестве, предрассудках и суевериях главную причину человеческих бедствий, а в образовании, чтении хороших книг, в свободе мысли — культурный и общественный прогресс. «Умного человека легко извинить можно, если он какого-нибудь качества ума и не имеет», - говорит Фонвизин устами Стародума. «[Воспитание] должно быть залогом благосостояния государства». «Я желал бы, чтобы … не забывалась главная цель всех знаний человеческих, благонравие».
Его поддерживает Правдин. «Надобно действительно, чтоб всякое состояние людей имело приличное себе воспитание»…
Следуя своим убеждениям, Д.И.Фонвизин предавал сатирическому изображению, осмеянию те явления и жизненные реалии, которые не подходили под определение «разумных». И свое предназначение писатель видел в том, чтобы создавать литературу, идейное содержание которой служило бы воспитанием его современников в духе разума, вело бы их дорогами добра. Особенно большое внимание он уделял драматургии, театру, потому что театр был особенно любим народом, он давал возможность обращаться к сердцам и умам самых широких народных масс, пропагандировать среди них новые идеи. Своей верой в торжество разума Д.И.Фонвизин внес неоценимый вклад в развитие идей просвещения, гуманизма, в общественный прогресс.
Объяснение: