Том (То́мас) Со́йер (англ. Tom Sawyer) — один из главных персонажей романов Марка Твена: «Приключения Тома Сойера» (1876), «Том Сойер за границей» (1894) и «Том Сойер — сыщик» (1896); также персонаж романа «Приключения Гекльберри Финна».
Персонаж присутствует также, по крайней мере, в трёх незаконченных произведениях Марка Твена — «На школьном холме» (англ. Schoolhouse Hill), «Заговор Тома Сойера» (англ. Tom Sawyer's Conspiracy) и «Гек и Том среди индейцев» (англ. Huck and Tom Among the Indians). Хотя все три незаконченные работы были изданы после смерти автора, только «Заговор Тома Сойера» может похвастаться законченным сюжетом, так как Твен забросил остальные две работы, успев закончить всего несколько глав.
Имя выдуманного персонажа могло быть взято у реального человека по имени Том Сойер, с которым Марк Твен познакомился в Сан-Франциско, Калифорния, где работал репортёром издания «San Francisco Call»[1]. Писатель сообщает в предисловии, что характер персонажа был списан с троих мальчиков, с которыми он был знаком в детстве[2], однако мнения литературоведов о том, кто в действительности был прототипом героя, расходятся.
Том Сойер — предприимчивый, игривый мальчишка, обожающий красоваться перед другими ребятами. Олицетворяет собой беспечность и замечательный мир детства середины XIX века. Полное имя персонажа звучит как Томас, но так его называют только, когда собираются подвергнуть порке. В разных работах возраст Тома, прямо не указанный в книге, оценивают примерно в 9-12 лет, чаще всего называют возраст 12 лет[3]. Мать Тома умерла, об отце автор не сообщает никаких сведений; воспитывает Тома тётя Полли — родная сестра матери. У Тома есть сводный брат Сид; Том и Сид постоянно испытывают взаимную неприязнь. Также у Тома есть двоюродная сестра Мэри. Лучшими друзьями Тома являются Джо Гарпер и Гекльберри Финн — бездомный мальчик, покинутый своими родителями. На момент начала действия книги «Приключения Тома Сойера» Том влюблён в Эмми Лоуренс, но позже её место в его сердце занимает Бекки Тэтчер. Несмотря на непоседливый характер, Том очень много читает, отдавая предпочтение приключенческой литературе (так как сам по натуре авантюрист и любит искать приключения).
В повести «Приключения Гекльберри Финна» Гекльберри, после долгих скитаний попавший к дальним родственникам Тома, выдаёт себя за Тома, в связи с чем настоящему Тому, приехавшему в гости к родственникам, чтобы не разоблачить друга, приходится выдавать себя за Сида.
Театральные постановки
В 1963 году спектакль «Том Сойер» был поставлен в рижском ТЮЗе.
В 2013 году на сцене Театра Юношеского Творчества в Санкт-Петербурге поставлен спектакль «Приключения Тома Сойера».
В 2016 году на сцене Государственного Русского драматического театра Удмуртии (г.Ижевск) был поставлен спектакль «Приключения Тома Сойера», режиссёр — Юлия Кочнева, художник — Андрей Запорожский.
В 2019 году на сцене Государственного театра кукол Республики Коми в городе Воркуте был поставлен спектакль «Приключения Тома Сойера и Гекльберри Финна», режиссёр-постановщик — Михаил Логинов, художник-постановщик — Захар Давыдов.
В произведениях, не принадлежащих перу Марка Твена
В фильме «Лига выдающихся джентльменов» присутствует персонаж по имени Том Сойер, который утверждает, что «работал сыщиком». Действие фильма происходит в самом конце XIX века, при этом Тому 18 лет.
Творчість В. Короленка ще за його життя стало символом совісті та честі епохи. Завдяки своїй та вмінню розуміти людей, письменник черпав сюжети для своїх творів з реальних життєвих подій.В. Короленка письменник- гуманіст, в його творах людські почуття завжди виносяться на перший план. Завдяки силі письменницького слова, автор змушує нас співпереживати головному герою, разом з ним переживати життєві труднощі, перейматися його думками і почуттями.У багатьох його творах піднімається питання про те, для чого існує людина, яку роль він відіграє в суспільстві. В оповіданні «Сліпий музикант» дуже чітко ться така тематика. Короленка надає можливість розібратися, що дійсно є сліпотою людини: фізичне чи духовне її прояв.«Сліпий музикант» — короткий переказ
Перші сторінки оповідання оповідають про те, що в родині багатих українських поміщиків народився хлопчик. З часом дивний вираз обличчя маленького Петрику, штовхає його мати на думку, що дитина сліпий. Лікар підтверджує її здогадки і констатує, що хлопчик ніколи не зможе бачити.Це повністю змінює життя матері, вона починає безперервно піклуватися про своє нещасний сина і дарувати йому максимальну кількість материнської любові. У матері Петра є рідний брат — Максим Яценко, хоробрий чоловік, якого ще з раннього дитинства тягнуло на безрозсудні подвиги.Він втік до Італії, щоб взяти участь у протистояння з австрійцями у складі загону Гарібальді. У бій він втрачає ногу і змушений повернутися назад на батьківщину. Максим робить зауваження своїй сестрі, що вона не зможе шляхом безмежної турботи про Петрику, виховати в ньому справжнього чоловіка і сам бере на себе цю місію.Петрику ріс дуже вразливим хлопчиком: його лякали звуки природи, він не міг впоратися з великою кількістю емоцій від різних шумів і часто втрачав почуття від них. Дуже часто маленький Петрику заходить до стайні, щоб послухати як старий конюх йохим грає на своїй дудці.Ця музика захоплює Петю, духовно насичує і заворожує його. Побачивши це, Максим конюха співати сліпому хлопчикові народні пісні, що ще більше підкорює серце незрячого. Єдиним другом Петрику була дівчинка Евеліна, дочка сусідського поміщика.Разом хлопці росли, а вступивши в юнацтво, відчули справжні почуття один до одного. Евеліна, душа якої переповнена любов’ю і жалістю до Петра, приймає тверде рішення стати його дружиною, щоб все життя бути поруч з коханою людиною.Істинна сліпота і духовне прозріння
До того часу, Максим навчив грати Петра на фортепіано. Мелодія, яку він грав, заворожувала всіх слухачів: сліпий хлопчик вмів матеріально відчувати всі звуки, вони допомагали йому бачити навколишній світ без зору.Це дало можливість Петру усвідомити, що, незважаючи на свої фізичні обмеження, він може стати корисним суспільству. Щоб прищепити племіннику почуття життєвої боротьби, дядько Максим везе його на паломництво в монастир, де знайомить головного героя з такими ж сліпими юнаками як він.Єгорій і Роман втратили зір по різному: один, подібно Петру, народився незрячим, другий осліп у 8 років. На відміну від Романа, Єгорій був озлоблений на весь світ він заздрить своєму другові, що він бачив навколишню природу, себе, і обличчя своєї матері.Роман же лагідний і ласкавий, він намагається до Петру, пояснюючи різницю в кольорах, описуючи ті чи інші предмети. Через кілька років, Петро стає відомим музикантом, публіка захоплюється його талантом.На одному з концертів Петра, Максим, почувши народні мелодії на його виконання, розуміє, що саме в до становлення сліпого племінника і був головний сенс його життя.
Том (То́мас) Со́йер (англ. Tom Sawyer) — один из главных персонажей романов Марка Твена: «Приключения Тома Сойера» (1876), «Том Сойер за границей» (1894) и «Том Сойер — сыщик» (1896); также персонаж романа «Приключения Гекльберри Финна».
Персонаж присутствует также, по крайней мере, в трёх незаконченных произведениях Марка Твена — «На школьном холме» (англ. Schoolhouse Hill), «Заговор Тома Сойера» (англ. Tom Sawyer's Conspiracy) и «Гек и Том среди индейцев» (англ. Huck and Tom Among the Indians). Хотя все три незаконченные работы были изданы после смерти автора, только «Заговор Тома Сойера» может похвастаться законченным сюжетом, так как Твен забросил остальные две работы, успев закончить всего несколько глав.
Имя выдуманного персонажа могло быть взято у реального человека по имени Том Сойер, с которым Марк Твен познакомился в Сан-Франциско, Калифорния, где работал репортёром издания «San Francisco Call»[1]. Писатель сообщает в предисловии, что характер персонажа был списан с троих мальчиков, с которыми он был знаком в детстве[2], однако мнения литературоведов о том, кто в действительности был прототипом героя, расходятся.
Том Сойер — предприимчивый, игривый мальчишка, обожающий красоваться перед другими ребятами. Олицетворяет собой беспечность и замечательный мир детства середины XIX века. Полное имя персонажа звучит как Томас, но так его называют только, когда собираются подвергнуть порке. В разных работах возраст Тома, прямо не указанный в книге, оценивают примерно в 9-12 лет, чаще всего называют возраст 12 лет[3]. Мать Тома умерла, об отце автор не сообщает никаких сведений; воспитывает Тома тётя Полли — родная сестра матери. У Тома есть сводный брат Сид; Том и Сид постоянно испытывают взаимную неприязнь. Также у Тома есть двоюродная сестра Мэри. Лучшими друзьями Тома являются Джо Гарпер и Гекльберри Финн — бездомный мальчик, покинутый своими родителями. На момент начала действия книги «Приключения Тома Сойера» Том влюблён в Эмми Лоуренс, но позже её место в его сердце занимает Бекки Тэтчер. Несмотря на непоседливый характер, Том очень много читает, отдавая предпочтение приключенческой литературе (так как сам по натуре авантюрист и любит искать приключения).
В повести «Приключения Гекльберри Финна» Гекльберри, после долгих скитаний попавший к дальним родственникам Тома, выдаёт себя за Тома, в связи с чем настоящему Тому, приехавшему в гости к родственникам, чтобы не разоблачить друга, приходится выдавать себя за Сида.
Театральные постановки
В 1963 году спектакль «Том Сойер» был поставлен в рижском ТЮЗе.
В 2013 году на сцене Театра Юношеского Творчества в Санкт-Петербурге поставлен спектакль «Приключения Тома Сойера».
В 2016 году на сцене Государственного Русского драматического театра Удмуртии (г.Ижевск) был поставлен спектакль «Приключения Тома Сойера», режиссёр — Юлия Кочнева, художник — Андрей Запорожский.
В 2019 году на сцене Государственного театра кукол Республики Коми в городе Воркуте был поставлен спектакль «Приключения Тома Сойера и Гекльберри Финна», режиссёр-постановщик — Михаил Логинов, художник-постановщик — Захар Давыдов.
В произведениях, не принадлежащих перу Марка Твена
В фильме «Лига выдающихся джентльменов» присутствует персонаж по имени Том Сойер, который утверждает, что «работал сыщиком». Действие фильма происходит в самом конце XIX века, при этом Тому 18 лет.
Творчість В. Короленка ще за його життя стало символом совісті та честі епохи. Завдяки своїй та вмінню розуміти людей, письменник черпав сюжети для своїх творів з реальних життєвих подій.В. Короленка письменник- гуманіст, в його творах людські почуття завжди виносяться на перший план. Завдяки силі письменницького слова, автор змушує нас співпереживати головному герою, разом з ним переживати життєві труднощі, перейматися його думками і почуттями.У багатьох його творах піднімається питання про те, для чого існує людина, яку роль він відіграє в суспільстві. В оповіданні «Сліпий музикант» дуже чітко ться така тематика. Короленка надає можливість розібратися, що дійсно є сліпотою людини: фізичне чи духовне її прояв.«Сліпий музикант» — короткий переказ
Перші сторінки оповідання оповідають про те, що в родині багатих українських поміщиків народився хлопчик. З часом дивний вираз обличчя маленького Петрику, штовхає його мати на думку, що дитина сліпий. Лікар підтверджує її здогадки і констатує, що хлопчик ніколи не зможе бачити.Це повністю змінює життя матері, вона починає безперервно піклуватися про своє нещасний сина і дарувати йому максимальну кількість материнської любові. У матері Петра є рідний брат — Максим Яценко, хоробрий чоловік, якого ще з раннього дитинства тягнуло на безрозсудні подвиги.Він втік до Італії, щоб взяти участь у протистояння з австрійцями у складі загону Гарібальді. У бій він втрачає ногу і змушений повернутися назад на батьківщину. Максим робить зауваження своїй сестрі, що вона не зможе шляхом безмежної турботи про Петрику, виховати в ньому справжнього чоловіка і сам бере на себе цю місію.Петрику ріс дуже вразливим хлопчиком: його лякали звуки природи, він не міг впоратися з великою кількістю емоцій від різних шумів і часто втрачав почуття від них. Дуже часто маленький Петрику заходить до стайні, щоб послухати як старий конюх йохим грає на своїй дудці.Ця музика захоплює Петю, духовно насичує і заворожує його. Побачивши це, Максим конюха співати сліпому хлопчикові народні пісні, що ще більше підкорює серце незрячого. Єдиним другом Петрику була дівчинка Евеліна, дочка сусідського поміщика.Разом хлопці росли, а вступивши в юнацтво, відчули справжні почуття один до одного. Евеліна, душа якої переповнена любов’ю і жалістю до Петра, приймає тверде рішення стати його дружиною, щоб все життя бути поруч з коханою людиною.Істинна сліпота і духовне прозріння
До того часу, Максим навчив грати Петра на фортепіано. Мелодія, яку він грав, заворожувала всіх слухачів: сліпий хлопчик вмів матеріально відчувати всі звуки, вони допомагали йому бачити навколишній світ без зору.Це дало можливість Петру усвідомити, що, незважаючи на свої фізичні обмеження, він може стати корисним суспільству. Щоб прищепити племіннику почуття життєвої боротьби, дядько Максим везе його на паломництво в монастир, де знайомить головного героя з такими ж сліпими юнаками як він.Єгорій і Роман втратили зір по різному: один, подібно Петру, народився незрячим, другий осліп у 8 років. На відміну від Романа, Єгорій був озлоблений на весь світ він заздрить своєму другові, що він бачив навколишню природу, себе, і обличчя своєї матері.Роман же лагідний і ласкавий, він намагається до Петру, пояснюючи різницю в кольорах, описуючи ті чи інші предмети. Через кілька років, Петро стає відомим музикантом, публіка захоплюється його талантом.На одному з концертів Петра, Максим, почувши народні мелодії на його виконання, розуміє, що саме в до становлення сліпого племінника і був головний сенс його життя.