Італійський письменник Джанні (Джованні) Франческо Родарі — відомий автор творів для маленьких читачів, лауреат Премії імені Г.К. Андерсена, що вважається найвищою відзнакою в галузі дитячої літератури.
Письменник народився 23 жовтня 1920 р. в містечку Оменья. Батько його був пекарем і помер, коли Джанні виповнилося дев’ять років. Матері довелося утримувати трьох синів самотужки. Працюючи служницею в багатому домі, жінка мусила терпіти принизливі докори, тим часом як платня була доволі скромною.
Джованні з дитинства виявляв інтерес до художньої літератури, музики й філософії, але через скруту його освіта обмежилася трьома роками навчання в семінарії. У сімнадцять років він став учителем.
Незабаром розпочалася Друга світова війна. Через слабке здоров’я Родарі було звільнено від військової служби, але він долучився до руху Опору.
Літературна кухня
Дж. Родарі в царстві дитячої фантазії
Працюючи з молодшими школярами, письменник вигадував для них завдання й вправи, спрямовані на розвиток фантазії.
Так, Родарі викликав до дошки учня й просив його написати будь-яке слово. Тим часом на зворотному боці дошки другий учень теж писав своє слово. Наприклад, один написав «шафа», а другий — «пес». Обидва слова показували класу і всі складали з них словосполучення: «пес у шафі», «шафа пса», «пес на шафі» тощо. Потім
на основі цих образів діти вигадували всілякі історії. Захопившись веселою грою, вони навіть не помічали, що навчаються...
Часто учитель-фантазер пропонував школярам відповісти на несподівані запитання, як-от: «Що було б, якби до вас постукав крокодил і спитав, чи не можете ви йому позичити трохи розмарину1?»; «Що сталося б, якби ваш ліфт провалився в глиб земної кулі або злетів на Місяць?»... І знову у відповідь лунали сміх і чудернацькі історії. Чимало з тих творчих знахідок згодом увійшли до казок письменника.
На схилі літ Родарі написав книжку «Граматика фантазії. Вступ до мистецтва вигадування історій». Ця книжка, що підсумовує тридцятирічний творчий досвід письменника, призначена для дорослих, які прагнуть розвивати дитячу фантазію. У передмові автор висловив украй важливу для нього думку: «Фантазія і наука — не суперники, не вороги, а спільники, руки й ноги одного тіла, дочки й матері одного інтелекту. Мій ідеал — цілісна особистість. Я вважаю, що нашій добі, нашій планеті необхідні такі цілісні люди». Власне, вірою в силу людської фантазії позначена вся творчість цього чудового письменника.
В.М.Шукшин прожил недолгую жизнь, часть которой ушла на университеты жизни. Творческая жизнь автора составила 20 лет. Писатель родился в селе Сростки Бийского района Алтайского края в крестьянской семье. Его отца арестовали и реабилитировали посмертно в 1956 году. Воспитывала мальчика почти неграмотная, но добрая и смышлёная мать и отчим, погибший на фронте. Детство у Шукшина выдалось трудным: в колхозе и дома он исполнял всю крестьянскую работу. С детства любил читать. Некоторое время он учился в Бийском автомобильном техникуме, работал в Калуге на строительстве турбинного завода, во Владимире на тракторном заводе, на стройках Подмосковья. Он был и слесарем, и разнорабочим, и такелажником, и грузчиком, и учеником маляра. В конце 1940-х годов Шукшин служил на флоте. После демобилизации из-за болезни он вернулся в Сростки и был директором вечерней школы, где преподавал русский и литературу. Он хотел получить высшее образование, экстерном сдал экзамены и в 1054 году поступил на режиссёрский факультет ВГИКа. Он попал в мастерскую М.Ромма, который повлиял на Шукшина как человек и как художник. Он учился отрывисто. К началу 1960-х годов после окончания института он решил заявить о себе прозаическими сочинениями. Первая книга Шукшина была неровной, но критика встретила её доброжелательно. Особенностью прозы критика считала философскую раздумчивость персонажей, размышляющих о вопросах жизни.
ответ:надеюсь то
неочень поняла
Объяснение:если не то извини
Італійський письменник Джанні (Джованні) Франческо Родарі — відомий автор творів для маленьких читачів, лауреат Премії імені Г.К. Андерсена, що вважається найвищою відзнакою в галузі дитячої літератури.
Письменник народився 23 жовтня 1920 р. в містечку Оменья. Батько його був пекарем і помер, коли Джанні виповнилося дев’ять років. Матері довелося утримувати трьох синів самотужки. Працюючи служницею в багатому домі, жінка мусила терпіти принизливі докори, тим часом як платня була доволі скромною.
Джованні з дитинства виявляв інтерес до художньої літератури, музики й філософії, але через скруту його освіта обмежилася трьома роками навчання в семінарії. У сімнадцять років він став учителем.
Незабаром розпочалася Друга світова війна. Через слабке здоров’я Родарі було звільнено від військової служби, але він долучився до руху Опору.
Літературна кухня
Дж. Родарі в царстві дитячої фантазії
Працюючи з молодшими школярами, письменник вигадував для них завдання й вправи, спрямовані на розвиток фантазії.
Так, Родарі викликав до дошки учня й просив його написати будь-яке слово. Тим часом на зворотному боці дошки другий учень теж писав своє слово. Наприклад, один написав «шафа», а другий — «пес». Обидва слова показували класу і всі складали з них словосполучення: «пес у шафі», «шафа пса», «пес на шафі» тощо. Потім
на основі цих образів діти вигадували всілякі історії. Захопившись веселою грою, вони навіть не помічали, що навчаються...
Часто учитель-фантазер пропонував школярам відповісти на несподівані запитання, як-от: «Що було б, якби до вас постукав крокодил і спитав, чи не можете ви йому позичити трохи розмарину1?»; «Що сталося б, якби ваш ліфт провалився в глиб земної кулі або злетів на Місяць?»... І знову у відповідь лунали сміх і чудернацькі історії. Чимало з тих творчих знахідок згодом увійшли до казок письменника.
На схилі літ Родарі написав книжку «Граматика фантазії. Вступ до мистецтва вигадування історій». Ця книжка, що підсумовує тридцятирічний творчий досвід письменника, призначена для дорослих, які прагнуть розвивати дитячу фантазію. У передмові автор висловив украй важливу для нього думку: «Фантазія і наука — не суперники, не вороги, а спільники, руки й ноги одного тіла, дочки й матері одного інтелекту. Мій ідеал — цілісна особистість. Я вважаю, що нашій добі, нашій планеті необхідні такі цілісні люди». Власне, вірою в силу людської фантазії позначена вся творчість цього чудового письменника.
В.М.Шукшин прожил недолгую жизнь, часть которой ушла на университеты жизни. Творческая жизнь автора составила 20 лет. Писатель родился в селе Сростки Бийского района Алтайского края в крестьянской семье. Его отца арестовали и реабилитировали посмертно в 1956 году. Воспитывала мальчика почти неграмотная, но добрая и смышлёная мать и отчим, погибший на фронте. Детство у Шукшина выдалось трудным: в колхозе и дома он исполнял всю крестьянскую работу. С детства любил читать. Некоторое время он учился в Бийском автомобильном техникуме, работал в Калуге на строительстве турбинного завода, во Владимире на тракторном заводе, на стройках Подмосковья. Он был и слесарем, и разнорабочим, и такелажником, и грузчиком, и учеником маляра. В конце 1940-х годов Шукшин служил на флоте. После демобилизации из-за болезни он вернулся в Сростки и был директором вечерней школы, где преподавал русский и литературу. Он хотел получить высшее образование, экстерном сдал экзамены и в 1054 году поступил на режиссёрский факультет ВГИКа. Он попал в мастерскую М.Ромма, который повлиял на Шукшина как человек и как художник. Он учился отрывисто. К началу 1960-х годов после окончания института он решил заявить о себе прозаическими сочинениями. Первая книга Шукшина была неровной, но критика встретила её доброжелательно. Особенностью прозы критика считала философскую раздумчивость персонажей, размышляющих о вопросах жизни.
Сократил как мог, надеюсь нормально.