Незвичайна і багата на пригоди біографія поета-романтика Дж. Байрона наклала відбиток на його творчість. Він належав до аристократичної, але збіднілої родини. У десятирічному віці після смерті діда Байрон успадкував титул лорда. Ще студентом Кембріджського університету почав писати вірші, та відомий став після опублікування поеми "Паломництво Чайльда-Гарольда". Байрон багато подорожував, цікавився історією, був учасником визвольного руху в Італії, долучився до лав грецьких повстанців.
Поеми Байрона побудовані як лірична сповідь героя, який втілює риси непересічної особистості і є носієм вірувань та ідей своєї хворої доби. Ці поеми-сповіді є найвищим творчим досягненням англійського поета-романтика. Саме романтикою овіяний образ українського гетьмана Мазепи. Байрон, як свідчить поема "Мазепа", цікавився історією України і, на відміну від російських письменників, симпатизував Мазепі.
Після поразки шведів під Полтавою король Карл XII зупинився перепочити в лісі. Він ліг під деревом, тамуючи біль від ран. До нього приєднався гетьман Мазепа, але король помітив, що перш ніж лягти відпочити, козацький гетьман:
...обійняв свого коня
За шию, наче той рідня,
І не зважаючи на втому,
Підкинув листя вороному,
Обер на спині вогкий" пил,
Звільнив з оброті і вудил...
Короля вразило таке трепетне ставлення до тварини, і він попросив гетьмана розповісти, за що той так шанує свого коня. Козацький гетьман відповів, що не добром поминає "ту школу, де навчивсь їзди". Це заінтригувало короля, і Мазепа задовольнив його цікавість розповіддю про службу пажем за юних літ при дворі короля Яна-Казиміра. Юний і вродливий Мазепа закохався у молоду дружину ясновельможного пана:
В XVII веке Москва представлялась современникам большим городом. Приезжие иностранцы сравнивали ее с Парижем, Прагой, Лондоном. Причем, сравнение проходило всегда в ее пользу. Смута, охватившая Россию в начале XVII века, привлекла внимание иностранных наблюдателей почти всей Европы к еще мало кому изведанной Московии и ее столице.
Именно с того времени о России стали часто издавать сочинения побывавших в ней дипломатов, торговых агентов, военных наемников. В престижных географических атласах появились карты Русского государства и гравированные планы его столицы. Особое первенство в этом принадлежало голландским и габсбургским изданиям.
Планы Москвы первой половины XVII века представляли город как бы с высоты птичьего полета. На них изображались во многом достоверные очертания стен и башен, церквей и монастырей, государственных учреждений и жилых зданий, хозяйственных строений, улиц и переулков, мостов, садов и огородов, площадей и пустырей.Кремль («Кремленаград», Город, Замок) в XVII веке уже окончательно сложился как резиденция царей. После Смуты, при Михаиле Федоровиче и особенно при Алексее Михайловиче окончательно завершилось строительство царского дворца. Дворцовый комплекс к середине века достигает своего расцвета. Тогда же, при патриархе Никоне, строятся и новые Патриаршие палаты. Современники отметили расположение палат Никона рядом с царским дворцом., Не исключено, что уже тогда патриарх начал свое негласное соперничество с царем. Дворец Никона был «каменный и довольно красивый по своей величине». Идет перестройка в Кремле и Приказных палат.
Незвичайна і багата на пригоди біографія поета-романтика Дж. Байрона наклала відбиток на його творчість. Він належав до аристократичної, але збіднілої родини. У десятирічному віці після смерті діда Байрон успадкував титул лорда. Ще студентом Кембріджського університету почав писати вірші, та відомий став після опублікування поеми "Паломництво Чайльда-Гарольда". Байрон багато подорожував, цікавився історією, був учасником визвольного руху в Італії, долучився до лав грецьких повстанців.
Поеми Байрона побудовані як лірична сповідь героя, який втілює риси непересічної особистості і є носієм вірувань та ідей своєї хворої доби. Ці поеми-сповіді є найвищим творчим досягненням англійського поета-романтика. Саме романтикою овіяний образ українського гетьмана Мазепи. Байрон, як свідчить поема "Мазепа", цікавився історією України і, на відміну від російських письменників, симпатизував Мазепі.
Після поразки шведів під Полтавою король Карл XII зупинився перепочити в лісі. Він ліг під деревом, тамуючи біль від ран. До нього приєднався гетьман Мазепа, але король помітив, що перш ніж лягти відпочити, козацький гетьман:
...обійняв свого коня
За шию, наче той рідня,
І не зважаючи на втому,
Підкинув листя вороному,
Обер на спині вогкий" пил,
Звільнив з оброті і вудил...
Короля вразило таке трепетне ставлення до тварини, і він попросив гетьмана розповісти, за що той так шанує свого коня. Козацький гетьман відповів, що не добром поминає "ту школу, де навчивсь їзди". Це заінтригувало короля, і Мазепа задовольнив його цікавість розповіддю про службу пажем за юних літ при дворі короля Яна-Казиміра. Юний і вродливий Мазепа закохався у молоду дружину ясновельможного пана:
В XVII веке Москва представлялась современникам большим городом. Приезжие иностранцы сравнивали ее с Парижем, Прагой, Лондоном. Причем, сравнение проходило всегда в ее пользу. Смута, охватившая Россию в начале XVII века, привлекла внимание иностранных наблюдателей почти всей Европы к еще мало кому изведанной Московии и ее столице.
Именно с того времени о России стали часто издавать сочинения побывавших в ней дипломатов, торговых агентов, военных наемников. В престижных географических атласах появились карты Русского государства и гравированные планы его столицы. Особое первенство в этом принадлежало голландским и габсбургским изданиям.
Планы Москвы первой половины XVII века представляли город как бы с высоты птичьего полета. На них изображались во многом достоверные очертания стен и башен, церквей и монастырей, государственных учреждений и жилых зданий, хозяйственных строений, улиц и переулков, мостов, садов и огородов, площадей и пустырей.Кремль («Кремленаград», Город, Замок) в XVII веке уже окончательно сложился как резиденция царей. После Смуты, при Михаиле Федоровиче и особенно при Алексее Михайловиче окончательно завершилось строительство царского дворца. Дворцовый комплекс к середине века достигает своего расцвета. Тогда же, при патриархе Никоне, строятся и новые Патриаршие палаты. Современники отметили расположение палат Никона рядом с царским дворцом., Не исключено, что уже тогда патриарх начал свое негласное соперничество с царем. Дворец Никона был «каменный и довольно красивый по своей величине». Идет перестройка в Кремле и Приказных палат.