Основная идея повести – каждый из нас должен стараться не умереть духовно, став грубым и черствым человеком, каким стал Адриян Прохоров. Цинизм мертвой души автор показывает через ее общение с миром усопших. Герой своим поведением отделяет себя от людей: они хотят жить, а он хочет, чтобы они умерли. Поэтому его спутниками могут быть только мертвецы, которые являются источником заработка. Но сам скупец не рад такой компании и наутро понимает, что в своем стремлении к наживе слишком далеко зашел. Сребролюбие никого никогда не доводило до добра, не довело оно и гробовщика.
Сон, явленный герою – это всего лишь предупреждение, намек на то, чтобы герой исправился, стал честно работать и брать за свой труд назначенную плату, не требуя себе ничего лишнего. Это его душу от разложения, он перестанет желать смерти ради собственного обогащения. Смысл авторского посыла прост: жить и трудиться нужно ради людей, а не ради денег.
У ХІХ ст. українські землі знаходилися у складі двох імперій – Російської й Австрійської. У складі Росії було створено дев’ять губерній: Харківська, Чернігівська, Полтавська, Київська, Подільська, Волинська, Катеринославська, Херсонська, Таврійська. На них проживало понад 8 млн. людей, здебільшого українців і росіян. Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття були у складі Австрійської імперії Габсбургів. Чисельність населення зазначених регіонів дорівнювала 3,5 млн. людей. За національним складом це були українці (русини), поляки, мадяри, валахи (молдавани). Соціально-економічне становище українців, особливо селян у обох імперіях було економічно важким, але суттєво відрізнялося. Для австрійців і поляків українці були чужими за культурою вірою і звичаями, їх слід було онімечити та полонізувати. У Росії кріпосницький гніт мало чим відрізнявся від рабства, але українці тут вважалися руськими, частиною єдиного народу.
Основная идея повести – каждый из нас должен стараться не умереть духовно, став грубым и черствым человеком, каким стал Адриян Прохоров. Цинизм мертвой души автор показывает через ее общение с миром усопших. Герой своим поведением отделяет себя от людей: они хотят жить, а он хочет, чтобы они умерли. Поэтому его спутниками могут быть только мертвецы, которые являются источником заработка. Но сам скупец не рад такой компании и наутро понимает, что в своем стремлении к наживе слишком далеко зашел. Сребролюбие никого никогда не доводило до добра, не довело оно и гробовщика.
Сон, явленный герою – это всего лишь предупреждение, намек на то, чтобы герой исправился, стал честно работать и брать за свой труд назначенную плату, не требуя себе ничего лишнего. Это его душу от разложения, он перестанет желать смерти ради собственного обогащения. Смысл авторского посыла прост: жить и трудиться нужно ради людей, а не ради денег.
У ХІХ ст. українські землі знаходилися у складі двох імперій – Російської й Австрійської. У складі Росії було створено дев’ять губерній: Харківська, Чернігівська, Полтавська, Київська, Подільська, Волинська, Катеринославська, Херсонська, Таврійська. На них проживало понад 8 млн. людей, здебільшого українців і росіян. Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття були у складі Австрійської імперії Габсбургів. Чисельність населення зазначених регіонів дорівнювала 3,5 млн. людей. За національним складом це були українці (русини), поляки, мадяри, валахи (молдавани). Соціально-економічне становище українців, особливо селян у обох імперіях було економічно важким, але суттєво відрізнялося. Для австрійців і поляків українці були чужими за культурою вірою і звичаями, їх слід було онімечити та полонізувати. У Росії кріпосницький гніт мало чим відрізнявся від рабства, але українці тут вважалися руськими, частиною єдиного народу.