Термін «комп’ютерна залежність» вперше був використаний в 1990 році. Психологи її класифікують, як форму емоційної «наркоманії». Для залежного підлітка стає важливим не результат гри, а її процес, у якому він втрачає контроль над часом. Факти свідчать, що більшість 16-18 літніх юнаків, які мають доступ до Інтернету та грають у он-лайн ігри, місяцями, а то й роками не виходять з дому! Один хлопець звернувся до психіатрів з проханням надати йому інвалідність через агорафобію (страх перед відкритим простором). Ніяких відхилень у нього не знайшли, але дізналися, що він просто не міг відірватися від улюбленої гри.
Психологи виділяють такі стадії залежності: Стадія легкого захоплення. Коли людина один чи кілька разів пограла у рольову комп’ютерну гру, вона входить у смак, їй починає подобатися комп’ютерна графіка, звук, сам факт імітації реального життя чи якихось фантастичних сюжетів. Стадія захоплення. Фактором, що свідчить про перехід людини на цю стадію формування залежності, є поява в ієрархії потреб нової потреби — грати в комп’ютерні ігри. Гра в комп’ютерні ігри на цьому етапі має систематичний характер. Якщо людина немає постійного доступу до комп’ютера, можливі досить активні дії з усунення цієї перешкоди. Стадія залежності. Залежність може оформлятися в одній з двох форм: соціалізованій та індивідуалізованій. Соціалізована форма ігрової залежності відрізняється підтримкою соціальних контактів із соціумом (хоча переважно з такими ж ігровими фанатами). Ці гравці люблять грати за до комп’ютерної мережі один з одним. Ця форма залежності менш згубна для психіки, ніж індивідуалізована форма. Людина не відривається від соціуму, не усамітнюється в собі. Чи може підліток, для якого гра стала самоціллю та сенсом буття, розвиватися, як гармонійна особистість, реалізувати свої здібності? Треба розуміти, що залежність у будь-якій формі – це рух по замкнутому колу, де немає розвитку.
Виділяють досить чіткі симптоми залежності від комп’ютерних ігор: Психологічні симптоми: • Відчуття ейфорії чи піднесеності під час роботи за комп’ютером; • Нездатність зупинити роботу за комп’ютером; • Дедалі більше часу затрачується на комп’ютерні ігри; • Ігнорування друзів та сім’ї; • Відчуття порожнечі, депресії та роздратованості поза комп’ютером; • Перекладання повсякденних турбот на плечі членів сім’ї;
Фізичні симптоми: • Зап’ястний тунельний синдром — оніміння та зниження чутливості пальців; • Сухі очі; • Головні болі (схожі на мігрень); • Болі у спині; • Нерегулярне харчування — відсутність апетиту; • Недотримання гігієни; • Розлади сну.
Більшість гравців – дуже одинокі люди. Навіщо, коли живе спілкування замінюють ігри! Окрім того, приваблюють складні системи завдань та досягнень. Головною причиною виникнення комп’ютерної залежності у дітей психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками і однолітками. Ігри для них - це шлях самоствердитися, бо у віртуальному світі, все залежить тільки від твого уміння грати, а не від особистих якостей та умінь. Виникає ілюзія, що ти чогось досягаєш, а в житті може бути навпаки.
Не хочеш стати ігроманом, пам’ятай: Не можна грати під час депресії, при серйозних змінах у житті. Не варто грати, коли гостро відчуваєш самотність. Гравці погані співрозмовники. Набагато зменшують ризик пристрасті до гри цікаве життя, знання, розуміння того, що алкоголь, наркотики та надмір ігор – це все один ланцюжок, кінцевий пункт якого - повна самоліквідація особистості. Імунітетом тут мають бути чуття міри та відповідальності. Згадай народну мудрість: «Що занадто, то нездорово».
Починати потрібно тільки з однієї звички. Якщо ви візьметеся за кілька відразу - нічого не вийде. Наприклад, почніть бігати вранці. Протягом одного-двох тижнів намагайтеся закріпити цю звичку - через деякий час вона буде даватися вам легко. Потім можна приступати до наступної. Наприклад, прокидатися раніше. Якщо попередня звичка не закріпилася, то не потрібно братися за наступну. 2. Вироблення звички вимагає мотивації. Задайте собі питання, навіщо вам це потрібно? Чи поміняється ваше життя, якщо ви набудете певну звичку? Дайте відповідь на ці питання чесно, якщо необхідно, то запишіть ваші ідеї. 3. План впровадження необхідно розділити на невеликі частини і виконувати їх поступово. Так буде простіше домогтися результатів. Більше того, ви зможете бачити і контролювати свої успіхи. План повинен бути максимально конкретним. Наприклад, якщо ви вирішили вставати раніше, то потрібно увечері лягати раніше. Складіть розклад на ранок, щоб встигнути зробити більше. 4. Не варто себе перевантажувати. Якщо ви почали робити вправи, то задайте собі найбільш комфортне навантаження, а потім поступово збільшуйте кількість і складність вправ. Почавши відразу з великого навантаження, ви не тільки не зможете виробити гарну звичку, але й швидко втратите інтерес до зарядки. Для деяких буде важко тренуватися протягом навіть 5 хвилин в день. Але через якийсь час звичка почне поступово вкорінюватися. І можна буде збільшувати час вправ. 5. Необхідно пам'ятати, що головний ключ до отримання гарної звички - це регулярність виконання дій. Не варто вигадувати відмовки, відкладати задумане. Так ви ніколи не досягнете успіху. 6. Можна скласти розклад на вироблення хороших звичок. Заведіть спеціальний щоденник, куди будуть записані всі ваші плани. Вкажіть дні або місяці виконання. Коли одна звичка буде закріплена, викресліть її з плану і переходьте до наступної. 7. Пропуск одного дня - це не смертельно. Пропуск двох днів - серйозно, але теж не страшно. А от якщо ви пропустите три дні, відведених для закріплення звички, то всю роботу доведеться проробляти спочатку. Пам'ятайте про це. Не варто себе картати, просто почніть заново, адже кожен має право помилятися. Головне - не опускати руки. Рухайтеся далі, тоді ви зможете прийти до заповітної мети. 8. Навіть найменші поступки - це суттєвий удар по вашій копіткій роботі. Якщо ви вирішили кинути курити, то одна сигарета може привести до того, що ви знову зірветеся і закурите. Якщо ви вибрали правильне харчування, то невелика баночка кока-коли може зруйнувати всі ваші попередні досягнення. Не можна потурати маленьким слабкостям, інакше ви ніколи не зможете закріпити корисну звичку. 9. Однак не варто заганяти себе і перетворювати життя в сліпе виконання плану. У виробленні корисних звичок повинно бути щось позитивне. Робіть собі невеликі подарунки, які пов'язані з звичкою. Якщо ви вирішили бігати вранці, то чудовою винагородою стануть нові кросівки. Якщо ви вибрали письменницьке або журналістське ремесло, то купіть собі красиву ручку. Ці дрібниці повинні радувати вас, мотивувати до подальшої роботи. 10. Відзначайте свої щоденні успіхи. Записуйте, скільки часу ви сьогодні приділили виробленню звички. Якщо можливо, то записуйте і кількість вправ. Наприклад, скільки віджимань або присідань ви виконали за день. 11. Як вже було сказано, пропуск одного дня - це не злочин. При кропіткій роботі впродовж тижня можна влаштувати собі один вихідний. Головне, щоб відпочинок не заважав подальшій роботі над звичкою. Якщо ви весь тиждень харчувалися правильно, то не варто у вихідні пускатися у всі тяжкі. Але відпочивати все одно потрібно. Погуляйте з друзями, добре виспіться, поїдьте на природу. Це дасть вам сили для подальшої діяльності. 12. Для досягнення успіху потрібно отримувати задоволення від вашої роботи. Вироблення звички - це не каторга, яка необхідна для кращого життя. Вона вже є кращим життям. Тому ви повинні отримувати тільки позитивні емоції. Не варто зупинятися на звичці, якщо вона доставляє вам незручності, якщо ви важко переносите її вироблення. Здорова їжа теж може бути смачною, якщо ви надаєте значення її смаку. Яблуко може приносити задоволення. Фізичні вправи - це робота над своїм тілом. Відчуйте, як тіло наповнюється здоров'ям, як ростуть м'язи. Насолода звичкою - це безцінна нагорода. Вашою метою має стати сам шлях, як виробити звичку, а не кінцевий результат. І на завершення варто зазначити, скільки часу вам потрібно для закріплення нової звички. Тут вчені не можуть дати точної відповіді, деякі стверджують, що потрібен 21 день, інші кажуть, що 40 днів. Ця цифра є індивідуальною для кожного. Відчуйте, що говорить ваш організм. Якщо певна дія виконується автоматично, то звичка вже сформована. І кількість днів вже не має значення. Головне - це не зупинятися, поки звичка не стане дійсно звичною для вас
Факти свідчать, що більшість 16-18 літніх юнаків, які мають доступ до Інтернету та грають у он-лайн ігри, місяцями, а то й роками не виходять з дому! Один хлопець звернувся до психіатрів з проханням надати йому інвалідність через агорафобію (страх перед відкритим простором). Ніяких відхилень у нього не знайшли, але дізналися, що він просто не міг відірватися від улюбленої гри.
Психологи виділяють такі стадії залежності:
Стадія легкого захоплення. Коли людина один чи кілька разів пограла у рольову комп’ютерну гру, вона входить у смак, їй починає подобатися комп’ютерна графіка, звук, сам факт імітації реального життя чи якихось фантастичних сюжетів.
Стадія захоплення. Фактором, що свідчить про перехід людини на цю стадію формування залежності, є поява в ієрархії потреб нової потреби — грати в комп’ютерні ігри. Гра в комп’ютерні ігри на цьому етапі має систематичний характер. Якщо людина немає постійного доступу до комп’ютера, можливі досить активні дії з усунення цієї перешкоди.
Стадія залежності. Залежність може оформлятися в одній з двох форм: соціалізованій та індивідуалізованій. Соціалізована форма ігрової залежності відрізняється підтримкою соціальних контактів із соціумом (хоча переважно з такими ж ігровими фанатами). Ці гравці люблять грати за до комп’ютерної мережі один з одним. Ця форма залежності менш згубна для психіки, ніж індивідуалізована форма. Людина не відривається від соціуму, не усамітнюється в собі.
Чи може підліток, для якого гра стала самоціллю та сенсом буття, розвиватися, як гармонійна особистість, реалізувати свої здібності? Треба розуміти, що залежність у будь-якій формі – це рух по замкнутому колу, де немає розвитку.
Виділяють досить чіткі симптоми залежності від комп’ютерних ігор:
Психологічні симптоми:
• Відчуття ейфорії чи піднесеності під час роботи за комп’ютером;
• Нездатність зупинити роботу за комп’ютером;
• Дедалі більше часу затрачується на комп’ютерні ігри;
• Ігнорування друзів та сім’ї;
• Відчуття порожнечі, депресії та роздратованості поза комп’ютером;
• Перекладання повсякденних турбот на плечі членів сім’ї;
Фізичні симптоми:
• Зап’ястний тунельний синдром — оніміння та зниження чутливості пальців;
• Сухі очі;
• Головні болі (схожі на мігрень);
• Болі у спині;
• Нерегулярне харчування — відсутність апетиту;
• Недотримання гігієни;
• Розлади сну.
Більшість гравців – дуже одинокі люди. Навіщо, коли живе спілкування замінюють ігри! Окрім того, приваблюють складні системи завдань та досягнень.
Головною причиною виникнення комп’ютерної залежності у дітей психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками і однолітками. Ігри для них - це шлях самоствердитися, бо у віртуальному світі, все залежить тільки від твого уміння грати, а не від особистих якостей та умінь. Виникає ілюзія, що ти чогось досягаєш, а в житті може бути навпаки.
Не хочеш стати ігроманом, пам’ятай:
Не можна грати під час депресії, при серйозних змінах у житті.
Не варто грати, коли гостро відчуваєш самотність. Гравці погані співрозмовники.
Набагато зменшують ризик пристрасті до гри цікаве життя, знання, розуміння того, що алкоголь, наркотики та надмір ігор – це все один ланцюжок, кінцевий пункт якого - повна самоліквідація особистості. Імунітетом тут мають бути чуття міри та відповідальності. Згадай народну мудрість: «Що занадто, то нездорово».