Тема «художник и ученый» (кто такой художник? кто такой ученый? объяснить понятия «синергетика», «фрактал», «фрактальная ». как эти новые науки соотносятся с искусством? какие у науки и искусства, объяснить понятие «технэ».как вы понимаете смысл высказывания а. эйнштейна : «подлинной ценностью является, в сущности, только интуиция»? ) сделать доклад
Модерн (фр. Moderne від лат. Modernus - новий, сучасний) - період розвитку європейського мистецтва на рубежі XIX-XX ст., Що включає різні художні течії і школи, представників яких об'єднувало антиеклектичний рух - прагнення протиставити свою творчість еклектизму попереднього періоду. Звідси назва. Термін "модерн" слід відрізняти від загального сенсу слова "сучасний" і від поняття "сучасне мистецтво", а також від модернізму. Період модерну відносно короткий, має досить чіткі хронологічні межі: від кінця 1880-х рр. до 1914 р Соціальна характеристика модерну суперечлива: мистецька громадськість мріяла про загальне царстві краси, але в реальності вийшов перший суто буржуазний стиль. На виникнення "нового мистецтва" вплинув романтизм у формах національно-романтичного руху, що почався в Європі після наполеонівських війн, і символізм, оформляти в окреме протягом західноєвропейського мистецтва в 1870-1880-і рр. Однак національний романтизм раніше, в 1830-1880-х рр., Сприяв формуванню ідеології історизму та еклектики, а символізм притаманний мистецтву, особливо архітектурі, на всіх етапах розвитку. Тому справжньою основою "нового стилю" слід вважати не ідеологію рубежу століть, а зміну принципів формоутворення, що має більш глибокі внутрішні причини. Рубіж XIX-XX ст. мав значення етапу, завершального грандіозний цикл розвитку європейської культури, що починався ще в пору античності. Багатьом, ймовірно, тоді здавалося, що на їхніх очах створюється зовсім нове мистецтво. "Ми гребінь вставшей хвилі", - писав В. Брюсов. У період модерну відбувалося стрімке переосмислення старих і відкриття нових художніх форм і прийомів, зближення і злиття різних видів і жанрів мистецтва. Художники модерну зухвало ламали звичні норми і межі. Німецьке "Jahrhundertwende" - "поворот сторіч", краще визначає зміст цього періоду, ніж традиційне французьке вираз "fin de siede" (кінець століття).
Дійсно, так само, як і на початку XX століть, на рубежі століть переважав ідеалізм, віра в те, що мистецтво може змінити життя. Художники модерну стали використовувати в своїй творчості різні форми: грецької архаїки, крито-мікенського мистецтва, античної класики, екзотичного мистецтва Китаю та Японії, готики і Ренесансу, мистецтво етрусків і французького рококо. У порівнянні з попереднім періодом еклектики частіше застосовувався принцип, що забезпечує цілісність зовнішніх і внутрішніх, декоративних і конструктивних елементів композиції. Прагнення до такої цілісності і є головна якість мистецтва модерну. У той же самий час різноманіття художніх форм і різних композиційних прийомів, складність перехідної епохи, її короткочасність не дозволили принципом цілісності реалізуватися досить повно у всіх творах. Тому в період модерну існували різні стилістичні течії. У Франції: "флореальное", або ар нуво ("нове мистецтво"), в Австрії і Шотландії - геометричне, у Німеччині близьке французькому ар нуво мистецтво іменували "югендштіль", в Італії - "ліберті", у Польщі - "сецесією".
ответ:
объяснение:
«э́пос о гильгаме́ше», или поэма «о всё видавшем» (аккад. ša nagba imuru) — одно из старейших сохранившихся произведений в мире, самое крупное произведение, написанное клинописью, одно из величайших произведений древнего востока. «эпос» создавался на аккадском языке на основании шумерских сказаний на протяжении полутора тысяч лет, начиная с xviii—xvii веков до н. э. его наиболее полная версия обнаружена в середине xix века при раскопках клинописной библиотеки царя ашшурбанипала в ниневии. она записана на 12 шестиколонных табличках мелкой клинописью, включала около 3 тысяч стихов и была датирована vii веком до н. э. также в xx веке найдены фрагменты других версий эпоса, в том числе и на хурритском и хеттском языках.
главными героями эпоса являются гильгамеш и энкиду, о ком также дошли отдельные песни на шумерском языке, некоторые из них созданы ещё в конце первой половины iii тысячелетия до н. э. у героев был один и тот же противник — хумбаба (хувава), охраняющий священные кедры. за их подвигами следят боги, которые в шумерских песнях носят шумерские имена, а в эпосе о гильгамеше — аккадские. однако в шумерских песнях отсутствует связующий стержень, найденный аккадским поэтом. сила характера аккадского гильгамеша, величие его души — не во внешних проявлениях, а в отношениях с человеком энкиду. «эпос о гильгамеше» — это гимн дружбе, которая не просто способствует преодолению внешних препятствий, но преображает, облагораживает.
также в эпосе отражены многие взгляды философии того времени на окружающий мир (элементы космогонии, о «большом потопе» в поздней редакции), этику, место и судьбу человека (поиски бессмертия). во многом «эпос о гильгамеше» сравнивают с произведениями гомера — «илиадой», которой он старше на тысячу лет, и «одиссеей».