Вопросы к заключительному уроку по музыкальной 1. каких композиторов и почему мы называем "венскими классиками"? 2. кто из великих композиторов был музыкантом-исполнителем? (желательно указать страну и время, когда жил этот музыкант) 3. какие виды оркестров вы знаете, в чем их различие? 4.
когда и где возникли первые консерватории в россии, кем они основаны, чьи имена носят? 5. объясните значение слова "финал" на примере инструментальных и оперных произведений. 6 .вспомните, партии каких мужских персонажей в опере исполняет женский голос (автор, название оперы, персонаж). 7. что
такое рондо, концерт, этюд (укажите по 2 значения каждого термина). 8. в основе каких музыкальных форм лежат две темы? 9. в чем сходство и различие экспозиции и репризы сонатной формы? 10. назовите известные вам концертные залы, находящиеся в городах россии. 11. какое произведение старинной музыки
включено в вашу экзаменационную программу? что вы знаете об авторе (страна, годы жизни), жанр, форма произведения. 12. что вы знаете об антоне и николае рубинштейнах, в чем значение их деятельности для отечественной музыки? 13. назовите композиторов, в творчестве которых особое значение
принадлежит полифонии. укажите, в какой стране и в какое время они жили. 14. в чем сходство и в чем различие сонаты и симфонии? 15. завершите: "имя п.и.чайковского " 16. объясните термины: лейттема, каденция, речитатив, органный пункт. 17. назовите музыкальные театры москвы. 18. какое
произведение крупной формы входит в вашу экзаменационную программу? что вы знаете об авторе? сколько частей в этом произведении, в каких. тональностях написаны? 19. назовите композиторов рубежа х1х-хх веков. кто из них являлся также исполнителем 20. объясните значение слова "цикл". примеры
различных циклов. 21. какое важное событие оказало влияние на мировоззрение и творчество л. бетховена? 22. кто из известных отечественных композиторов конца xix - начала xx века получил образование в консерватории, и кто сам преподавал в консерватории? 23. какие темы в сонатной форме звучат в
основной тональности? 24. что такое партитура, в каком порядке записываются в партитуре музыкальные инструменты? 25. что такое клавир, квартет (укажите по 2 значения каждого термина). 26. какие этюды включены в вашу экзаменационную программу? напишите, что вы знаете об авторах (страна, годы
жизни). 27. когда и где существовала "могучая кучка", кто входил в ее состав, кому принадлежит это название? 28. какие важные события произошли за время жизни с.с прокофьева? 29. назовите известные музыкальные музеи, укажите, где они находятся. 30. кто из известных отечественных композиторов
конца xix - начала xx века получил образование в консерватории, и кто сам преподавал в консерватории? а то ответы не фига найти не
1) Ортеке ( перевод- ортеке; каз. ортеке, дословный перевод: «козел, попавший в яму») — казахский народный танец.
2) Он изображает поступки людей, попавших по своей глупости или нерадивости в смешное или безвыходное положение. Он рожден на основе наблюдений за повадками животных и носит шутливо-юмористический характер.
3) В 1925 году в столице Казахской АССР был организован первый Казахский академический театр драмы. У истоков казахского театра стояли такие видные деятели культуры, как драматург и режиссер Жумат Шанин, певец и актер Амре Кашаубаев, актер Калибек Куанышбаев, актеры театра и кино Елубай Умурзаков и Сералы Кожамкулов, Аскар Токпанов ,Мухтар Ауэзов
Театра́льне мисте́цтво (англ. Performing arts) — вид мистецтва, особливістю якого є художнє відображення життя за до сценічної дії акторів перед глядачами.
Театр — вид мистецтва, художньо освоює світ через драматичну дію, що здійснюється творчим колективом.
Основа театру — драматургія. Синтетичність театрального мистецтва визначає його колективний характер: у виставі об'єднуються творчі зусилля драматурга, режисера, художника, композитора, хореографа, актора.
Театральні постановки поділяються за жанрами:
Драма;
Трагедія;
Комедія;
Мюзикл і т. д.
Театральне мистецтво сягає своїм корінням в глибоку старовину. Його найважливіші елементи існували вже в первісних обрядах, в тотемічних танцях, в копіюванні повадок тварин і т. д.
Природа мистецтва театру синтетична, адже його художній образ виникає завдяки синтезу драматургії, архітектури живопису, скульптури, музики, майстерності актора. Отже, можна простежити певну закономірність у розвитку процесу синтезації видів мистецтва. Якщо архітектура, живопис, скульптура взаємодіють переважно між собою, то мистецтво хореографії та театру, а далі ми побачимо, що і мистецтво кіно, використовує міжвидовий синтез.
Мистецтво театру цілком слушно вважають колективною творчістю. Порівняно з мистецтвом музики та хореографії процес співтворчості в театрі значно ускладнюється: у постановці спектаклю безпосередньо беруть участь принаймні п'ять осіб, але іноді у виставі бере участь один актор — це моновистава. Тільки, якщо всі вони стають співавторами, спектакль перетворюється у витвір мистецтва. Велика відповідальність при його створенні покладається на режисера-постановника, оскільки саме він повинен передати задум драматурга, створити необхідну атмосферу дії, вибудувати композицію спектаклю таким чином, аби вона якомога глибше і яскравіше донесла до глядача основну його ідею. Цей процес надзвичайно складний особливо тоді, коли драматурга і режисера розділяє значний часовий проміжок: необхідно передати атмосферу тієї епохи, у межах якої розгортається дія спектаклю, відтворити специфіку побуту, особливості костюмів тощо. Саме це і допомагає зробити режисерові художник, а музичне оформлення, що покладається на композитора, дає змогу посилити драматичне напруження дії, створити важливий емоційний фон спектаклю.
Зв'язуючою ланкою між драматургом і режисером є актор, який не просто доводить їхній задум до глядача, а й примушує повірити його в те, що відбувається на сцені. Саме актор може порушити міру умовності, що притаманна мистецтву театру. Проте створити повноцінний образ здатний тільки справжній актор, який володіє засобами акторської майстерності: системою зображувально-виражальних прийомів (міміка, дикція, інтонація, пластика, рух тощо), фантазією, вмінням імпровізувати та ін. Це дає можливість акторові встановити емоційний контакт з глядачем, примусити останнього співпереживати дії, що розгортаються на сцені.
Важлива специфічна особливість театру, яка відрізняє його переважно від усіх видів мистецтва (виняток — хореографія), полягає у тому, що глядач має змогу стати свідком процесу художньої творчост гати створення художнього образу власними очима. Естетичний вплив справжнього театрального мистецтва, що викликає почуття емпатії — співпереживання у глядача, приводить його до катарсису — духовного очищення, а саме в цьому і полягає надзавдання мистецтва взагалі.
Відомості про театр ляльок зустрічаються ще в античній літературі, відомо також, що в і Давньому Єгипті були театралізовані вистави релігійного змісту з використанням ляльок богів.
З даніх давен лялькові вистави відомі також у країнах Сходу — в Китаї (куй-лей-сі), Японії, [[Інджхуууйж ія|Індії]], Індонезії тощо.
Виготовлення ляльок, зокрема великого розміру, приміром з пап'є-маше, практикувалося й зустрічається в наш час для участі у святковій ході, скажімо під час карнавалів у Іспанії, Франції та Німеччині.
У Туреччині (від доби Османської імперії) та в прилеглих народів (наприклад, у вірмен) поширення набув театр тіней караґьоз.
До початку XIX століття народний театр ляльок поступився напівпрофесійному — у період розквіту романтизму місцева інтелігенція починає ладнати аматорські лялькові вистави, що часто поєднуються з вивченням і збереженням народних традицій. Дуже швидко на це приходить мода — і ось уже відвідання таких, часто ліричних або сатиричних вистав, нерідко з додаванням етнографічних чи соціальних деталей і дуже часто на невибагливий сюжет про кохання людей з різних станів суспільства, стає дуже популярним в середовищі освіченого міщанства. Відомо, що навіть класики світової літератури Жорж Санд, Анатоль Франс, Моріс Метерлінк і Бернард Шоу писали для лялькового театру.