Правонарушением является и преступление. Если говорить о разграничении, то надо уточнять административное правонарушение и преступление. Преступление обладает признаком общественной опасности и разграничиваются правонарушения и преступления по характеру и степени общественной опасности. Для школьников можно сказать по причиняемому вреду. Различаются меры наказания. Главное что граница это размыта, одни преступления могут становится административными правонарушениями, и наоборот. Пример адм правонарушения кража до 1 тыс, уголовное после 1 тыс, адм - все нарушения правил дорожного движения, но если они повлекли смерть человека или вред здоровью - это уголовное
Правонарушением называется виновное противоправное деяние, совершенное деликто лицом. Всякое правонарушение - это деяние, т. е. действие или бездействие. Действие - акт активного поведения (кража, драка, взятка, бандитизм, пиратство и т. п.) . Оно может состоять в произнесении определенных слов (клевета, оскорбление, призыв к насильственным антиобщественным деяниям, пропаганда национальной вражды и розни и т. п.) . Бездействие признается деянием, если по служебному долгу или по ситуации нужно было что-то сделать, но сделано не было (прогул, халатность должностного лица, уклонение от уплаты налогов, проезд без билета в общественном транспорте, оставление человека в опасном для жизни или здоровья состоянии без и т. п.) . Любое правонарушение противоправно, представляет собой нарушение запрета, указанного в законе или в подзаконных актах, либо невыполнение обязанности, вытекающей из нормативно-правового акта или заключенного на его основе трудового или иного договора. Законом определены отдельные ситуации, когда деяние формально подпадает под признаки противоправного, но по существу не опасно и не вредно для общества и потому считается правомерным. В уголовном и в административном праве указаны такие обстоятельства, исключающие противоправность, как "необходимая оборона" (соразмерная защита от противоправных посягательств) и "крайняя необходимость" (действия для устранения опасности, которая не могла быть устранена другими средствами, если причиненный при этом вред является менее значительным, чем предотвращенный) . Обстоятельствами, исключающими противоправность некоторых деяний, являются их малозначительность, обоснованный риск, исполнение служебных или профессиональных обязанностей (обязанностей пожарника, врача, работника органов охраны общественного порядка и т. п.) . Правонарушение является виновным деянием. Вина - это психическое отношение лица к собственному поведению и к его результатам, в котором выражено отрицательное или легкомысленное отношение к праву, к интересам общества и государства, к правам и свободам других лиц. Поскольку право регулирует волевое поведение людей, о правонарушении можно говорить только тогда, когда от воли человека зависело - поступить правомерно или неправомерно и избран второй вариант в ущерб первому. Соответственно, не являются правонарушениями, хотя бы и противоречащие праву, деяния малолетних, а также лиц, признанных невменяемыми (тех, кто во время совершения деяния не мог отдавать себе отчета в своих действиях или руководить ими вследствие душевной болезни или иного болезненного состояния психики) . Не является правонарушением и так называемый несчастный случай - причинившее вред происшествие, ставшее результатом стечения объективных обстоятельств, исключающих чью-либо вину. Наконец, правонарушением является деяние деликто лица. Деликто называется признанная законом лица сознавать значение своих противоправных деяний и нести за них юридическую ответственность. Деликто все вменяемые лица, достигшие определенного возраста (за совершение некоторых преступлений - с 14 лет, за остальные преступления и за административные проступки - с 16 лет).
Зоряне небо.Одним з найважливіших положень матеріалістичної діалектики в уявлення про загальний взаємозв'язок і взаємозалежність явищ природи.
Як суспільна формація людство підпорядковується особливим специфічним закономірностям — законам суспільного розвитку, відкритим , дослідженим прихильниками матеріалізму. Але з точки зору природничих наук ми — частина Всесвіту і підпорядковуємося діючим у Всесвіті фізичним та іншим закономірностям.
Не тільки цілий ряд умов нашого життя, а й саме існування земної цивілізації залежать від того, що являє собою наш Всесвіт, як він розвивається, які фізичні процеси у ньому відбуваються, які закони діють. Усвідомлення людиною з наукових позицій свого місця у Всесвіті, свого взаємозв'язку з навколишнім світом, має не тільки важливе значення для нашої практичної діяльності, воно становить основу нашого наукового світогляду.
Якщо ми — частина Всесвіту, то наше існування має бути тісно пов'язане не тільки з оточуючими нас явищами, а й з явищами космічного характеру.
Подолати земне тяжіння і вийти у космос людині вдалося тільки у другій половині XX століття. І все ж життя людини було пов'язане з космічними явищами вже з глибокої давнини. Як уже було зазначено, зорі й планети допомагали людині знаходити шляхи в океані, вимірювати час, складати календарі, визначати строки сільськогосподарських робіт.
Однією з перших, зрозуміло, ще наївних спроб виявити зв'язок земних і небесних явищ були міфи стародавніх греків про зоряне небо. Хоча в них діють численні боги, німфи, циклопи й інші фантастичні істоти, що мають надприродні властивості, все ж їхніми головними героями в люди, які не тільки виступають нарівні з богами, а нерідко і перемагають їх.
Зрозуміло, зв'язок між земним і небесним як у міфах стародавніх греків, так і в аналогічних легендах інших народів е ілюзорним. Він не відповідає реальному стану речей.
Релігійні люди намагалися знайти зв'язок між «небесним» і «земним» також у рідкісних небесних явищах — повних затемненнях Місяця й Сонця, появах яскравих комет, дощах падаючих зір. Але й ці зв'язки були ілюзорними, вони існували лише в уяві наших предків.
Роль математичних методів у пізнанні світу. Пізнання природничими науками навколишнього світу нерозривно пов'язане із застосуванням математичного апарату і математичних методів дослідження.
Не випадково Коперник на титульному аркуші своєї великої праці написав: «Хай не входить сюди ніхто, не обізнаний з математикою» . Без до математичного апарату неможливо було б точно виразити реальні кількісніспіввідношення та залежності, що існують у природі.
Правонарушением называется виновное противоправное деяние, совершенное деликто лицом.
Всякое правонарушение - это деяние, т. е. действие или бездействие. Действие - акт активного поведения (кража, драка, взятка, бандитизм, пиратство и т. п.) . Оно может состоять в произнесении определенных слов (клевета, оскорбление, призыв к насильственным антиобщественным деяниям, пропаганда национальной вражды и розни и т. п.) . Бездействие признается деянием, если по служебному долгу или по ситуации нужно было что-то сделать, но сделано не было (прогул, халатность должностного лица, уклонение от уплаты налогов, проезд без билета в общественном транспорте, оставление человека в опасном для жизни или здоровья состоянии без и т. п.) .
Любое правонарушение противоправно, представляет собой нарушение запрета, указанного в законе или в подзаконных актах, либо невыполнение обязанности, вытекающей из нормативно-правового акта или заключенного на его основе трудового или иного договора.
Законом определены отдельные ситуации, когда деяние формально подпадает под признаки противоправного, но по существу не опасно и не вредно для общества и потому считается правомерным. В уголовном и в административном праве указаны такие обстоятельства, исключающие противоправность, как "необходимая оборона" (соразмерная защита от противоправных посягательств) и "крайняя необходимость" (действия для устранения опасности, которая не могла быть устранена другими средствами, если причиненный при этом вред является менее значительным, чем предотвращенный) . Обстоятельствами, исключающими противоправность некоторых деяний, являются их малозначительность, обоснованный риск, исполнение служебных или профессиональных обязанностей (обязанностей пожарника, врача, работника органов охраны общественного порядка и т. п.) .
Правонарушение является виновным деянием. Вина - это психическое отношение лица к собственному поведению и к его результатам, в котором выражено отрицательное или легкомысленное отношение к праву, к интересам общества и государства, к правам и свободам других лиц. Поскольку право регулирует волевое поведение людей, о правонарушении можно говорить только тогда, когда от воли человека зависело - поступить правомерно или неправомерно и избран второй вариант в ущерб первому. Соответственно, не являются правонарушениями, хотя бы и противоречащие праву, деяния малолетних, а также лиц, признанных невменяемыми (тех, кто во время совершения деяния не мог отдавать себе отчета в своих действиях или руководить ими вследствие душевной болезни или иного болезненного состояния психики) . Не является правонарушением и так называемый несчастный случай - причинившее вред происшествие, ставшее результатом стечения объективных обстоятельств, исключающих чью-либо вину.
Наконец, правонарушением является деяние деликто лица. Деликто называется признанная законом лица сознавать значение своих противоправных деяний и нести за них юридическую ответственность. Деликто все вменяемые лица, достигшие определенного возраста (за совершение некоторых преступлений - с 14 лет, за остальные преступления и за административные проступки - с 16 лет).
в уявлення про загальний взаємозв'язок і взаємозалежність явищ природи.
Як суспільна формація людство підпорядковується особливим специфічним
закономірностям — законам суспільного розвитку, відкритим , дослідженим
прихильниками матеріалізму. Але з точки зору природничих наук ми —
частина Всесвіту і підпорядковуємося діючим у Всесвіті фізичним та іншим
закономірностям.
Не тільки цілий ряд умов нашого життя, а й саме існування земної
цивілізації залежать від того, що являє собою наш Всесвіт, як він
розвивається, які фізичні процеси у ньому відбуваються, які закони
діють. Усвідомлення людиною з наукових позицій свого місця у Всесвіті,
свого взаємозв'язку з навколишнім світом, має не тільки важливе значення
для нашої практичної діяльності, воно становить основу нашого наукового
світогляду.
Якщо ми — частина Всесвіту, то наше існування має бути тісно пов'язане
не тільки з оточуючими нас явищами, а й з явищами космічного характеру.
Подолати земне тяжіння і вийти у космос людині вдалося тільки у другій
половині XX століття. І все ж життя людини було пов'язане з космічними
явищами вже з глибокої давнини. Як уже було зазначено, зорі й планети
допомагали людині знаходити шляхи в океані, вимірювати час, складати
календарі, визначати строки сільськогосподарських робіт.
Однією з перших, зрозуміло, ще наївних спроб виявити зв'язок земних і
небесних явищ були міфи стародавніх греків про зоряне небо. Хоча в них
діють численні боги, німфи, циклопи й інші фантастичні істоти, що мають
надприродні властивості, все ж їхніми головними героями в люди, які не
тільки виступають нарівні з богами, а нерідко і перемагають їх.
Зрозуміло, зв'язок між земним і небесним як у міфах стародавніх греків,
так і в аналогічних легендах інших народів е ілюзорним. Він не
відповідає реальному стану речей.
Релігійні люди намагалися знайти зв'язок між «небесним» і «земним» також
у рідкісних небесних явищах — повних затемненнях Місяця й Сонця, появах
яскравих комет, дощах падаючих зір. Але й ці зв'язки були ілюзорними,
вони існували лише в уяві наших предків.
Роль математичних методів у пізнанні світу. Пізнання природничими
науками навколишнього світу нерозривно пов'язане із застосуванням
математичного апарату і математичних методів дослідження.
Не випадково Коперник на титульному аркуші своєї великої праці написав:
«Хай не входить сюди ніхто, не обізнаний з математикою» . Без до
математичного апарату неможливо було б точно виразити реальні кількісніспіввідношення та залежності, що існують у природі.