Моза́ика (фр. mosaïque, итал. mosaico от лат. (opus) musivum — (произведение), посвящённое музам) — техника создания изображений и декорирования какой-либо поверхности прикреплением к общей основе кусочков материалов, различающихся по цвету, фактуре, текстуре[1]. Разновидность инкрустации. Также именуются основанные на этой технике разновидности изобразительного, декоративного, декоративно-прикладного и монументально-декоративного искусства разных жанров. Мозаику как разновидность инкрустации следует отличать от близкой техники интарсии укладки Править
При прямом наборе элементы мозаики вдавливаются в грунт. При обратном наборе мозаика собирается на картоне или ткани, потом переносится на загрунтованную поверхность.
Укладка мозаики: техника похожа на укладку плитки, клей и затирочный раствор для мозаичных швов доступны в каждом строительном магазине.
Основание исследуется на прочность, выявляются все дефекты — трещины, каверны, гравийные гнёзда, арматура или другие инородные предметы, не включённые в проект, а также проблемные области, например, масляные пятна, рыхлое или недостаточно прочное основание, пустоты. Основание должно быть крепким, несущим, сухим, а также ровным и очищенным от средств, уменьшающих сцепление (например, добавок, уменьшающих адгезию и облегчающих демонтаж опалубки), без следов цементного молока, пыли, грязи, остатков краски, стёртой резины и тому подобного. При необходимости провести механическую очистку основания, например, путём пескоструйной обработки. Перед началом укладки мозаики визуально поверхность должна быть ровной, без наплывов, ямок и трещин, а также сухой и прогрунтованной.
Укладка мозаики на бумаге Править
Укладка начинается с нанесения на подготовленную поверхность клея, после чего он равномерно распределяется по всей поверхности. В большинстве случаев рекомендуется применять клеевые составы на латексной основе. Мозаика клеится обратной к бумаге стороной. Укладка должна быть аккуратной, поэтому расстояние между листами должно соответствовать расстоянию между плитками, излишнее давление недопустимо. По окончании укладки листы необходимо закрепить легкими ударами площадки с резиновым основанием.
Через сутки бумагу можно удалить — смоченная влажной губкой, она отстаёт. Перед затиркой швов мозаичную поверхность необходимо очистить от остатков бумаги и клея, после чего затирку можно выполнить при резиновой тёрки. Для затирки швов целесообразно использовать состав, который рекомендуется производителем мозаики. Когда затирка завершена, можно выполнить очистку мозаики и отполировать мозаичную поверхность.
Укладка мозаики на сетке Править
В отличие от мозаики на бумажных листах, мозаика, наклеенная на сетку, клеится лицевой поверхностью вверх. Для технологии её укладки характерно то, что после высыхания клея можно приступать сразу же к затирке швов.
Материалы Править
В качестве мозаичных материалов используются традиционные — природный камень, смальта, керамика и металл. Этот арсенал сравнительно недавно пополнился керамогранитом. Тем не менее, смальта остаётся основным материалом при создании классических декоративных панно архитектуры, прежде всего — интерьеров. Наиболее популярны стекло и керамика ввиду их прочности и ряда других технических характеристик, доступности, наконец — художественного потенциала: многообразия колористических решений, сравнительной простоты обработки, большого диапазона модульных параметров — по части размеров и конфигураций. Камень используется в основном для создания напольных композиций; металл — для расширения выразительных средств мозаичных произведений; керамогранит — для фасадных работ, при формировании тротуаров, парковых дорожек и полов общественных сооружений.
Благодаря сумме функциональных и эстетических свойств этого материала, устойчивости к различным погодным условиям, жаропрочности и морозостойкости, малому коэффициенту водопоглощения, устойчивости к механическим воздействиям, агрессивным и биосредам, светостойкости, наряду с разнообразием гаммы и другими достоинствами, он находит широкое применение в различных сооружениях, эксплуатация и долговечность которых обусловлены названными факторами: в различных садово-парковых, водных сооружениях, в оформлении каминов и печей.
Мозаики из смальты и других видов декоративного стекла, помимо монументальных форм и элементов архитектуры; уже упомянутых панно, разнообразных фризов и других включений, используется также в самостоятельных прикладных направлениях изобразительного искусства, в орнаментальных и концептуальных композициях. Её художественные возможности велики: она позволяет создать декор простого рисунка в виде узора, любой произвольной композиции
Уран – третя за розмірами планета Сонячної системи, у 4 рази більша від Землі за діаметром. Уран настільки далеко від Землі, що його дуже рідко можна бачити неозброєним оком. Саме тому його відкрили тільки в ХVIII ст., після створення телескопа
Характеристики Урана:
Екваторіальний діаметр: 51200 км.
Середня відстань від сонця: 2870 млн. км.
Мінімальна відстань від Землі: 2600 млн. км.
Період обертання навколо своєї осі (доба):
17 год. 14 хв.
Період обертання навколо сонця (рік):
84 земних роки.
Температура верхньої межі хмар: – 200°С.
Супутники: 15.
Хто відкрив Уран?
У березні 1781 р. англійський астроном Уільям Гершель гав нічне небо в телескоп. Він виявив на небі якийсь об’єкт, який спочатку прийняв за нову комету, але виявилося, що це нова планета.
До цього було відомо тільки 6 планет і вважалося, що Сонячна система закінчується орбітою Сатурна. А нова планета, яку пізніше назвали Ураном, розташована удвічі дальше від Сонця, ніж Сатурн.
Які космічні апарати побували на Урані?
За до телескопів неможливо одержати докладну інформацію про Уран.
Він занадто віддалений від Землі. Значна частина даних про Уран передана з космічного апарата "Вояжер-2", який пролетів повз Уран у 1986 р. Раніше цей апарат пролетів повз Юпітер (1979 р.), а потім повз Сатурн (1981 р.). Тепер він уже далеко від цих планет і покинув Сонячну систему.
Чому Уран іноді називають переверненою планетою?
Усі планети обертаються навколо своєї осі (уявної лінії, що проходить через Північний і Південний полюси) під час руху по орбіті навколо Сонця. Вісь обертання більшості планет майже перпендикулярна до площини орбіт В Урана вона нахилена так сильно, що майже збігається з площиною орбіти. Складається враження, що Уран ніби лежить на боці. Це означає, що під час руху по орбіті полюси Урана іноді бувають роками обернені прямо на Сонце; в результаті в цей час на полюсі, оберненому до Сонця, тепліше, ніж в інших частинах планети. Це відрізняє Уран від інших планет, де на полюсах завжди холодніше.
Скільки кілець в Урана?
Астрономи звикли вважати, що кільця є тільки в Сатурна. Проте в 1977 р. вони виявили, що й в Урана є 11 кілець, що складаються з кам'яних уламків розміром до 1 м. Уламки утримуються в кільці тяжінням невеликих супутників пастухів. Кільця Урана важко гати, оскільки вони дуже вузькі (більшість до 10 км завширшки). Крім того, їх речовина найтемніша в Сонячній системі.
Яка будова Урана?
Щільна атмосфера Урана складається з водню, гелію і метану; мантія - з води, аміаку і метанового льоду. У центрі розміщене залізо-кам’яне ядро.
Який вигляд мають супутники Урана?
Із Землі видно тільки 5 найбільших супутників Урана: Міранда, Аріель, Умбріель, Титанія та Оберон. "Вояджер-2" виявив ще 10 маленьких супутників. Крупні супутники - це величезні кулі з каменю і льоду, поцятковані кратерами і довгими тріщинами. Найбільший супутник Титанія має діаметр близько 1600 км.
Які особливості Міранди?
Міранда - найменший супутник, який ще можна побачити з Землі: його діаметр тільки 500 км. Знімки, зроблені з близької відстані, показують, що це найцікавіший супутник з усіх відкритих. Його поверхня являє собою набір різних типів ландшафту: кратери, ущелини, стрімкі скелі і долини.
Астрономи припускають, що колись Міранда розбилася на шматки після зіткнення з іншим тілом. Згодом ці шматки знову з'єдналися і створили існуючий нині ландшафт.
Моза́ика (фр. mosaïque, итал. mosaico от лат. (opus) musivum — (произведение), посвящённое музам) — техника создания изображений и декорирования какой-либо поверхности прикреплением к общей основе кусочков материалов, различающихся по цвету, фактуре, текстуре[1]. Разновидность инкрустации. Также именуются основанные на этой технике разновидности изобразительного, декоративного, декоративно-прикладного и монументально-декоративного искусства разных жанров. Мозаику как разновидность инкрустации следует отличать от близкой техники интарсии укладки Править
При прямом наборе элементы мозаики вдавливаются в грунт. При обратном наборе мозаика собирается на картоне или ткани, потом переносится на загрунтованную поверхность.
Укладка мозаики: техника похожа на укладку плитки, клей и затирочный раствор для мозаичных швов доступны в каждом строительном магазине.
Основание исследуется на прочность, выявляются все дефекты — трещины, каверны, гравийные гнёзда, арматура или другие инородные предметы, не включённые в проект, а также проблемные области, например, масляные пятна, рыхлое или недостаточно прочное основание, пустоты. Основание должно быть крепким, несущим, сухим, а также ровным и очищенным от средств, уменьшающих сцепление (например, добавок, уменьшающих адгезию и облегчающих демонтаж опалубки), без следов цементного молока, пыли, грязи, остатков краски, стёртой резины и тому подобного. При необходимости провести механическую очистку основания, например, путём пескоструйной обработки. Перед началом укладки мозаики визуально поверхность должна быть ровной, без наплывов, ямок и трещин, а также сухой и прогрунтованной.
Укладка мозаики на бумаге Править
Укладка начинается с нанесения на подготовленную поверхность клея, после чего он равномерно распределяется по всей поверхности. В большинстве случаев рекомендуется применять клеевые составы на латексной основе. Мозаика клеится обратной к бумаге стороной. Укладка должна быть аккуратной, поэтому расстояние между листами должно соответствовать расстоянию между плитками, излишнее давление недопустимо. По окончании укладки листы необходимо закрепить легкими ударами площадки с резиновым основанием.
Через сутки бумагу можно удалить — смоченная влажной губкой, она отстаёт. Перед затиркой швов мозаичную поверхность необходимо очистить от остатков бумаги и клея, после чего затирку можно выполнить при резиновой тёрки. Для затирки швов целесообразно использовать состав, который рекомендуется производителем мозаики. Когда затирка завершена, можно выполнить очистку мозаики и отполировать мозаичную поверхность.
Укладка мозаики на сетке Править
В отличие от мозаики на бумажных листах, мозаика, наклеенная на сетку, клеится лицевой поверхностью вверх. Для технологии её укладки характерно то, что после высыхания клея можно приступать сразу же к затирке швов.
Материалы Править
В качестве мозаичных материалов используются традиционные — природный камень, смальта, керамика и металл. Этот арсенал сравнительно недавно пополнился керамогранитом. Тем не менее, смальта остаётся основным материалом при создании классических декоративных панно архитектуры, прежде всего — интерьеров. Наиболее популярны стекло и керамика ввиду их прочности и ряда других технических характеристик, доступности, наконец — художественного потенциала: многообразия колористических решений, сравнительной простоты обработки, большого диапазона модульных параметров — по части размеров и конфигураций. Камень используется в основном для создания напольных композиций; металл — для расширения выразительных средств мозаичных произведений; керамогранит — для фасадных работ, при формировании тротуаров, парковых дорожек и полов общественных сооружений.
Благодаря сумме функциональных и эстетических свойств этого материала, устойчивости к различным погодным условиям, жаропрочности и морозостойкости, малому коэффициенту водопоглощения, устойчивости к механическим воздействиям, агрессивным и биосредам, светостойкости, наряду с разнообразием гаммы и другими достоинствами, он находит широкое применение в различных сооружениях, эксплуатация и долговечность которых обусловлены названными факторами: в различных садово-парковых, водных сооружениях, в оформлении каминов и печей.
Мозаики из смальты и других видов декоративного стекла, помимо монументальных форм и элементов архитектуры; уже упомянутых панно, разнообразных фризов и других включений, используется также в самостоятельных прикладных направлениях изобразительного искусства, в орнаментальных и концептуальных композициях. Её художественные возможности велики: она позволяет создать декор простого рисунка в виде узора, любой произвольной композиции
Уран – третя за розмірами планета Сонячної системи, у 4 рази більша від Землі за діаметром. Уран настільки далеко від Землі, що його дуже рідко можна бачити неозброєним оком. Саме тому його відкрили тільки в ХVIII ст., після створення телескопа
Характеристики Урана:
Екваторіальний діаметр: 51200 км.
Середня відстань від сонця: 2870 млн. км.
Мінімальна відстань від Землі: 2600 млн. км.
Період обертання навколо своєї осі (доба):
17 год. 14 хв.
Період обертання навколо сонця (рік):
84 земних роки.
Температура верхньої межі хмар: – 200°С.
Супутники: 15.
Хто відкрив Уран?
У березні 1781 р. англійський астроном Уільям Гершель гав нічне небо в телескоп. Він виявив на небі якийсь об’єкт, який спочатку прийняв за нову комету, але виявилося, що це нова планета.
До цього було відомо тільки 6 планет і вважалося, що Сонячна система закінчується орбітою Сатурна. А нова планета, яку пізніше назвали Ураном, розташована удвічі дальше від Сонця, ніж Сатурн.
Які космічні апарати побували на Урані?
За до телескопів неможливо одержати докладну інформацію про Уран.
Він занадто віддалений від Землі. Значна частина даних про Уран передана з космічного апарата "Вояжер-2", який пролетів повз Уран у 1986 р. Раніше цей апарат пролетів повз Юпітер (1979 р.), а потім повз Сатурн (1981 р.). Тепер він уже далеко від цих планет і покинув Сонячну систему.
Чому Уран іноді називають переверненою планетою?
Усі планети обертаються навколо своєї осі (уявної лінії, що проходить через Північний і Південний полюси) під час руху по орбіті навколо Сонця. Вісь обертання більшості планет майже перпендикулярна до площини орбіт В Урана вона нахилена так сильно, що майже збігається з площиною орбіти. Складається враження, що Уран ніби лежить на боці. Це означає, що під час руху по орбіті полюси Урана іноді бувають роками обернені прямо на Сонце; в результаті в цей час на полюсі, оберненому до Сонця, тепліше, ніж в інших частинах планети. Це відрізняє Уран від інших планет, де на полюсах завжди холодніше.
Скільки кілець в Урана?
Астрономи звикли вважати, що кільця є тільки в Сатурна. Проте в 1977 р. вони виявили, що й в Урана є 11 кілець, що складаються з кам'яних уламків розміром до 1 м. Уламки утримуються в кільці тяжінням невеликих супутників пастухів. Кільця Урана важко гати, оскільки вони дуже вузькі (більшість до 10 км завширшки). Крім того, їх речовина найтемніша в Сонячній системі.
Яка будова Урана?
Щільна атмосфера Урана складається з водню, гелію і метану; мантія - з води, аміаку і метанового льоду. У центрі розміщене залізо-кам’яне ядро.
Який вигляд мають супутники Урана?
Із Землі видно тільки 5 найбільших супутників Урана: Міранда, Аріель, Умбріель, Титанія та Оберон. "Вояджер-2" виявив ще 10 маленьких супутників. Крупні супутники - це величезні кулі з каменю і льоду, поцятковані кратерами і довгими тріщинами. Найбільший супутник Титанія має діаметр близько 1600 км.
Які особливості Міранди?
Міранда - найменший супутник, який ще можна побачити з Землі: його діаметр тільки 500 км. Знімки, зроблені з близької відстані, показують, що це найцікавіший супутник з усіх відкритих. Його поверхня являє собою набір різних типів ландшафту: кратери, ущелини, стрімкі скелі і долини.
Астрономи припускають, що колись Міранда розбилася на шматки після зіткнення з іншим тілом. Згодом ці шматки знову з'єдналися і створили існуючий нині ландшафт.
Объяснение: