Патентне відомство отримало дві заявки. Заявнику пізніше поданої заявки було видано деклараційний патент на корисну модель «Електронний кодовий замок». За раніше поданою заявкою на одержання патенту на винахід «кодовий замок з ємкісною пам’яттю» рішення ще не було прийняте. Автори раніше поданої заявки вважають, що технічне вирішення, подане у формулі корисної моделі, на яку вже видано деклараційний патент не нове, тому, що повторює сукупність суттєвих ознак їх заявки. Відмінність полягає лише у назві окремих елементів, а не їх сукупності. Тому автори звернулися до патентного повіреного з проханням надати їм до у підготовці заперечення.
Власник деклараційного патенту на корисну модель, дізнавшись про підготовку опротестування виданого йому правовстановлюючого документа, у листі до авторів раніше поданої заявки повідомив, що він працював над винаходом самостійно та зі змістом їх заявки не був ознайомлений, а відтак його деклараційний патент не підлягає анулюванню. Крім того, що тотожність запропонованих вирішень виключена тому, що він подав заявку на корисну модель, а не на винахід.
В якому порядку можуть бути визнані недійсними видані патенти і яке рішення може бути прийняте у цьому випадку, зокрема при встановленні тотожності обох рішень?
Відповідь:Права́ люди́ни — комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в суспільстві.
Право виступає мірою свободи і зміст його в тому, щоб узгодити свободу окремої людини зі свободою інших членів суспільства, дотримуючись принципу рівності. Право виступає як засобом забезпечення свободи, так і істотним засобом обмеження неузгоджених з суспільними потребами і уявленнями людей про добро і справедливість рівня свободи й обсягу влади. Встановлювані заборони й обмеження повинні бути доцільними з погляду гарантій свободи, а отже, і справедливими[1].
Права людини мають природну сутність і є невід'ємними від індивіда, вони позатериторіальні і позанаціональні, існують незалежно від закріплення в законодавчих актах держави, є об'єктом міжнародно-правового регулювання та захисту[2].
Права людини досить часто не розрізняють та плутають з правами громадянина та правами фізичної особи.
Пояснення: