1.Дівчина-легенда, пісні якої допомагали воїнам у захисті рідної землі.
2. Дівчина з думи, яка визволила сімсот козаків.
3.Так звали відомого кобзаря і героя повісті ˮДорогою ціноюˮ.
4. Ім̕я дракона – поета й християнина.
5. Цінує гроші більше за життя.
6. Ім̕я кума Герасима Калитки.
7. 23 роки цей герой боровся проти панів-кріпосників.
8. Він не хоче золотих лаврів, бо вважає, що з ними щастя не здобуде.
9. Герой спалює всі свої малюнки.
10. Змалку полюбив бути на самоті.
11. Він вважав, що ˮраз війна, так її нема чого боятисяˮ.
12. Цей 12-літній опецьок, здавалося, не ходив, а котився на своїх
коротеньких ногах.

З творчістю Тараса Шевченка, я почала знайомитися ще в садочку, а потім вивчала в школі. Його вірщі , твори , поеми і балади, хвилювали мене і викликали співчуття. Найулюбленішим моїм твором став "Заповіт!" . Це унікальний твір, прийнятий надзвичайною любов"ю до України, чарівним патріотичним пафосом. Т.Шевченко передав ніби свою останню волю в цій поєзії . Шевченко звертається за народу : він закликає до дій. На перший погляд , цей заклик здається просто частиною поетичного твору, але він не залишає байдужим жодного читача. 
Він закликає не до реального збройного повстання, а до духовного . насамперед проти старого життя, старого суспільного ладу ,старих проблем. Щоб ми будували нову Україну , де не буде місця кріпатству. 
Тарас Шевченко, закликає нас жити в мирі, злагоді , разом створити справедливість ,та бороніти свою землю від зла. 
Він вірив в свій народ, непереможну силу та щасливе майбутнє свого народу. 
Впевненність у власні сили , у справедливість , у праведність своєї мети - Він передає кожному читачеві. 

Лаврін приїхав до млина, позносив з воза мішки заїхав під верби, розпріг воли, поклав їм сіна, а сам ліг спати. Добре виспавшись, він скупався в Росі, пополуднував і пішов у млин. Мірошник уже насипав борошном його мішки. Запрягши волів, Лаврін ненароком подивився на Рось і побачив дівчину. Він почув, що вона ніби освітила всю його душу, неначе сонце і побігла на гору зіркою. Лаврін махнув батогом на воли і, замість того, щоб їхати додому через греблю, повернув цабе на пригорок за дівчиною.  По обидва боки стояло високе жито, неначе дві зелені стіни. Дівчина ішла попід самою зеленою стіною, висмикувала з жита сині волошки й затикала за вуха. Лаврін догнав її й порівнявся з нею. Вона глянула на його своїми темними очима, і йому здалося, що на житі блиснули дві зірки.