1. Де відбуваються події, описані в повісті?
А. Києві Б. Вінниці В. Вишнополі
2. Що означає слово «пригода»?
А. Те, що трапилось (часто непередбачене, несподіване)
Б. Приходити на до в скрутну хвилину
В. Бути потрібним
3. Визначте жанр твору.
А. Детектив Б. Краєзнавчий детектив В. Пригодницька повість
4. У кого в роду Софійки з’явилися коралі?
А. Тітки Сніжани Б. Софійки В. Бабусі Клави
5. Яка була кличка кобили прабабці Ніни?
А. Мальва Б. Майорчик В. Маківка
6. Як називалося село, де жила бабуся Софійки?
А. Половинчик Б. Вишнопіль В. Покровчик
7. Чим схожі були між собою Міщенки?
А. Були балакуни Б. Мали подвійну душу В. Надзвичайно веселі
8. Яке прізвище мала тітка Сніжана?
А. Ліщина Б. Завадчук В. Вишня
9. Про кого сказано:
"Уже мало не коло самого будинку мусила ховатись у кущі. Біля рогу стояв худенький хлопчик із прив' ялим букетиком польових квітів. Знудьговано колупав носком
святкового босоніжка пилюку й раз по раз діловито поглядав то на руку, де в людей буває годинник і де в
нього нічого не було..."
А. Софійку та Сашка Б. Вадима та Ірину В. Сніжану та Валентина
10. Куди потрапила Софійка під час останньої мандрівки у шафі?
А у минуле своєї прапрабабусі
Б у минуле мами
В у майбутнє
11. Установіть відповідність
1. Сашко
2. Вадим
3. Софійка
А. – Слухай, а може, ти бре- бре? Може, ніякого екстрасенса й близько нема, ти хочеш забашляти на моїх старих фотках. За них нині теж бабки дають!
Б. Софійко, гарна погода. Може, погуляїм у старому парку? Жду тебе у шість за рогом твого будинку. Вибач за почирк.
В. Усі Міщенки схожі: і балакун Данило Міщенко – Міщенков, і його син Михайло – Мішель – Мішка, і онук- вусань, і, нарешті, праправнук Валентин... У всіх немовби подвійна душа. Усі хвалькуваті, брехливі, ненадійні.
Г. Терплять мене, зарази: думають, що маю ще якісь батечкові боргові розписки, бояться, щоб не дав їм хід.
12. Про кого сказано: "Уже мало не коло самого будинку мусила ховатись у кущі. Біля рогу стояв худенький хлопчик із прив'ялим букетиком польових квітів. Знудьговано колупав носком святкового босоніжка пилюку й раз по раз діловито поглядав то на руку, де в людей буває годинник і де в нього нічого не було..."
А Софійку та Сашка
Б Вадима та Ірину
В Сніжану та Вадима
Література в Західній Україні в 30-ті роки XX ст
Західноукраїнська література в 30-ті рр. XX ст. збагатилася багатьма новими іменами. Серед поетів виділялися Роман Купчинський, Олег Бабій, Юра Шкрумеляк, Микола Матіїв-Мельник, з молодшого покоління — Богдан Кравців, Богдан-Ігор Антонич, Святослав Гординський. Із Західною Україною була тісно пов’язана творчість емігрантів зі Сходу, які оселилися в Празі, Варшаві і Львові,— Юрія Косача, Олександра Олеся, Олега Ольжича, Євгена Маланюка та ін. Для тогочасного літературного процесу була характерна значна політизація.
Письменники розділилися на три основні групи. Прихильники націоналістичного напряму згуртувалися навколо журналу «Вісник», редагованого Дмитром Донцовим. До них належали Улас Самчук, Олесь Бабій, Юрій Клен, поети — члени так званої квадриги — Євген Маланюк, Олег Ольжич, Олена Теліга, Леонід Мосендз. До групи «пролетарських» письменників, що орієнтувалися на Радянський Союз, уходили Василь Бобинський, Олександр Гаврилюк, Ярослав Галан, Петро Козланюк, Ярослав Кондра, Кузьма Пелехатий, Степан Тудор та ін. Молоді «пролетарські» письменники об’єдналися в літературно-мистецьку групу «Гроно» й видавали у Львові журнал «Вікна». До них примикала також група «новошляхівців», які гуртувалися навколо журналу «Нові шляхи», редагованого Антоном Крушельницьким. Найбільшим був табір письменників ліберальної орієнтації, до якого можна віднести Петра Карманського, Юру Шкрумеляка, Богдана-Ігоря Антонича, Осипа Турянського, Ірину Вільде, Богдана Лепкого, Наталену Королеву, Андрія Чайковського, Катрю Гриневичеву та ін. Ліберальних поглядів дотримувалися також письменники старшого покоління — Василь Стефаник, Уляна Кравченко, Марко Черемшина.
Объяснение:
…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»; «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…»;
Джерело: https://dovidka.biz.ua/sto-tisyach-gerasim-kalitka-tsitatna-harakteristika/