1. І. Франко назвав В. Стефаника “паном форми”, бо той досконало володів жанром
А повісті
Б роману
В етюду
Г новели
2. У новелі “Камінний хрест” В. Стефаник описав реалістичні картини в стилі
А романтизму
Б імпресіонізму
В експресіонізму
Г реалізму
3. Повела “Камінний хрест” В. Стефаника змальовує А трагедію переселення галицьких селян до Канади
Б масове переселення селян до міста
В депортацію селян через політичні погляди
Г тимчасовий виїзд селян на заробітки
4. Новели “Камінний хрест” В. Стефаника НЕ стосується твердження
А в основу твору покладено реальні події
Б події обертаються навколо долі головного персонажа В головний герой уподібнюється міфічному Сізіфові
Г земля стає причиною смерті головного героя
5. За словами В. Стефаника, герой новели вік свій збув” на
А служіння в армії
Б важку працю на горбу
В виготовлення камінного хреста
Г виховання синів
6. “Коби-м міг, та й би-м го в пазуху сховав, та й взєв з собов у світ”, — каже головний герой про
А камінний хрест
Б піщаний горб
В свого коня
Г рідне село
7. Кульмінацією новели є
А розповідь про минуле Івана Дідуха
Б танець Івана з дружиною
В зізнання Івана, що він залишив по собі камінний хрест
Г пісня про те, як “жовкне осіннє листя”
8. Установіть відповідність між елементом композиції та цитатою
з твору.
1 зав’язка
2 кульмінація
3 позасюжетний елемент (екскурс у минуле)
4 розв’язка
А “Люди задеревіли, а Іван термосив жінкою, як би не мав уже гадки пустити її живу з рук”
Б “Як прийшов із войська додому, то не застав ні тата, ані мами, лише хатчину завалену”
В “Гостей у Івана повна хата, газди і газдині. Іван спродав усе, що мав, бо сини з жінкою наважилися до Канади, а старий мусив укінці податися”
Г “Тапер нікому не треба землі, лиш викслів та банків. Тепер молоді газди мудрі настали, такі фаєрмани, що за землев не згоріли”
Д “Аж як усі зупинилися перед хрестом, що Іван його поклав на горбі, то він трохи прочуняв і показував старій хрест”
9. Установи відповідність між символами та їх значенням.
1 камінний хрест
2 піщаний горб
3 Іван Дідух
4 божевільний танець
А пам’ять про молоді роки головного героя
Б тяжка праця на рідній землі
В трагедії селян-емігрантів у пошуках кращої долі за океаном
Г глибина трагедії розлуки з рідною землею
Д смерть, утрачене щастя, пам’ять, важка доля
10. Новела “Камінний хрест” закінчується словами
А “Видиш, стара, наш хрестик? Там е відбито і твоє намено. Не біси, є і моє, і твоє...”
Б “Але Іван не дивився в той бік, Ймив стару за шию і пустився з нею в танець”
В “Люди задеревіли, а Іван термосив жінкою, як би не мав уже гадки пустити її живу з рук”
Г “А Михайло ймив Івана за барки, і шалено термосив ним, і верещав як стеклий”
11. Репліка “Зо цим краєм не варт собі туск до серця брати! Ця земля не годна кілько народа здержати та й кількі біди вітримати” належить
А кумові Михайлу
Б одному з односельців
В Іванові Дідуху
Г синові Івана
12. Події в новелі “Камінний хрест” В. Стефаника відбуваються
А під час Першої світової війни
Б після більшовицького перевороту
В за часів кріпаччини
Г наприкінці XIX — на початку XX ст.
Відповідь:
як варіант, може щось підійде - колись писала казку про осінь
Сини Осені
Жила-була на світі Осінь. І дуже всі її любили, бо вона була і гарною, і доброю, і щедрою, а що вже роботящою. І було у неї троє синів. Всіх трьох мати любила однаково, хоч і на вдачу хлопці були дуже різні.
Старший син веселий, лагідний, слухняний, мамин помічник. І у полі, і у садку мамі допомагає щедрий урожай збирати та до комори на зиму ховати. Очі у нього син-сині, як небо, чуб кольору спілої пшениці. Назвала його мати Вересень, тому що в той рік, коли він на світ появився дуже вже щедро вродив верес. Верес - така рослина з нектару якої бджілки роблять пахучий і корисний мед. Як гляне мати на сина, так здається ті пахощі медові і чує.
Середній син веселун та розбишака. Байдуже йому, що павутиння бабиного літа не тільки всі кутки в хаті заплели, а й по вулиці літає. Знай собі малює. Одного разу десь відшукав пензлика, фар-би і геть усе навколо розмалював у різні кольори: жовте і червоне листя на деревах, зелені травинки з позолотою. Мати-Осінь побачивши те спершу гримала на сина, а потім сказала: - Що ж сину, якщо ти вже такий хист до малювання маєш, полюбляєш різні кольори назву тебе Жовтнем.
Наймолодший син – Листопад. Хоч і найменший, зате такий вже серйозний, ніби аж сердитий. Листя з дерев зриває, холодним вітром голі дерева студить, небо важкими сірими хмарами вкриває. Мати знає як наймолодшого сина втішити – дуже він радіє, коли на білому коні над лісами-полями пролітає, все навкруги білим сніжком вкриває.
Пояснення:
Після закінчення п’ятого класу і складання іспитів головні герої повісті Я. Стельмаха «Химера лісового озера або Митькозавр з Юрківки», нерозлучні друзі Сергій Стеценко та Митько Омельчук від вчительки ботаніки і зоології Ірини Семенівни отримали завдання на літніх канікулах зібрати колекцію комах. Це завдання стало доброю нагодою здійснити давню мрію хлопців. Вони вже давно хотіли влітку поїхати до села, де жила бабуся Митька. Друзі все ж таки вмовили своїх батьків, зібрали речі та вирушили у подорож за місто.
У селі хлопчиків чекав чудовий відпочинок , сповнений незвичайних пригод. Оселила їх бабуся у невеличкому курені на березі чудового лісового озера. Новий знайомий хлопців – старшокласник Василь вирішив розіграти і налякати міських хлопців. Він їм розповів, що в цьому озері здавна живе велика доісторична істота, на зразок тієї тварини, що живе у Шотландії у озері Лох-Несс. Інколи можна побачити на піску сліди, які залишала ця загадкова тварина.
Розповідь Василя дуже зацікавила Митька і Сергі, і вони вирішили досліджувати істоту з лісового озера. Невдовзі товариші і справді знайшли велетенські сліди на піску, та й і в озері вночі інколи можна було почути хрипіння, булькання і різні невідомі хлопцям звуки. Незважаючи на це, товариші зовсім не злякалися і лише ще більше зацікавились. Вони організували нічне чергування на березі озера та почали вигадувати різноманітні пастки для водяного чудовиська. А вдень новоявлені дослідники бігали до бібліотеки, бо вважали, що до майбутнього відкритті треба підходити підготовленими, з відповідними знаннями і науковим підґрунтям. Вони на гаяли марно часу і навіть придумали цій істоті назву – Митькозавр Стеценка з Юрківки. Навіть назва села нагадувала товаришам про доісторичних тварин Юрського періоду.
Та коли Сергій і Митько, здавалося б, вже були на крок від відкриття, вони дізналися, що дивовижна істота – це всього-на-всього, поганий жарт старшокласника Василя. Бо це саме він залишав подряпини на деревах і сліди на піску, саме він влаштовував незрозумілі звуки на поверхні нічного лісового озера. Він навіть не полінився та сам виготовив голову потвори, щоб дужче налякати хлопців. Але й тут друзі не злякалися, а почали закидати химеру, що з’явилася, камінням. Невдалий жартівник навіть не сподівався на таку сміливу поведінку і ледь не потонув від кам’яної атаки Митька і Сергія. Коли хлопці почули крик про до вони не злякались і у воду лізти. Завдяки сміливості товаришів Василя було врятовано і вдячний хлопцям за порятунок, він розповів друзям про свій розіграш.
Нерозлучні друзі Митько і Сергій ні краплі не жалкували, що їхнє дослідження залишилося невдачею. Бо все одно, це були цікаві пригоди, які підтвердили міцність їхньої дружби та їх сміливість, рішучість і доброту. Крім того, друзі виказали прагнення до знань, перечитавши багато книжок із сільської бібліотеки, які розповідали про доісторичних істот. Та і за колекцію комах Митько і Сергій не забули, та попереду була ще половина літа і можна було не поспішати.
На мій погляд, головні герої повісті Я. Стельмаха «Химера лісового озера або Митькозавр з Юрківки» справжні друзі і у дружбі вони мають подвійну силу, подвійну сміливість і рішучість. Вони досить сміливі, бо не лякаються нічних чергувань біля озера, рішучі, бо встигають витягти з води Василя, прагнуть до цікавого, бо з насолодою чекають на відкриття і читають багато книжок, вони добрі, бо не ображаються на Василя і всі ситуації сприймають з почуттям гумору. Саме такими і повинні бути справжні хлопці і справжні друзі.