1-Посейдон ( « По сей день Посейдон посідає свій трон…») – це брат: a-Юнони б- Парнаса в- Амура г-Зевса.
2-До інтимної лірики з елементами пейзажної належить поезія:
a- « Недумано, негадано…» б-« Крила» в- « Страшні слова, коли вони мовчать» г-« По сей день Посейдон..»
3-У поезії « Страшні слова, коли вони мовчать» немає:
a- епітетів б- оксиморонів в- антонімів г- персоніфікації.
4-Авторка у творі « По сей день Посейдон посідає свій трон…» не згадує :
a- Юнону; б-Амура в- Парнаса г-Венеру
5-« Сьогодні осінь похлинулась димом» (« Хай буде легко…») –Ліна Костенко використовує художній прийом:
а-гіперболу б-уособлення в-градацію г-персоніфікації

Порівняння та метафори:   с тарі очі, мов сіро-блакитнаві, побризкані росою безсмертники; покотилась моя стежина, мов клубочок; м'ячем вилітаєш на сніг; перший льодок запах чорнобривцями; озиваються розбуджені дзвони на дзвіниці; весело поблискує струг.у творі багато прислів'їв і приказок, влучних народних висловів, фразеологізмів: л ебеді принесли на крилах весну і життя. ох, рятуйте мою душу. на тихі води, на ясні зорі. давно плаче попруга з мідною пряжкою. дурно-пусто перепало мені. мов кум королю. витягати на світ божий. з місяця звалився. гайнути, де перець росте. перелогом лежала одна душа. коли неспокійна совість, то нічим її не обманеш.

Відповідь:

У першу збірку творів Лесі Українки “На крилах пісень” увійшла чудова поема “Давня казка”. Цю поему вона написала у 1893 році. На ту пору Леся Українка вже була зрілим поетом. Своє місце як митець, письменниця бачила лише серед найпередовіших, революційних представників суспільства – серед робітників. У поемі “Давня казка” і йдеться про роль поета і його творів в суспільному житті. Тому головний герой цього твору – поет.

Зовнішній портрет свого героя поетеса зображує так:

На обличчі у поета

Не цвіла урода гожа,

Хоч не був він теж поганий, –

От собі – людина Божа!..

Його звичайною зовнішністю, та ще й Фізичним нездужанням, поетеса підкреслює, що краса людини не в зовнішніх ознаках, а в її духовних якостях. Леся Українка оспівує талант свого героя: його поезія була “і дзвінкою, і гучною, бо розходилась по світу стоголосою луною”. За цю незвичайну здібність – творити вірші, у яких можна знайти і розвагу, і пораду, співця дуже любили люди, особливо молодь.

Пояснення: