1.У романі Чорна рада» П. Куліша відтворено події
А Коліївщини
Б доби Руїни
В боротьби під проводом Б.Хмельницького
Г кріпацтва
Д пореформеної доби

2.Головна ідея роману «Чорна рада» полягає у
А возвеличенні давньої України княжих часів
Б неприйнятті міжнаціональної ворожнечі різних суспільних верств
В утвердженні думки про необхідність національної злагоди українців
Г оспівуванні славного минулого козацької держави
Д возвеличенні високого почуття – кохання

3.У романі «Чорна рада» НЕ ПОРУШУЄТЬСЯ проблема
А взаємин між панством, старшиною Б відносин між Україною і Росією
В кохання й подружнього щастя
Г збереження для нащадків фольклорної спадщини
Д ролі державного діяча в суспільному житті

4.У словах «думав, як би Вкраїну на добру дорогу вивести», «нам іще далека дорога», і ногу поставив на поріг, щоб іти в далеку дорогу» наскрізним є
А образ України В образ невідомості Д образ патріота
Б образ дороги Г образ рідної хати

5. Прочитайте рядки.
Весело і тяжко згадувати нам тебе, старий діду Києве! Бо й велика слава не раз тебе осіяла, і великі злигодні на тебе з усіх боків збирались… Скільки-то князів, рицарства і гетьманів добуло, воюючи за тебе, слави; скільки-то на твоїх улицях… на валах і церковних цвинтарях пролито крові християнської!
Цей уривок є таким композиційним елементом повісті «Чорна рада»:
А міський пейзаж В пролог Д ліричний відступ
Б епілог Г епіграф
6.Прочитайте рядки.
Темний він був на очі, а ходив без проводиря; у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. Що ж він робив із тими грішми? Викупляв невольників із неволі. Іще ж до того знав він лічити усякі болісті і замовляти усякі рани…
Це характеристика
А Якима Сомка Б Івана Брюховецького
В Божого Чоловіка Г Череваня
Д Васюти Золотаренка
7.Прочитайте рядки.
…чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові попротоптувані – і пучки видно. Хіба по шаблі можна б здогадуватися, що воно щось не шабля аж горіла от золота; да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська. Так наче собі чоловік тихенький.
Це опис зовнішності
А Шрама Б Пугача
В Сомка Г Тетері
Д Брюховецького

8.«Дай Боже, щоб обидва береги Дніпровії приклонились під одну булаву!», - заявляє
А Божий чоловік Б полковник Черевань
В Іван Шрам Г Яким Сомко
Д Іван Брюховецький
9.Установіть відповідність.
Художній засіб Приклад
1 метафора А …підійму його з усіма полками на Тетерю,
2 фразеологізм й привернем усю Україну до одної
3 порівняння булави.
4 метонімія Б Ідуть вони, аж бандура заговорила голосніше.

В …в його пісня лилась, як чари, що слухає
чоловік і не наслухається.
Г Усе харцизяки поздирали, як узяли до
в’язення; тілько вишиваної сріблом да
золотом сорочки посовістились ізнімати.
Д Тетеря, бач, пронюхав, що тут коїть супротив
його Шрам…

10. Установіть відповідність.
Художній засіб Приклад
1фразеологізм А Забряжчали, задзвонили шаблюки страшно.
2 прислів’я Б Леся сама себе не пам’ятала од жаху.
3 синоніми В Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий;
4 епітети довга, густа чуприна…

Г Недовго поорудуєш, празький сину, коли
взявсь
Брехати по-собачи, то й пропадеш, як собака.
Д Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся!
11.Події в романі «Чорна рада» розвиваються в такій послідовності:
А викрадення Лесі – Чорна рада – одруження Лесі й Петра – покарання Тура біля стовпа
Б викрадення Лесі– покарання Тура біля стовпа - Чорна рада – одруження Лесі й Петра
В покарання Тура біля стовпа - викрадення Лесі - Чорна рада – одруження Лесі й Петра
Г Чорна рада - викрадення Лесі - одруження Лесі й Петра - покарання Тура біля стовпа
Д одруження Лесі й Петра - викрадення Лесі - Чорна рада - покарання Тура біля стовпа
12. Установіть відповідність.
Герой Портрет
1 Тур А …не всидів би у своїй парафії, чуючи, як ллється
2 Шраменко рідна йому кров за безбожний глум польських
3 Сомко консистентів… над українцями, за наругу
4 Шрам католиків і уніатів над греко-руською вірою.
Б …тільки похитувавсь, гладячи черево; а щоки – як
кавуни:сміявсь од щирого серця. Така була в його
вдача.
В Він добрий був син і щирий козак; лучче йому з
нудьги загинути, ніж панотця навік преогорчити
і золоту свою славу гряззю закаляти.
Г …високий, огрядний собі пан, кругловидий,
русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку;
очі ясні, веселі, як зорі; і вже чи ступить, чи
заговорить, то справді по-гетьманськи.
Д …здоровенний козарлюга. Пика широка,
засмалена на сонці; сам опасистий; довга,
густа чуприна, піднявшись перше вгору,
спадала за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз
позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і
грають, а чорні, густії брови аж геть піднялись
над тими очима…

Підвищення інтересу до теми духовності, настільки виразно обозна-

чівшееся у вітчизняній філософській літературі останнім де-

тиріччя, абсолютно не випадково. Вона зумовлена як факторами

внутріфілософські, так і обставинами, що виходять за межі

філософії. Перші пов'язані із загальним поворотом вітчизняної філо

Софії в сторону особистості. Даний поворот є цілком об'ясні-

мій реакцією філософського співтовариства на відчужено-сцієнтистський

і вельми ідеологізований стиль, довгий час панував в

нашій філософії. Другі полягають у зміні глобальної

ситуації. Межі існування людського роду сьогодні слід придбати

Чи лякаючу реальність. Загроза людству виходить від нього самого,

вона виникає з споживацьки-гедоністичного ставлення до

природі. Ресурси природи не безмежні, а людське прагнення

безмежно. Цивілізація, побудована на споживанні як головної

життєвої цінності, неминуче рухається до власної загибелі.

Можливість уникнути глобального суїциду пов'язана з відмовою від

споживацьки-гедоністіческош принципу і освоєнням нового типу

життєустрою. Цей новий тип життєустрою повинен бути

заснований на приматі цінностей духовного порядку над цінностями

матеріальними, цінностей творчості над цінностями споживання,

цінностей творення над цінностями розтрощення, цінностей солідарності

ності над цінностями панування. Така екзистенційна ситуація

сучасного людства, і вона актуалізує проблему духовності.

Актуалізація даної проблеми пов'язана і з тими драматичними

змінами, що відбулися в нашій країні в останнє десятиліття.

Як би не ставитися до радянського періоду історії Росії -

бездумно-апологетичний або тотально-нігілістично, не можна не при-

знати: у нас існував особливий тип цивілізації. Він різко відрізнявся

від того порядку речей, який вважався природним для Заходу.

Зараз, коли радянський б життя з кожним прожитим днем

віддаляється в минуле, стає все більш очевидним, що в той час

споживання не було головною цінністю і основним сенсом життя.

Люди надихалися цілями, що виходять за рамки їх індивідуально

го буття (індустріалізація, освоєння космосу, побудова коммуніз-

ма). (Питання про розумність, обгрунтованості і досяжності цихцілей ми тут не обговорюємо.) Руйнування "реального соціалізму"

завдало удару по ціннісній сфері суспільства. сформовані представ

лення про добро і зло, прекрасне і потворне, дійсне і хибному

піддаються критиці і осміянню. Заслуги перетворені в провину, а

злочину - в геройство. У суспільстві насаджуються культ потребле-

ня і егоїзм. Втрата звичних життєвих орієнтирів породжує у

людей відчуття екзистенціальної порожнечі. Порушено самі сокро-

ються глибини особистості, і тому звернення до проблематики

духовності зараз дуже актуально.

Шириться інтерес до проблеми духовності має своє зовнішнє

вираз в збільшенні кількості публікацій, їй присвячених, в

активному залученні в філософський обіг поняття духовності і його

дериватів, в проведенні конференцій з даної проблеми. Посилаючись

в якості прикладу на Всеросійську конференцію "Духовність і

культура ", що відбулася в 1994 році в Єкатеринбурзі, в Уральському

університеті.

У потоці подій нелегко зрозуміти їх сутність. сенс справжнього

прояснюється по мірі того, як воно стає минулим. але і

перебуваючи всередині ситуації, можна винести судження, в певній

міру адекватні реальності. Так, якщо вести мову про осмислення

проблематики духовності в сучасній вітчизняній філософській

літературі, дозволено з достатньою впевненістю стверджувати, що

поки має місце якийсь аналог стадії накопичення емпіричного

матеріалу в природничо-наукової дисципліни. Окремі фрагменти

картини проступають більш-менш чітко, але загальний її зміст

неясний. Поняття духовності вживається найчастіше інструментально,

використовується ситуативно, без усвідомлення його суті і глибини. саме це

поняття застосовується в таких контекстах і в таких констелляциях, що

нерідко виникає підозра в тому, що воно виконує функцію

ярлика, який наклеюється на предмет, що має позитивне

значення в ціннісному полі. На предмети протилежного значення

наклеюється ярлик "бездуховність" - і на цьому справа закінчується.

Часом доводиться зустрічатися з поняттям "псецдодуховность", але ніхто,

наскільки нам відомо, поки що не здійснив його експлікацію.

Ситуація, що склалася вимагає вироблення концепції, яка

дозволить з єдиної точки зору розглянути всі існуючі

позиції і дасть можливість розкрити загальну природу духовності. але

осягненням суті завдання теоретичного дослідження не може

бути вичерпана. Наступний етап - аналіз емпіричних обнаруже-

ний даної суті, характеристика форм її прояву. вельми

бажано, щоб ці форми були описані в їх взаємних зв'язках і

взаимопереходах. Але і це не все. Необхідно вписати теоретичні

подання до контекст соціальних реалій. Тільки при виконанні

зазначених умов концепція може вважатися цілком завершеною і,

отже, досить зрілою для системної критики.

Багато людей хочуть бути багатими, здоровими, сильними та успішними. Але мало хто всерйоз замислюється про те, чому будь-яке з цих благ стає досяжним. Ніхто не бажає розуміти, що найголовніше для досягнення будь-якої мети – це не сама мета, а процес по досягненню і його властивості. Основною властивістю будь-якого процесу з досягнення успіху є наявність волі. Людина, яка має волю, як правило, може досягти всього, чого вона хоче – будь то багатство, щастя чи успіх в якому завгодно вигляді людської діяльності.

Щоб переконатися в тому, що воля є найбільш цінним подарунком долі, потрібно дещо зрозуміти – це включає як теоретичні знання, так і практичні приклади. Зокрема, воля дозволяє людині вижити. Наприклад, буває так, що у людини серйозні проблеми, взагалі нічого не виходить, валиться з рук і не виходить. Деякі опустять власні руки, відмовляться боротися і виправляти ситуацію. Вони вирішують, що їх доля – це за течією, погоджуватися з усіма обставинами і не вживати ніяких дій. Інші ж, незважаючи на наявність життєвих проблем, стануть навпроти вести по-іншому. Завдяки тому, що у них є воля, вони не будуть впадати у відчай, візьмуть себе в руки і почнуть жити всім на заздрість. Зрештою, люди, яких доля обдарувала волею, зможуть домогтися всього того, чого вони так хочуть.

Щоб бути по-справжньому успішним і щасливим, людина повинна тренувати власну волю, працювати над собою, рости і йти вперед. Але що необхідно робити для того, щоб доля побачила, що людина дійсно старається, і обдарувала її фантастичною волею? Насамперед, ніколи не здаватися. Кожна людина ставить собі цілі, просто деякі з часом відмовляються від них через несприятливі життєві обставини, а інші навпаки не відмовляються всупереч усьому. Приміром, якщо у тебе не виходить добре вчитися, а ти цього дуже хочеш, потрібно просто примушувати себе витрачати більше часу на навчання, займатися самоосвітою, читати книги і робити інші справи по навчанню. Іноді це доведеться робити всупереч власним бажанням, але це буде необхідно. І якщо така робота буде вестися молодою людиною,  вона або пізно побачить, що у неї починає з’являтися сталева воля, так що тепер вона може не просто мріяти і ставити перед собою завдання, які ніколи не будуть виконані, а й домагатися своїх цілей, незважаючи ні на що. Це і буде доводити, що людина починає ставати вольовою. Все це сильно до й в майбутньому.

У житті кожної людини дуже важлива воля, але рідко доля дарує її людині просто так. Набагато частіше вольовими стають ті, хто роблять крок назустріч долі, і показують, що саме вони найкращі, саме їм призначено домогтися найбільших успіхів у житті. І тільки тоді доля обдаровує людину і дає їй те, чого вона варта – силу волі.

Объяснение: